Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №357/10016/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10016/26

3/357/3254/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина Дубановська

розглянувши в м. Біла Церква справу про адміністративне правопорушення за протоколом ВАД № 974137 від 05 травня 2026 року стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (далі – протокол),

У С Т А Н О В И В:

згідно з протоколом, 05 травня 2026 року о 22 год 00 хв за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно мами ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав, принижував, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру та такі дії ОСОБА_1 викликали у постраждалої ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдали шкоди психічному здоров`ю постраждалої, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, розгляд справи проведений за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки вона повідомлялася про час та місце судового засідання належним чином, за допомогою СМС-повідомлення, за номером телефону вказаним у заяві на отримання судових повісток, будь-яких клопотань не надходило.

За результатами розгляду, суддя керується такими положеннями закону та дійшла до таких висновків.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно зі ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб.

Згідно з ч. 1 ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, … ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суддя, дослідивши протокол, надані до нього докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки судді не надано належних доказів, що останній, протягом року, притягався до адміністративної відповідальності за одну з дій передбачених у ч. 1 або ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, адже до протоколу не додані допустимі докази, наявності в діях ОСОБА_1 повторності.

Суддя зазначає, що важливою вимогою використання копії письмового доказу як допустимого доказу у справі є її належне засвідчення. Не засвідчені в установленому законом порядку докази, не можуть використовуватися на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування.

Відповідно до п. 3 р. ХІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, копія судового рішення, виготовлена апаратом суду у паперовій формі, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати. У разі якщо судове рішення не набрало законної сили, про це працівником апарату суду зазначається на копії, що видається чи надсилається. На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності. У випадках, встановлених чинним законодавством, у тому числі для проставлення апостиля, а також на вмотивовану вимогу учасника справи чи органів та установ, які виконують рішення судів, з метою недопущення порушень прав фізичних та юридичних осіб, копія судового рішення засвідчується гербовою печаткою та підписом головуючого судді (судді-доповідача), а у разі його відсутності - головою суду чи особою, що виконує його обов`язки.

Відповідно до п. 6 р. ХІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, копія судового рішення повинна відповідати оригіналу та може бути виготовлена у паперовій формі шляхом: виготовлення ксерокопії з оригіналу судового рішення, яке знаходиться в матеріалах справи; роздруківки електронного примірника судового рішення, оригінал якого збережений в АСДС, який містить електронні підписи відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги"; роздруківки електронного примірника судового рішення, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) в режимі повного доступу.

Отже, належна копія судового рішення може бути виготовлена шляхом роздруківки електронного примірника судового рішення, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу і в будь-якому випадку має бути посвідчена відповідальним працівником суду з проставленням відмітки про набрання чи ненабрання законної сили.

За таких обставин, суддя вважає, що на підтвердження повторності до протоколу має бути надана саме така належна копія судового рішення, або постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, винесена іншим органом.

Натомість, до протоколу стосовно ОСОБА_1 належної копії судового рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, не додано, оскільки долучена копія належним чином не завірена.

Водночас судом установлено, що у суті адміністративного правопорушення, яка викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, не містить у собі ознак правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, а саме у протоколі не кваліфікована повторність вчинення правопорушення за нормами КУпАП.

Окрім того, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП може виражатися у формі домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо).

Суд не компетентний розв`язати родинний конфлікт у порядку КУпАП. Не кожен конфлікт - домашнє насильство.

Отже, до протоколу мають бути докази, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, вчиняла відносно потерпілого шкоду фізичному та психологічному здоров`ю постраждалої особи.

Тобто до протоколу мають бути докази, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, вчиняла відносно потерпілого домашнє насильство фізичного характеру.

Так, до протоколу долучено заява та письмові пояснення ОСОБА_2 від 05 травня 2026 року, письмові пояснення ОСОБА_1 від 05 травня 2026 року, рапорт працівника поліції від 05 травня 2026 року, форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 05 травня 2026 року, терміновий заборонний припис стосовно кривдника та диск із відеозаписами від 05 травня 2026 року.

Водночас лише заява та письмове пояснення ОСОБА_2 свідчить про вчинення можливого домашнього насильства відносно неї.

Однак, у письмових поясненнях ОСОБА_1 вказав про те, що він прийшов додому та побачив матір п`яною, вона почала до нього кричати, на що він відповів теж грубо.

У зв`язку з викладеним, суддя вважає, що постановлені у вину ОСОБА_1 про які зазначено у протоколі, не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки психологічне насильство не підтверджене наданими доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, провадження стосовно ОСОБА_1 необхідно закрити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 , - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіІрина ДУБАНОВСЬКА