Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №607/11426/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 Справа №607/11426/26 Провадження №1-кп/607/1545/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря с/з ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12026211060000088 від 02.03.2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, українця, громадянина України, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з середньою освітою, голови фермерського господарства «ОЗЕРЯН» (ЄДРПОУ 44949701), не депутата, не адвоката, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Встановлені судом обставини кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами абзацу 2 п. а додатку № 2 до Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-Х «Про право власності на окремі види майна», громадяни набувають права власності на вогнепальну мисливську нарізну зборю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбінована зброя з нарізними стволами) з дозволу, що надається органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 25-річного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Цивільного Кодексу України, види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, встановлюються законом.

Частина 1 статті 263 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Враховуючи те, що спеціального закону, який регулює порядок придбання, зберігання та носіння зброї, вибухових припасів та вибухових речовин немає, дозвіл на володіння об`єктами, які обмежені в цивільному обороті, на законних підставах, фізичним особам-загального статусу, виданий бути не може.

Разом з тим, ОСОБА_4 , у порушення вимог вказаного законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на громадську безпеку, що супроводжувалось незаконним поводженням з вогнепальною зброєю, вчинив її незаконне придбання, носіння та зберігання за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , діючи всупереч «Положенню про дозвільну систему», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 з наступними змінами, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 з наступними змінами, тобто без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи значення своїх протиправних дій, 02.03.2026 у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 11 год 45хв, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 , взяв у останнього нарізну вогнепальну зброю — однозарядну гвинтівку моделі «ТО3-8М», калібру 5,6 мм(.22Lr), із номером « НОМЕР_1 », тим самим придбав вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу, яку в подальшому переніс до транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», жовтого кольору р.н., НОМЕР_2 та зберігав у ньому до виявлення працівниками поліції

Надалі, 02 березня 2026 року у період часу з 13 год 32 хв по 13 год 43 хв. вході проведення огляду місця події біля перехрестя автодороги «М19» та вул.Ярмуша в с. Острів Тернопільського району, у ОСОБА_4 було виявлено та вилучено дві гільзи від патронів калібру 5,6 мм, а також однозарядну гвинтівку моделі «ТО3-8М», калібру 5,6 мм (.22Lr), із номером « НОМЕР_1 », що згідно висновку експерта від 30.03.2026 є нарізною вогнепальною зброєю, яку останній зберігав без передбаченого законом дозволу.

За таких обставин, вказаними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, тобто придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

2. Висловлена обвинуваченим ОСОБА_4 безпосередньо у судовому засіданні позиція з приводу пред`явленого йому обвинувачення у даному кримінальному провадженні.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, визнав повністю, за викладених в обвинувальному акті обставин, щиро розкаявся.

3. Вирішення питання щодо проведення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України у відповідності до приписів ч.3 ст.349 КПК України. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.263 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та кваліфікує його дії за ч.1 ст.263 КК України, як придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

4. Мотиви призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він народився у с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, українець, громадянин України, одружений, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, здійснює догляд за батьком ОСОБА_6 , 1948 року народження, який є особою з інвалідністю 2 групи та позбавлений можливості самостійно пересуватися, з середньою освітою, голова фермерського господарства «ОЗЕРЯН» (ЄДРПОУ 44949701), не депутат, не адвокат, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра не перебуває, раніше притягався до кримінальної відповідальності, раніше не судимий

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке у відповідності до положень ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин (ч.1 ст.263 КК України), особу винного, його вік, сімейний стан, зокрема те, що на утриманні обвинуваченого перебувають двоє неповнолітніх дітей, обвинувачений здійснює догляд за батьком ОСОБА_6 , 1948 року народження, який є особою з інвалідністю 2 групи та позбавлений можливості самостійно пересуватися, та стан здоров`я, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Також, при призначенні покарання суд враховує відомості у квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 21.05.2026 року, зі змісту яких вбачається те, що ОСОБА_4 21.05.2026 року перерахував грошові кошти у сумі 60000 гривень на підтримку ЗСУ.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне перерахування обвинуваченим грошових коштів на підтримку ЗСУ.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з положеннями ст.65 КК України підстави призначення більш м`якого покарання визначено ст.69 КК України.

У відповідності до приписів ст.69 КК України (у її редакції станом на час вчинення кримінального правопорушення), за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.

Таким чином, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання за вчинене кримінальне правопорушення обвинуваченим, а саме: щире каяття, добровільне перерахування обвинуваченим грошових коштів на підтримку ЗСУ, які суд визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, беручи до уваги наявність цих пом`якшуючих покарання обставини, враховуючи особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, наявність на утриманні обвинуваченого двох неповнолітніх дітей, здійснення обвинуваченим догляду за батьком ОСОБА_6 , 1948 року народження, який є особою з інвалідністю 2 групи та позбавлений можливості самостійно пересуватися, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також позицію державного обвинувача, висловлену в судових дебатах стосовно виду покарання обвинуваченому, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, суд, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та беручи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, у даному конкретному випадку, вбачає за можливе застосувати ч.1 ст.69 КК України, та призначити обвинуваченій покарання, перейшовши до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції ч.1 ст.263 КК України, а саме у виді штрафу.

На переконання суду, призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

5. Вирішення питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні у порядку ч.9 ст.100 КПК України.

При вирішенні питання про долю речових доказів і документів у даному кримінальному провадженні, суд керується положеннями ч.9 ст.100 КПК України.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- паперовий конверт із змивом із поверхні спускової скоби та спускового гачка вогнепальної зброї; паперовий конверт із змивом із поверхні оптичного прицілу вогнепальної зброї, паперовий конверт із зразками букального епітелію ОСОБА_4 ; паперовий конверт із зразками змивів з рук ОСОБА_4 ; паперовий конверт із зразками змивів з рук ОСОБА_7 ; паперовий конверт із зразками змивів з рук ОСОБА_8 , які упаковані у полімерний сейф-пакет із серійним номером «6533031» та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №2 Тернопільського районного управління поліції ГУНГ в Тернопільській області згідно з квитанцією від 17.03.2026 року, слід знищити після набрання вироком законної сили.

6. Вирішення питання щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експертів в порядку ч.2 ст.124 КПК України.

За змістом частини другої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні:

- судової експертизи зброї від 30.03.2026 року №СЕ-19/120-26/3651-БЛ у розмірі 2228,50грн.;

- судової експертизи зброї від 23.04.2026 року № СЕ-19/120-26/4705-БЛ у розмірі 6257,88грн.

- судово-молекулярної експертизи від 04.05.2026 року №СЕ-19/120-26/3705-БД у розмірі 39585,68грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 374 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 67, 69, 263 КК України, суд, –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- паперовий конверт із змивом із поверхні спускової скоби та спускового гачка вогнепальної зброї; паперовий конверт із змивом із поверхні оптичного прицілу вогнепальної зброї, паперовий конверт із зразками букального епітелію ОСОБА_4 ; паперовий конверт із зразками змивів з рук ОСОБА_4 ; паперовий конверт із зразками змивів з рук ОСОБА_7 ; паперовий конверт із зразками змивів з рук ОСОБА_8 , які упаковані у полімерний сейф-пакет із серійним номером «6533031» та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №2 Тернопільського районного управління поліції ГУНГ в Тернопільській області згідно з квитанцією від 17.03.2026 року, - знищити після набрання вироком законної сили.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні:

- судової експертизи зброї від 30.03.2026 року №СЕ-19/120-26/3651-БЛ у розмірі 2228,50грн.;

- судової експертизи зброї від 23.04.2026 року № СЕ-19/120-26/4705-БЛ у розмірі 6257,88грн.

- судово-молекулярної експертизи від 04.05.2026 року №СЕ-19/120-26/3705-БД у розмірі 39585,68грн.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддяОСОБА_1