Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №292/263/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №292/263/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Житомирського районного суду Житомирської області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22024060000000080 від 24.06.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Очеретянка Пулинського району Житомирської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

23.05.2025 року до Житомирського районного суду Житомирської області надійшов вказаний обвинувальний акт, з якого вбачається наступне.

26.03.2022 у період часу з 16:12:58 до 16:26:38 ОСОБА_4 , перебуваючи у с. Очеретянка Пулинського району Житомирської області, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у телефонній розмові з ОСОБА_6 , виправдовувала збройну агресію рф проти України, шляхом її представлення як дієвого способу зупинити війну на Донбасі, від якої страждає місцеве населення, спосіб «порятунку», у висловлюваннях: «Ну, они же логически думают. «Кто, типа, на Мариуполь напал? Россия, бл*ть». Ну, конечно, а кто кошмарил 8 лет там весь народ?», «Русские, бл*ть, вас пришли спасать, свои головы, жизни свои, бл*ть, ложат! А наши берут в плен, с*ка, их убивают и издеваются над ними. А те берут в плен, бл*ть, кушать им дают, бл*ть! Ну, вот ваши, бл*ть, украинские, с*ка, нацики конч*ные!».

Крім того, 28.03.2022 у період часу з 12:42:08 до 12:51:29 ОСОБА_4 , перебуваючи у с. Очеретянка Пулинського району Житомирської області, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у телефонній розмові з ОСОБА_6 повторно виправдовувала збройну агресію рф проти України, шляхом трактування окремих актів збройної агресії рф як відповідь на агресію з боку України, у висловлюванні: «Ну, они предупредили, что после того как корабль это, они начали свое дело».

Також, 29.03.2022 у період часу з 16:03:13 до 16:09:52 ОСОБА_4 , перебуваючи у с. Очеретянка Пулинського району Житомирської області, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у телефонній розмові з ОСОБА_6 , повторно заперечила збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, шляхом евфемізації (заміни небажаної лексеми «війна» на більш прийнятну, допустиму конструкцію «специальная военная операция» задля приховування істинних намірів) у висловлюванні: «Сегодня ж начался второй этап, ну, спецоперации… Я Кота слушала, он говорит: «Это не страшно, типа, не переживайте. Все идет по плану».

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.436-2 КК України, тобто у виправдовуванні збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, та ч.3 ст. 436-2 КК України, тобто у виправдовуванні та запереченні збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, вчиненого повторно.

У судовому засіданні прокурор просив суд визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. І ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК, та призначити їй покарання:

- за ч. 1 ст. 436-2 КК у вигляді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік;

- за ч. 3 ст. 436-2 КК у виді позбавлення волі на строк 5 (п?ять) років, без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК визначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого основного покарання більш суворим, а саме у виді позбавлення волі на строк 5 (п?ять) років, без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 75 КК, звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробування, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки та поклавши обов`язки, які визначить суд. При призначенні покарання також просив врахувати характеризуючі дані щодо обвинуваченої. Водночас, керуючись ч. 9 ст. 100 КПК, ст. 96-1, п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК, просив застосувати спеціальну конфіскацію та вилучити у власність держави належний ОСОБА_4 смартфон марки «Хіаомі», модель «Redmi 9C», (M20006C3MG), IMEI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 . Речові докази, а саме: 2 сім-карти з номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , - просив повернути власнику, та стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати у розмірі 13290,00 грн.

У судовому засіданні обвинуваченащиро розкаялась, свою вину в інкримінованих їй кримінальних правопорушень визнала повністю та показала, що дійсно вчинила дані кримінальні правопорушення в час, місці та за обставин, зазначених у обвинуваченні, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. Не заперечувала проти розгляду кримінального провадження щодо неї в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Просила суворо не карати та встановити щодо неї 1 рік іспитового строку із покладенням відповідних обов`язків, наголосивши, що вона представляє Україну на міжнародних змаганнях протягом 3 років, має диплом магістра, завжди з`являлась до суду; також, просила розстрочити суму процесуальних витрат на проведення експертиз на 6 місяців у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем; просила мобільний телефон повернути їй та не застосовувати до нього спеціальну конфіскацію.

У судовому засіданні захисник підтримав думку своєї підзахисної та надав харакетризуюючі матеріали щодо останньої, зокрема, й на підтвердження її спортивних досягнень.

У зв`язку із повним визнанням обвинуваченою своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснивши учасникам судового провадження наслідки застосування даної статті КПК України.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України, підтверджується наданими в судовому засіданні показаннями самої обвинуваченої, яка свою вину визнала повністю, щиро розкаялась і пояснила, що дійсно мали місце обставини, зазначені в обвинувальному акті, а також зібраними на неї характеризуючими матеріалами.

За таких обставин, враховуючи показання обвинуваченої, які відповідають фактичним обставинам справи і нею не спорюються, суд вважає винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень доведеною та кваліфікує її умисні дії за ч.1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України як виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, та виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, вчинене повторно.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України, є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, не встановлені.

Суд, враховує, що обвинувачена є особою з інвалідністю першої групи «Б» по зору з дитинства,раніше не судима, є особою молодого віку, має середню освіту, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, при цьому є професійною спортсменкою, представляє Україну на міжнародних спортивних змаганнях, де здобуває перемоги, а отже має стійкі соціальні зв?язки; внаслідок вчиненого нею злочину не заподіяно майнової шкоди, у зв`язку з чим, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства та призначає останній міру покарання в межах санкцій статей, із застосуванням ст.ст. 70, 75, 76 КК України, оскільки вважає, що саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої.

Кримінальним правопорушенням шкоди не завдано. Цивільний позов не заявлявся.

Арешти у кримінальному провадженні не накладались.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. Щодо застосування спеціальної конфіскації до мобільного телефону обвинуваченої, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».

Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана «неспівмірною», оскільки покладала на заявника «надмірний індивідуальний тягар», було встановлено у справі «Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації».

Крім того, у постанові Верховного Суду від 14.06.2018 (справа № 366/1872/17; провадження №51-1916км18) зазначається, що положення ст.ст. 96-1, 96-2 КК не можуть застосовуватися в тих випадках, коли це становитиме порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції. При застосуванні спеціальної конфіскації у кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, передбачених у КК, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».

Відтак, з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченої, суд не вбачає за доцільне застосовувати спеціальну конфіскацію до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, тобто до мобільного телефону.

Пропонована винагорода викривачу у кримінальному провадженні відсутня.

Запобіжний захід не обирався. Підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу суд не вбачає.

Щодо розстрочення сплати процесуальних витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються, в тому числі, рішення про відшкодування процесуальних витрат.

Частиною першою ст. 119 КПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

Судом враховано, що обвинуваченою на підтвердження її майнового стану не було долучено жодних доказів, водночас вказано в усній формі, що вона отримує пенсію по інвалідності та грошові винагороди за участь у спортивних змаганнях.

Відтак, процесуальні витрати на залучення експертів слід стягнути з обвинуваченої.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 537, п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку розглядається судом, який ухвалив вирок. Тобто, із клопотанням про розстрочку сплати процесуальних витрат на залучення експертів, обвинувачена або її захисник можуть звернутись в порядку виконання вироку із долученням відповідних належних документів на підтвердження майнового стану обвинуваченої.

Керуючись ст.ст. 128, 349, 369-371, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України КК України та призначити покарання:

- за ч.1 ст.436-2КК України - пробаційний нагляд на строк 1 рік;

- за ч.3 ст.436-2 КК України - позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк - 1рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені обов`язки, відповідно до ст. 76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично заявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу суд не обирає.

Речові докази, а саме: мобільний телефон марки «Хіаомі» модель «Redmi» з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_5 та 2 сім-карти з номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , - повернути ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 13290,00 грн процесуальних витрат на залучення експерта при проведенні судових експертиз.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Головуюча суддя ОСОБА_1