Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №158/1479/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Суд: Ківерцівський районний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей

Дата: 28 червня 2026 р.

Справа: №158/1479/26

Суддя: Корецька В. В.

Справа № 158/1479/26

Провадження № 3/0158/567/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Ківерці

Суддя Ківерцівського районного суду Волинської області Корецька В.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

До Ківерцівського районного суду Волинської області надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №208360 від 30.03.2026 вбачається, що «28.03.2026 року о 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 допустив неналежне виконання батьківських прав, свого малолітнього сина ОСОБА_2 , що призвело до спричинення незначних тілесних ушкоджень міні квадроциклом дитині ОСОБА_3 »

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно положень ст. ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.

Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення згідно ст.256 КУпАП зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх, у тому числі, і судовий розгляд.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Так, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року).

При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати/збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однак, наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення зазначеним вимогам не відповідає.

Суддя звертає увагу на те, що суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності .

Основною й обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони складу правопорушення є вина. Принцип, відповідно до якого відповідальність можлива лише при наявності вини, сформульований у Конституції України.

Частина 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Тобто, якщо вказані акти передбачають обов`язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно з ст.184 КУпАП (зокрема, про обов`язки, які щодо дітей повинні виконувати батьки, йдеться в ст. ст. 150, 180 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», чи інших).

Водночас, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА №208360 не зазначено які саме дії передбачені ст.150 СК України були вчинені ОСОБА_1 умисно чи з необережності, що призвели до його ухилення від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 СК України.

Поряд із цим в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано у відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП, у чому полягає вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 184 КУпАП, відповідальність настає саме за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Натомість у протоколі не розкрито суть вчиненого правопорушення, зазначено загальне формулювання.

Тобто, суть правопорушення, викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, хоч формально і зазначено, проте фактично не відповідає тим правовим нормам, які в ньому зазначені, а саме диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Згідно чинного КУпАП не передбачено, щоб суд самостійно змінював суть адміністративного правопорушення, зазначеного у протоколі та пред`явленого правопорушнику. Суддя не має можливості, при розгляді справи, кваліфікувати дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за іншою статтею або частиною статті КУпАП.

Крім цього, Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Вина особи має бути підтверджена сукупністю належних та допустимих доказів, які кожен окремо та у взаємозв`язку між собою поза розумним сумнівом підтверджують обставини викладенні у протоколі, натомість враховуючи наведені вище обставини, відповідні докази, які б давали можливість встановити наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184-1 КУпАП за обставин вказаних у протоколі, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які дані про ухилення чи невиконання покладених на ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо його неповнолітньої дитини, а також матеріали справи не містять причинного зв`язку між даною подією та незабезпеченням батьком, передбачених ч. 1 ст. 184 КУпАП умов, які виникають з його обов`язків.

При цьому, у матеріалах справи наявні заява та письмові пояснення ОСОБА_4 (батько потерпілої неповнолітньої дитини), відповідно до яких останній до складення вказаного протоколу просив по даному факту розгляд припинити, дитини зазнала незначних ушкоджень під час ігор із сусідськими дітьми, вищевказану ситуацію з сусідами врегульовано, претензії відсутні.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи, порушення, зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення, було вчинене 28.03.2026 року, тобто на момент розгляду справи закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП, для накладення адміністративного стягнення.

Суд звертає увагу на те, що постановами Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.04.2026 року, 06.05.2026 року, 02.06.2026 року вказані матеріали справи про адміністративне правопорушення неодноразово поверталися на доопрацювання для усунення вище виявлених судом недоліків, однак уповноваженими особами ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області вказані у постановах суду недоліки не усунуто та повторно направлено матеріали до суду, що свідчить про свідоме їх невиконання, що призвело до пропущення вищевказаних строків.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

З врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що на час розгляду справи строки, встановлені ст. 38 КУпАП закінчилися, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 38, 184, 247, 268, 283, 284 КУпАП, суддя, -

у х в а л и в :

Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області, протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька

Оригінал: reyestr.court.gov.ua