Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №513/245/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/245/26

Провадження № 2/513/586/26

Саратський районний суд Одеської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Русавської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ільїчов Сергій Дмитрович, до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

у с т а н о в и в:

у лютому 2026 року представник ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Хаджибейського (Малиновського) районного суду м. Одеси у справі №521/11328/18 від 01 серпня 2018 року з твердої грошової суми в розмірі 2500,00 гривень щомісяця, на 1/4 частку від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення сином повноліття; стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 20000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що позивач перебувала у шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 з 27 березня 2012 року, зареєстрованому відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №199. Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Хаджибейського районного суду м.Одеси від 01 серпня 2018 року було розірвано шлюб із ОСОБА_2 , зареєстрований 27 березня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №199 та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно 2500 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду, а саме з 04 липня 2018 року до досягнення сином повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Разом з цим, на даний час встановлений рішенням суду розмір аліментів у твердій грошовій сумі є недостатнім для належного матеріального забезпечення дитини, оскільки внаслідок інфляційних процесів та воєнного стану в Україні вартість проживання та продуктів харчування суттєво зросла, що зумовлює необхідність перегляду способу утримання сина ОСОБА_5 . Крім того, матеріально становище відповідача з часу ухвалення рішення суду від 01 серпня 2018 року змінилось. З 08 листопада 2024 року ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та отримує стабільний щомісячний дохід, відтак має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі. Враховуючи викладене, позивач вважає за доцільне змінити спосіб стягнення аліментів на більш об`єктивний — у частці від заробітку (грошового забезпечення) відповідача, що дозволить забезпечити гідний рівень утримання сина ОСОБА_5 , 2012 року народження, у зв`язку з чим, позивач змушена звернутись до суду із відповідним позовом.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ільїчов Сергій Дмитрович, до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів. Призначено цивільну справу до судового розгляду на 25 травня 2026 року о 08 годині 50 хвилин в приміщенні Саратського районного суду Одеської області за адресою: вул. Крістіана Вернера, буд. 105, с. Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеська область, з повідомленням учасників справи.

Позивач ОСОБА_6 та її представник адвокат Ільїчов С.Д. в судове засідання не з`явилися, від представника позивача адвоката Ільїчова С.Д. надійшла письмова заява про розгляд справи без їх участі, позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідачу ОСОБА_2 судові виклики надсилались за адресою його місця реєстрації, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак відповідач до суду не з`явився, будь-яких заяв або клопотань не подав.

Згідно з пунктом 4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Окрім того, за правилами ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та не подав відзив.

За положеннями ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 26 червня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції.

Як вбачається з рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 01 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задоволено.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 березня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №199 - розірвано. Після розірвання шлюбу позивачці залишено прізвище « ОСОБА_8 », відповідачу - « ОСОБА_8 ». Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 07 грудня 2010 року Жовтоводським МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно аліменти у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду, а саме з 04 липня 2018 року до досягнення сином ОСОБА_4 , повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається з довідки про доходи військовослужбовця ОСОБА_2 за повний період проходження військової служби з 08 листопада 2024 року по 31 грудня 2025 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 від 03 лютого 2026 року за № 3/9/23, ОСОБА_2 за період з 08 листопада 2024 року по 31 грудня 2025 року отримав загальну суму доходу у розмірі 1138694,30 грн.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За положеннями ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верхової Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У частині першій статті 3 цієї ж Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Стаття 7 СК України визначає, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, відповідно обов`язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Згідно із положеннями ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За положеннями ч.3 ст.182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Стаття 192 СК України встановлює, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст.183 та ст.184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", ст. 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст. 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13 та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років, становить: з 1 січня – 3196,00 гривень.

Отже мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину сторін, якій виповнилось 14 років, не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що з 01 січня 2026 року становить 3512 гривень;.

Ураховуючи сімейне та матеріальне становище позивача, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, сімейне та матеріальне становище відповідача, а також положення законодавства щодо права одержувача аліментів вирішувати в судовому порядку питання щодо зміни способу стягнення аліментів, суд доходить до висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів, присуджених з відповідача за судовим рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 01 серпня 2018 року.

Суд вважає за необхідне стягувати в подальшому з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини сторін у розмірі – 1/4 (однієї чверті) від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення сином ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.

За положеннями пункту 10 частини 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись ст. ст. 150, 180-182, 184, 192 СК України, ст.ст. 2-15, 81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354, ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ільїчов Сергій Дмитрович до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Хаджибейського (Малиновського) районного суду м.Одеси у справі №521/11328/18 від 01 серпня 2018 року з твердої грошової суми в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень щомісяця, на 1/4 частку від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 повноліття; тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнення за рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 10 вересня 2012 року, ухваленого по справі № 521/11328/18, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, припинити з дня набрання законної сили даним рішенням та виконавчий лист відкликати.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто Саратським районним судом за заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після проголошення рішення, а відповідачем - протягом тридцяти з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 29 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Адвокат Ільїчов Сергій Дмитрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №6174, видане на підставі рішення Ради адвокатів Донецької області від 26 січня 2022 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя К. Ю. Рязанова