Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №357/10035/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10035/26

3/357/3262/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина Дубановська

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши в м. Біла Церква справу про адміністративне правопорушення за протоколом ВАД № 974138 від 09 травня 2026 року відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (далі – протокол),

У С Т А Н О В И В:

згідно із протоколом, 09 травня 2026 року о 17 год 30 хв за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно мами ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав, принижував, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру та такі дії останнього викликали у постраждалої ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість і нездатність захистити себе та завдали шкоди психічному здоров`я постраждалої, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У ході розгляду, ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не визнав, заперечував, що вчинив домашенє насильство. Пояснив, що між ним та матір`ю виникла обопільна сварка, з ініціативи останньої, оскільки він повернувся додому з роботи, та мати почала агресувати, обзивати його поганими словами, виганяти з дому, погрожувати. В неї психічна хвороба біполярний ефективний розлад. Він пішов з дому, а мати викликала поліцію. Сварка виникла що він прийшов без сигарет. На даний час мати пройшла лікування, вони примирились, у них нормальні сімейні відносини, а конфлікти виникають через хворобу матері. Вказане він відразу повідомляв працівникам поліції, про що надав письмові пояснення. Окрім того, в подальшому дільничому офіцеру поліції повідомлена надана інформація з відповідними доказами.

За результатами розгляду, суддя керується такими положеннями закону та дійшла до таких висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно із ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суддя, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол, надані до нього докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Суддя дійшла такого висновку, з огляду на таке.

Отже, до протоколу мають бути докази, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчиняла відносно потерпілого словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Також, вона обов`язково передбачає наявність реальної або ймовірної шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

Суддя зазначає, що така шкода може виражатися побоюваннями у постраждалої особи за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, емоційної невпевненості у постраждалого, нездатності захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відтак, під домашнім насильством психологічного характеру належить вважати лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкода. Самі по собі нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою психологічне насильство. Обопільна сварка - не вказує на дії психологічного характеру одного члена сім`ї на іншого.

Обопільна сварка без доказів завдання або можливості завдати шкоди психічному здоров`ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Так, до протоколу долучено заяву та письмові ОСОБА_2 від 09 травня 2026 року, письмові пояснення ОСОБА_1 від 09 травня 2026 року, терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 09 травня 2026 року, форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, рапорт працівника поліції, диск із відеозаписами від 09 травня 2026 року.

Отже, лише заява та письмове пояснення ОСОБА_2 свідчить про вчинення можливого насильства психологічного характеру відносно неї.

Тому, доданими до протоколу доказами, не доведено вказаних обставин у протоколі, адже докази про настання шкоди психічному здоров`ю особі, а саме матері ОСОБА_2 , не надано.

У зв`язку з викладеним, суддя вважає, що постановлені у вину ОСОБА_1 дії, про які зазначено у протоколі, не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки психологічне насильство не підтверджене наданими доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, … усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, керуючись ст. 247 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, - закрити, у зв`язку із відсутністю в його діях події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіІрина ДУБАНОВСЬКА