Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №491/674/26 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/674/26

Провадження № 3/491/212/26

ПОСТАНОВА

іменем України

30 червня 2026 року м. Ананьїв

Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков Олег Олександрович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженки с. Жеребкове Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 06 січня 2016 року Ананьївським РС ГУ ДМС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; у відпустці по догляду за дитиною, відповідно до витягу з ІКС «ІПНП», доданого до протоколу, до адміністративної відповідальності не притягувалась,

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2026 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 759129 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Згідно вказаного протоколу 04 серпня 2025 року біля 20:50 години за адресою: АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 неналежним чином віднеслась до покладених законодавством обов`язків щодо забезпечення належних умов життя своєму сину ОСОБА_2 , 2023 року народження, який 04 серпня 2025 року біля 20:50 години, перебуваючи на території домогосподарства АДРЕСА_2 , впав на скло, внаслідок чого отримав травму у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної порожнини.

Розгляд адміністративної справи призначено на 30 червня 2026 року та на дату, визначену в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 до суду на розгляд справи не прибула, причини неприбуття не повідомила.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи у відсутність особи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 268 КУпАП визначено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких відбувається за обов`язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 184 КУпАП, не входять до переліку справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 достеменно відомо про складення відносно неї 20 червня 2026 року протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 184 КУпАП (а.с.3), та вона ознайомлена з датою та місцем його розгляду, оскільки відомості про це містяться у відповідній графі протоколу, з яким ОСОБА_1 ознайомлена під особистий підпис та копію якого отримала.

Поряд з цим, відомості про дати та час судових засідань знаходяться у вільному доступі та з ними можливо ознайомитись на офіційному вебпорталі судової влади в мережі Інтернет за вебадресою: http://court.gov.ua/sud1501/gromadyanam/csz.

Між тим, станом на 30 червня 2026 року від ОСОБА_1 будь-яких заяв або клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи, не надходило.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» суд зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, з якою відкладення розгляду має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, в рішенні у справі «Цихановський проти України» суд зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Аналогічну позицію було висловлено в рішеннях Європейського суду з прав людини «Смірнова проти України» та «Карнаушенко проти України».

Також суд враховує позицію Верховного Суду, яка міститься в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року у справі № 910/9836/18, де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність в судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи в розумні строки, з одного боку, забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого - своєчасне вжиття заходів, спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). В будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

З огляду на обставини, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних документів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.

Дослідивши відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення і додані до нього матеріали, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вирішуючи справу, суд виходить з наступного.

Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані працівником поліції за ч. 2 ст. 184 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (Єдиного державного реєстру судових рішень).

Як слідує із даних Єдиного державного реєстру судових рішень (№ рішення в реєстрі 133934702), 10 лютого 2026 року суддею Ананьївського районного суду Одеської області винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладення на останню адміністративного стягнення у виді попередження. Постанова набрали законної сили 23 лютого 2026 року.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується в вину ухилення нею від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя малолітнього сина, вчинене 04 серпня 2025 року, тобто вчинене до накладення адміністративного стягнення.

Фактично з матеріалів справи вбачається, що працівником поліції невірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП, так як дії вчинені останньою до накладення на неї адміністративного стягнення.

В рішенні від 09 грудня 2010 року у справі «Жупнік проти України» (заява № 20792/05, пункт 37 рішення) Європейський суд з прав людини зазначив, що межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. У цьому зв`язку необхідно зазначити, що підпункт «а» пункту 3 статті 6 Конвенції не накладає жодних формальних вимог щодо способу, у який обвинувачений має бути проінформований про характер і причини висунутих щодо нього обвинувачень. Суд також зазначає, що підпункти «a» і «b» пункту 3 статті 6 Конвенції взаємопов`язані та що право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту.

Зі змісту наведеного рішення вбачається, що суд не вправі самостійно вийти за межі висунутого особі обвинувачення.

Сам по собі факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом та не звільняє від обов`язку надання особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини.

Відповідно до статті 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 у справі № 463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення закривається, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки суд самостійно позбавлений права кваліфікувати дії ОСОБА_1 , а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 належить закрити в зв`язку з відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

З урахуванням приписів статті 401 КУпАП, уразі закриття провадження у справі, судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 401, 184, 247 ч. 1 п. 1, 283 284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення від 20 червня 2026 року серії ВАД № 759129 за фактом вчинення громадянкоюОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженкою с. Жеребкове Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 06 січня 2016 року Ананьївським РС ГУ ДМС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП,закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно частини першої статті 294 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та згідно частини другої статті 294 КУпАП може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Копію цієї постанови вручити ОСОБА_1 в порядку, встановленому частинами першою, третьою статті 285 КУпАП.

Суддя О.О. Желясков

Постанова суду набрала законної сили „_____” ______________________ 20_____ року.