Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №607/17815/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.05.2026 Справа №607/17815/25 Провадження №2/607/502/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника позивача Агрес Г. А.,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року представник Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 27 квітня 2022 року укладено шлюб, в якому народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до наказів служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30 березня 2023 року № 19-од та від 10 лютого 2025 року № 09-од діти перебувають на обліку в службі, як такі, що потрапили в складні життєві обставини, підставами взяття на облік були ухиляння батьків від виконання своїх батьківських обов`язків.

21 липня 2023 року рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 158 був затверджений висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та подано заяву органом опіки та піклування до Монастириського районного суду Тернопільської області про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її сина. Проте суд оцінивши долучені докази та враховуючи внутрішні переконання дійшов висновку не застосовувати проти відповідача таких крайніх заходів. ОСОБА_1 висловлювала своє бажання піклуватися про сина та брати участь у його вихованні, тому в задоволені позову було відмовлено. Батько ОСОБА_2 на той момент був призваний по мобілізації до Збройних Сил України.

В Акті обстеження умов проживання дітей від 25 лютого 2025 року та 18 серпня 2025 року, за адресою АДРЕСА_1 , зазначається, що будинок 2-х поверховий, проте сім`я проживає на 1 поверсі в одній прохідній кімнаті. Кімната є доволі мала для 4-х членів сім`ї, в кімнаті відсутнє місце для ігрової зони, місце для навчання, тощо. Атмосфера в сім`ї недружня, мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 скаржиться, що батьки сваряться, кричать та піднімають руку один на одного і це все в присутності дітей.

01 серпня 2025 року начальником служби у справах дітей Сидорко Т. В. та директором Центру надання соціальних послуг Яріш О. І. була проведена профілактична бесіда щодо невиконання та ухиляння від виконання батьківських обов`язків з ОСОБА_1 по відношенню до своїх малолітніх дітей. Аналогічна бесіда була проведена 15 серпня 2025 року з ОСОБА_2 .

Батьки неодноразово притягувались до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків відповідно до ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішенням виконавчого комітету від 21 серпня 2025 року № 157 «Про негайне відібрання дітей у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та затвердження Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав», враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини від 20 серпня 2025 року № 15, у зв`язку із безпосередньою загрозою життю та здоров`ю дітей, діючи в інтересах дітей вирішено негайно відібрати малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_1 , які фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю дітей.

Відповідно до актів про факт передачі дітей від 21 серпня 2025 року та наказів від 21 серпня 2025 року № 22 та № 23 Служби у справах дітей Нараївської сільської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштовано в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_7 та помічника вихователя ОСОБА_8 , за адресою: село Нараїв, Тернопільського району, Тернопільської області.

На час звернення із позовом затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно їх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підставою для прийняття цього висновку є той факт, що спеціалісти служби у справах дітей неодноразово проводили профілактичну роботу з батьками щодо належного виховання та утримання дітей, однак батьки не змінили своє ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Враховуючи наведене та антисоціальну направленість відповідачів, їх особливу неблагонадійність і вкрай негативну поведінку, яка суперечить інтересам дітей, становить реальну загрозу їх фізичному та душевному стану, свідоме і тривале нехтування своїми батьківськими обов`язками щодо дітей є наслідком винної поведінки відповідачів та є підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Враховуючи викладене, позивач просить суд: позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно їх малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді від 02 вересня 2025 року відкрито провадження у справі № 607/17815/25; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Суд протокольною ухвалою від 12 грудня 2025 року закрив підготовче провадження та призначив справу № 607/17815/25 до розгляду по суті.

Представник Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області - Агрес Г. А. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити у повному обсязі. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ухилялися від належного виконання своїх батьківських обов`язків, створювали загрозу для життя і здоров`я дітей, які, у зв`язку із такою поведінкою батьків, були передані патронатному вихователю. Водночас представник позивача обізнана, що матір`ю відповідача ОСОБА_2 придбано будинок для його сім`ї, огляд якого проводила і служба. В будинку проводяться ремонтні роботи, облаштовується дитяча кімната. ОСОБА_2 допомагає проводити ремонтні роботи, а ОСОБА_1 проходить реабілітацію у ГО «Спасіння».

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила, просила не позбавляти її батьківських прав стосовно малолітніх синів. Суду пояснила, що проходить реабілітацію, хоче виправити свою поведінку та бути хорошою матір`ю. Попередньо вона вживала алкоголь і наркотичні речовини, однак припинила це робити, почала спілкуватися з дітьми, якими опікується патронатний вихователь, телефонує до дітей та розмовляє по відео зв`язку.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив, пояснював, що дуже любить своїх дітей і хоче піклуватися про них. У березні 2026 року він з мамою та племінницею їздив відвідати синів. Мати ОСОБА_2 придбала житло для його сім`ї, а він має обов`язок пройти реабілітацію та вжити всіх заходів,щоб покращити свою поведінку і нести відповідальність за синів.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 27 квітня 2022 року зареєстрували шлюб у Виконавчому комітеті Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, про що складено актовий запис № 07, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 18 квітня 2023 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

За час перебування у шлюбі в ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 13 липня 2022 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Також у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим 18 лютого 2025 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до наказу служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30 березня 2023 року № 19-од, ОСОБА_3 взято на облік як дитину, яка опинилася в складних життєвих обставинах. Також ОСОБА_4 взято на облік як дитину, яка опинилася в складних життєвих обставинах, що вбачається з наказу служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 10 лютого 2025 року № 09-од.

За змістом акту потреб сім`ї № 486 від 01 липня 2025 року, складеного Центром надання соціальних послуг Байковецької сільської ради, встановлено, що основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини є: ухилення батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, постійні конфлікти між дорослими членами родини, залишення мамою дітей, фінансове становище в сім`ї, вживання батьками наркотичних речовин.

Малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проходити лікування у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Байковецької сільської ради», що стверджується медичними виписками за 20 серпня 2025 року.

Зі змісту характеристик Байковецької сільської ради № 170, № 171 від 21 серпня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають разом із синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1 , разом із матір`ю ОСОБА_2 та її сім`єю. За час проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 характеризуються негативно, медичні працівники неодноразово проводили з відповідачами профілактичні бесіди щодо належного виконання ними батьківських обов`язків.

В Акті обстеження умов проживання дітей від 25 лютого 2025 року та 18 серпня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , зазначається, що будинок 2-х поверховий, проте сім`я проживає на 1 поверсі в одній прохідній кімнаті. Кімната є доволі мала для 4-х членів сім`ї, в кімнаті відсутнє місце для ігрової зони, місце для навчання, тощо. Атмосфера в сім`ї недружня, мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 скаржиться, що батьки сваряться, кричать та піднімають руку один на одного і це все в присутності дітей. Мати часто залишає дітей самих як вдень так і вночі, в той момент виховання дітей бере на себе рідна тітка ОСОБА_12 або мати батька.

14 серпня 2025 року складено акт оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який оцінено як небезпечно. Зі слів бабусі ОСОБА_5 , мати дитини ОСОБА_1 вживає наркотичні речовини і в стані наркотичного сп`яніння разом з малолітньою дитиною на руках знаходилась у річці.

14 серпня 2025 року у КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР проведено токсикологічний аналіз сечі методом ІХА № 700, відносно ОСОБА_1 , було виявлено PVP.

01 серпня 2025 року начальником служби у справах дітей Сидорко Т. В. та директором Центру надання соціальних послуг Яріш О. І. проведена профілактична бесіда з ОСОБА_1 щодо невиконання та ухиляння від виконання нею батьківських обов`язків по відношенню до своїх малолітніх дітей. Аналогічна бесіда була проведена 15 серпня 2025 року з ОСОБА_2 .

Викликом № 01-38/21 від 18 серпня 2025 року відповідачі повідомлялися про місце, дату і час засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якому розглядатиметься питання доцільності позбавлення їх батьківських прав.

Рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради від 21 серпня 2025 року №157 «Про негайне відібрання дітей у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та затвердження Висновку про доцільність позбавлення їх батьківських прав» відповідно до ст. 19, п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 164, ст. 166, ч. 2 ст. 170 Сімейного кодексу України, ст.ст. 8, 12, Закону України «Про охорону дитинства», п.п. 4 п. б частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (зі змінами), Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах», враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини від 20 серпня 2025 року № 15, у зв`язку із безпосередньою загрозою життю та здоров`ю дітей, діючи в інтересах дітей вирішено негайно відібрати малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які фактично проживають за адресою: в АДРЕСА_1 , у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю дітей.

За змістом висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 21 серпня 2025 року № 157, документи, які вивчав орган опіки та піклування описані судом вище, а відтак врахувавши їх зміст, захищаючи інтереси дітей, було складено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Наказом Нараївської сільської ради Служби у справах дітей № 23 від 21 серпня 2025 року влаштовано малолітню дитину ОСОБА_3 на виховання та спільне проживання в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_7 , про що також складено акт про передачу дитини від 21 серпня 2025 року та розпорядження Нараївської сільської ради № 271-ОД від 22 серпня 2025 року.

Наказом Нараївської сільської ради Служби у справах дітей № 22 від 21 серпня 2025 року влаштовано малолітню дитину ОСОБА_4 на виховання та спільне проживання в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_7 , про що також складено акт про передачу дитини від 21 серпня 2025 року та розпорядження Нараївської сільської ради № 271-ОД від 22 серпня 2025 року.

Відповідно до листа Відділення поліції № 4 Тернопільського районного управління поліції ГУНП у Тернопільській області від 27 серпня 2025 року № 121302-2025, відносно ОСОБА_1 складалися адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 184 КУпАП - 26 липня 2024 року, за ч. 2 ст. 184 КУпАП - 05 серпня 2025 року, за ч. 1 ст. 184 КУпАП - 14 серпня 2025 року. Щодо ОСОБА_2 складалися адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 44 КУпАП - 08 липня 2025 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 461248647 від 22 січня 2026 року, житловий будинок загальною площею 60,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 , на праві власності належить ОСОБА_5 , яка є матір`ю відповідача ОСОБА_2 , що сторонами визнається.

В Акті обстеження умов проживання від 20 березня 2026 року, за адресою АДРЕСА_2 , який складено начальником та спеціалістами служби у справах дітей виконавчого комітету Байковецької сільської ради, зазначається, що будинок одноповерховий, складається з 3 кімнат. В будинку на час обстеження проводяться ремонтні роботи. При обстежені був присутній батько дітей ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_5 , які підтвердили, що ремонтні роботи проводяться з метою облаштування умов для повернення дітей в сім`ю.

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За змістом ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 150 СК України батьки мають обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України).

Частиною 1 ст. 164 СК України визначено підстави позбавлення судом батьківських прав матері чи батька дитини, а саме: якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У відповідності до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей)

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16, 18 своєї постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Також Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останніх батьківських прав, покладено на позивача.

Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України"). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Дослідженими у даній справі доказами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі. У цьому шлюбі в сторін народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За змістом пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , наданих в судовому засіданні, вони дійсно вживали наркотичні речовини та алкогольні напої, не виконували своїх батьківських обов`язків належно, але відповідачі визнали свої помилки та стали на шлях виправлення заради дітей, яких сильно люблять. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відновили спілкування з синами, батько їх відвідував особисто, а мати спілкується в телефонному режимі і по відео зв`язку. Відповідачі добровільно проходять курс реабілітації від наркотичної залежності у Християнському реабілітаційному центрі «Спасіння». Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 допомагає сім`ї сина, придбала будинок, про що суд зазначив вище, де на час розгляду справи проводяться ремонтні роботи, а також інші роботи з облаштування дитячої кімнати та побуту для сім`ї ОСОБА_2 , з метою повернення дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батькам.

Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року, справа № 358/689/22).

Верховний Суд зауважує, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4 ст. 19 СК України).

Тлумачення ч. 6 ст. 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.

За змістом висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , документи, які вивчав орган опіки та піклування, як уже зазначалося, описані судом вище, а відтак врахувавши їх, захищаючи інтереси дітей, було складено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно малолітніх синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Водночас в ході розгляду справи суд не встановив, що сімейні зв`язки між біологічними батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , були втрачені безповоротно, позивач не надав доказів про притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП, які б переконливо свідчили про необхідність розірвання сімейних зв`язків батьків з дітьми. Суд звертає увагу на те, що саме постанова суду про притягнення батьків до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків є документом, який засвідчує ці обставини, рішення суду не може підміняти протокол у справі про адміністративне правопорушення.

З приводу доводів позивача про те, що батьки зловживають наркотичними речовинами та алкоголем, то у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року № 602/743/21 зазначено про те, що хронічна наркоманія за визначенням терміну відноситься до тяжких захворювань, пов`язаних з повним ураженням вольової сфери людини. Наявність у особи захворювання "хронічна наркоманія" (як і будь-якого іншого захворювання) повинна підтверджуватись відповідним медичними висновком або довідкою.

В матеріалах справи докази на підтвердження того, щоОСОБА_1 та ОСОБА_2 є хронічними наркоманами, відсутні, однак відповідачі визнавали свою залежність від наркотиків, проходили лікування, що було підставою для відкладення судових засідань, а також продовжують реабілітацію на даний, на що суд звертав увагу вище.

Активна позиція ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо облаштування житла, лікування від залежностей та усвідомлення своїх помилок, прагнення їх виправити, свідчить про намір батьків повернути дітей та забезпечити їм належні умовами для проживання, виховання і розвитку.

Щодо решти встановлених судом обставин, то такі в контексті позовних вимог про позбавлення відповідачів батьківських прав суд вважає неспівмірними із їх винною поведінкою та доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ознак свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2024 року, справа № 761/25311/20-ц, зазначено про те, що судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Суд при розгляді справ про позбавлення батьківських прав на перше місце має ставити якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Досліджені в справі докази та встановлені в судовому засіданні обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно не в повній мірі виконували свої батьківські обов`язки, що стало причиною відібрання дітей та ініціювання органом опіки та піклування судового спору. Водночас відповідачі усвідомили свою винну поведінку, відновили спілкування з дітьми, які в силу свого малолітнього віку потребують уваги батька і матері, проходять реабілітацію від наркотичної залежності, з допомогою матері ОСОБА_2 - ОСОБА_5 отримали можливість покращити свої житлові умови та облаштувати належне місце для проживання своїх малолітніх дітей.

Встановлені судом обставини, у сукупності не дають достатніх підстав вважати, що має місце свідоме «крайнє» ухилення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків.

Вбачається, що недостатнє виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не може бути оцінено судом, як обґрунтована підстава для позбавлення відповідачів батьківських прав, однак встановлення цих обставини є необхідними для того, щоб орган опіки та піклування вжив заходів та надав допомогу сторонам в даній справі у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов`язків в обсязі та в порядку, встановлених СК України та іншими нормативно-правовими актами.

Суд вважає за доцільне попередити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання синів, поклавши контроль за виконанням ними батьківських обов`язків на орган опіки та піклування.

У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 Верховний Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини(дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

З урахуванням взаємовідносин батьків та дітей у виниклому спорі, особливостей їх спілкування, керуючись якнайкращими інтересами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд обґрунтовано попереджає відповідачів про необхідність зміни ставлення до виховання синів, що відповідає статті 3 Конвенції ООН про права та підходам Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2025 року у справі № 644/7516/23).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд, постійно піклуючись про те, яке рішення було б найкращим для дитини, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не підлягають задоволенню, у зв`язку із недоведеністю позивачем свідомого ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В АЛ И В :

У задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської областіконтроль за виконанням ними батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області,код ЄДРПОУ:42187288, адреса місця знаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 43, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, 47711.

Відповідачі: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ,адреси місця проживання: АДРЕСА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреси місця проживання: АДРЕСА_3 .

Головуючий - суддя Герчаківська О. Я.