Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №276/727/26 — Хорошівський районний суд Житомирської області

Справа № 276/727/26

Провадження по справі №2/276/652/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

при секретарі судового засідання Процюк О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Хорошів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач), у якому просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після смерті матері позивача, ОСОБА_3 , відкрилася спадщина, до складу якої, на переконання позивача, входить вищевказана квартира. Позивач зазначає, що вказана квартира відповідно до рішення виконавчого комітету Володарськ-Волинської селищної ради народних депутатів від 31.01.1996 № 13 була надана його батькові, ОСОБА_4 , на склад сім`ї з п`яти осіб, якому було видано ордер на вселення. Позивач вказує, що після смерті батька його мати фактично вступила у спадкові права, оскільки безперервно проживала та була зареєстрована за даною адресою. Відповідно, після смерті матері позивач також фактично прийняв спадщину, оскільки на день смерті спадкодавця проживав із нею в цій самій квартирі.

З метою оформлення прав позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Листом приватного нотаріуса йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно. Позивач у позові визнає ту обставину, що за свого життя спадкодавець не оформила правовстановлюючі документи на квартиру. Однак він вважає, що квартира підлягає спадкуванню, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом спадкових прав.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подавала.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 04.05.2026 було відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 02.06.2026.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 02.06.2026 підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 29.06.2026. Під час підготовчого провадження заходи забезпечення позову не вживалися, клопотання про витребування доказів від сторін не надходили.

У судове засідання позивач з`явився особисто, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою належним чином про дату, час і місце судового засідання, жодних заяв, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за її відсутності до суду не подавала. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 29.06.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, враховуючи складність справи, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 30.06.2026.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 .

31.01.1996 виконавчим комітетом Володарськ-Волинської селищної ради народних депутатів було прийнято рішення № 13 про видачу ордера на вселення в однокімнатну суміжну квартиру, що звільнилася, в будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4 на склад сім`ї з п`яти осіб, із зняттям з квартирного обліку. Вказана обставина підтверджується архівною копією рішення № 13 від 31.01.1996, наявною в матеріалах справи.

Згідно з рішенням Володарсько-Волинської селищної ради від 04.09.2015 № 894 було здійснено перейменування АДРЕСА_3 без зміни нумерації будівель.

Відповідно до довідки Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 28.08.2025 № 4982, до моменту внесення даних в електронну базу Реєстр прав власності на нерухоме майно (2003 рік) за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на нерухоме майно, а саме на спірну квартиру, не зареєстровано. Це свідчить про те, що об`єкт не був приватизований та залишався у державному або комунальному житловому фонді.

Наймач квартири ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що встановлюється з копії довідки виконавчого комітету Хорошівської селищної ради від 17.04.2026 №413. За адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , року, разом із чоловіком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Спадкодавець, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цей факт підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 02.12.2024 виконавчим комітетом Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області. З цього дня відкрилася спадщина.

Згідно з довідками виконавчого комітету Хорошівської селищної ради від 26.08.2025 № 1309 та № 1310, на день смерті ОСОБА_3 за вищевказаною адресою та протягом шести місяців після її смерті були зареєстровані та проживали: син ОСОБА_1 (позивач), дочка ОСОБА_2 (відповідач) та онука ОСОБА_6 . Таким чином, відповідно до вимог частини третьої статті 1268 ЦК України, позивач та відповідач фактично прийняли спадщину, оскільки вони постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не відмовлялися від неї.

З метою оформлення прав на нерухомість позивач звернувся до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Косинського С.О. із відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру. Листом нотаріуса від 09.03.2026 за вих. № 43/01-16 позивачу та відповідачу було офіційно повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що спадкоємцями не подано правовстановлюючих документів про належність майна спадкодавцеві на праві власності. У листі зазначено, що спадщину прийняли позивач (в 1/2 частці) та відповідач (в 1/2 частці) та рекомендовано звернутися до суду.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 09.03.2026 № 84429242, відсутня інформація щодо спадкових справ після смерті ОСОБА_3 .

Будь-які докази звернення ОСОБА_3 або ОСОБА_4 за їхнього життя до компетентних органів приватизації із письмовою заявою про приватизацію спірної квартири у матеріалах справи відсутні, і позивачем таких доказів суду не надано.

IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).

За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

У частині третій статті 9 Житлового кодексу України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Згідно з частиною одинадцятою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятій статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", частина друга статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Схожий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі N 200/18858/16-ц, а також постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі N 755/17528/17, від 24 травня 2021 року у справі N 296/2566/18, від 31 серпня 2022 року у справі N 758/9406/19, від 19 червня 2023 року у справі N 295/2637/20.

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року N 396 (далі - Положення N 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається до органу приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Пунктом 18 Положення N 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" судам роз`яснено, що у разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі N 6-121цс13.

Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживав спадкодавець, але помер до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.

Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

Суд, заслухавши пояснення позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Предметом розгляду у цій справі є вимога про визнання за позивачем права власності на 1/2 частку квартири в порядку спадкування за законом. Позивач обґрунтовує свій позов тим, що спадкодавець (його мати) хоча і не оформила правовстановлюючі документи на квартиру, проте фактично володіла нею на підставі того, що квартира була свого часу надана родині за ордером на вселення, і позивач прийняв це майно як спадщину після її смерті.

Оцінюючи ці аргументи, суд зазначає, що аналіз положень статей 1216, 1218 ЦК України свідчить, що до складу спадщини входять виключно ті майнові права та обов`язки, які належали спадкодавцеві (або право вимоги щодо яких виникло) на момент його смерті, тобто на момент відкриття спадщини.

Судом встановлено, що спірна квартира була надана батьку позивача на підставі ордера. Відповідно до норм Житлового кодексу Української РСР, ордер надає громадянам виключно право користування житловим приміщенням (породжує договір найму), але жодним чином не створює права приватної власності на нього. Право власності на житло з державного чи комунального житлового фонду виникає у громадян виключно в результаті проходження визначеної законом процедури приватизації згідно із Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Довідкою бюро технічної інвентаризації, яка наявна в матеріалах справи, підтверджено факт відсутності реєстрації права власності на спірну квартиру за спадкодавцями (батьками позивача). Більше того, позивач у позовній заяві сам визнає цей факт. Відповідно, спірна квартира є неприватизованою та належить до державного або комунального житлового фонду. За загальним правилом, неприватизована квартира не може бути об`єктом спадкування, оскільки вона юридично не належала спадкодавцеві на праві власності.

Водночас, актуальна судова практика Верховного Суду чітко розмежовує спадкування існуючого права власності на майно і спадкування майнових прав (права вимоги), що виникають у процесі приватизації.

Верховний Суд у своїх рішеннях сформулював сталу та послідовну правову позицію щодо умов, за яких право на приватизацію (а саме право вимоги передачі квартири у власність) може переходити у спадок до спадкоємців.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду наголосив: «Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою», постанова від 27.03.2019 у справі № 669/629/16-ц.

Також Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду сформував наступну правову позицію «Обов`язковою умовою переходу до спадкоємців у порядку спадкування права вимагати визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживав спадкодавець, але помер до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою», постанова від 09.08.2023 у справі № 523/20890/21.

З наведених правових позицій Верховного Суду безальтернативно випливає, що обов`язковою передумовою для виникнення у спадкоємців права на спадкування неприватизованої квартири (як майнового права вимоги на завершення приватизації та визнання права власності) є підтверджений факт звернення спадкодавця за його життя до компетентного органу приватизації із належно оформленою заявою про передачу квартири у приватну власність.

У матеріалах даної цивільної справи відсутні будь-які докази того, що спадкодавець ОСОБА_3 (або первісний наймач ОСОБА_4 ) за свого життя зверталися до відповідного уповноваженого органу із заявою про приватизацію спірної квартири. Позивач таких доказів суду не надав, клопотань про їх витребування не заявляв, посилаючись виключно на сам факт постійного проживання та реєстрації у квартирі.

Однак, сам лише факт проживання особи у квартирі на підставі ордера та реєстрація її місця проживання не породжують автоматичного переходу права власності на це майно до спадкоємців після смерті наймача. Право користування житлом за договором найму має особистий характер і не включається до складу спадщини в контексті переходу права власності. За таких обставин, майнові права на спірну квартиру жодним чином не увійшли до складу спадщини ОСОБА_3 , оскільки вона не набула права власності на неї та не вчинила юридично значущих дій, спрямованих на його набуття (не подала заяву про приватизацію органу влади).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/2 частку квартири в порядку спадкування за законом є безпідставними, не доведеними матеріалами справи та не ґрунтуються на законі, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину була правомірною.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до частин 1-2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд за результатами розгляду справи дійшов висновку про повну відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача та в повному обсязі залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 244, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом – відмовити повністю.

Судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1331,20 грн., залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.С. Семенюк