Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №154/1892/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/1892/26

2/154/1311/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 червня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Мушкета О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Тивонюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що з 15 серпня 2014 року вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Володимир -Волинського міського суду Волинської області від 09 грудня 2024 року.

Від спільного подружнього життя у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказала, що відповідач є особою працездатного віку і має стабільні доходи, проте вихованням та утриманням дітей не займається, не допомагає матеріально, аліментних зобов`язань на корись інших осіб не має. Угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто. У зв`язку з цим позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з моменту звернення з позовною заявою до суду до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Ухвалою судді Володимирського міського суду Волинської області від 11.05.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, надала суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечила.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив не подав, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду на направляв.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року ухвалено провести заочний розгляд справи вказаної справи, оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, в той же час позивачка не заперечувала проти заочного вирішення справи.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 серпня 2014 року, який розірваний рішенням Володимир -Волинського міського суду Волинської області від 09 грудня 2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03.03.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Володимир -Волинський реєстраційної служби Володимир - Волинського міськрайонного управління юстиції, а ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 04.05.2017 року Володимир-Волинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у Волинській області, батьками яких є сторони по справі.

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом із позивачкою та перебувають на повному її утриманні. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю з дитинства.

Відповідач є особою працездатного віку і має стабільні доходи, вихованням та утриманням своїх дітей не займається, не допомагає матеріально, аліментних зобов`язань на корись інших осіб відповідач не має. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Згідно ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у Постанові № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1, 5 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Стаття 18 Конвенції встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За правилами ч.1-2, ст.8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до принципів змагальності та дизпозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні питання про розмір аліментів суд враховує, зокрема, матеріальне становище дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , те що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю з дитинства, а також те, що відповідач являється працездатною особою, та те, що у відповідності до ч.3 ст.181 СК України, спосіб стягнення аліментів визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина, суд вважає, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання неповнолітніх дітей необхідно визначити у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягувати з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Оскільки позивач звернулася до суду з даним позовом 08.05.2026, тому, відповідно з цієї дати суд присуджує аліменти на утримання дітей.

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Крім цього, суд зазначає, що пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Оскільки позивачка від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів звільнена на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відтак, відповідно до положень частини 6 статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 7, 84, 104,105,112, 180-184, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст.1-18, 141, 142, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину починаючи з 08 травня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Олександр МУШКЕТ