Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №161/10381/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 161/10381/26

Провадження № 2/0158/1063/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Корецької В.В.

за участю секретаря - Процик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лавренчук О.В. звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач по справі ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_2 перебуває у шлюбі, який був зареєстрований 26.07.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, за актовим записом №821.

Від шлюбу подружжя має двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спільне подружнє життя позивача з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння. Шлюбних стосунків вони не підтримують, примирення не досягнуто, позивач зберігати сім`ю надалі не бажає, а тому просить суд розірвати шлюб. Крім того просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі пов`язані зі сплатою судового збору та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.05.2026, прийнято до розгляду дану цивільну справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач по справі ОСОБА_2 , відзиву на позовну заяву у передбачених чинним законодавством строк не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 26.07.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, за актовим записом №821, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.07.2008 /а.с. 4/.

З копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 26.05.2009 та серії НОМЕР_3 від 31.03.2015 вбачається, що сторони по даній цивільній справі мають двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 6-7/.

Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб має ґрунтуватись на вільній згоді жінки та чоловіка. При цьому, відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

В силу ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушенні їх права, а також права їх дітей.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не підтримують подружніх відносин, не спілкуються, їх сім`я розпалась, а шлюб існує формально.

Разом з тим, суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам.

Враховуючи те, що збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, суд вважає, що збереження шлюбу на даний час є неможливим. При цьому суд не вбачає порушення прав та інтересів осіб.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено в повному об`ємі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп., який був сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду.

Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена нею в сумі 5000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавалась позивачу по справі ОСОБА_1 адвокатом Лавренчуком О.В. На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано до суду наступні документи: ордер на надання правничої допомоги серії АС №1185318 від 04.05.2026р., копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №365 від 21.04.2018, актом №0000348 здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 04.05.2026, квитанція до прибуткового касового ордера №654 від 06.05.2026 /а.с. 8-11/.

Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що сторона по справі має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, є нескладною, типовою та не потребує особливих затрат часу на її складання. Позовна заява та пакет документів, що доданий до нього, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованим та співмірним в даному випадку стягнення з відповідача в користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 24, 56, 104, 105, 109, 110, 112-114 Сімейного кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований 26.07.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, за актовим записом №821 – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Копію рішення суду після набрання ним законної сили надіслати Рожищенському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ;

представник позивача – адвокат Лавренчук Олександр Володимирович, юридична адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька