Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №602/490/25 — Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/490/25

Провадження № 2-др/602/4/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Радосюк Олени Ігорівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні, -

в с т а н о в и в:

16 червня 2026 року до суду від представника відповідача, адвоката Радосюк О.І., через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Заява обґрунтована тим, що на розгляді суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні. Рішення у справі ухвалено 11.06.2026. Під час судового розгляду справи представником відповідача було заявлено про намір подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв`язку з розглядом цієї справи. У зв`язку із чим, представник відповідача, покликаючись на норми ч. 8 ст. 141 та ст. 270 ЦПК України, просить долучити до матеріалів справи докази, що підтверджують розмір таких та стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18.06.2026 прийнято до розгляду заяву представника відповідача, адвоката Радосюк О.І., про ухвалення додаткового рішення у цій справі, роз`яснено позивачу право на подання до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

24 червня 2026 року позивачем ОСОБА_2 подано через канцелярію суду заперечення на заяву адвоката Радосюк О.І.

Заперечення обґрунтовані тим, що понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не підтверджується поданими доказами. На думку позивача, договір про надання правничої допомоги від 16.05.2025 між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Радосюк О.І. є неукладеним, оскільки у договорі відсутній порядок обчислення гонорару, відсутня інформація про те, що послуги надаватимуться саме у цій цивільній справі, не зазначено строк дії договору. Також позивач зазначає, що: із відзиву поданого у цій справі відповідачем, не вбачається, що відзив готувався адвокатом Радосюк О.І.; у відзиві відповідач зазначила, що планує понести судові витрати у сумі 6000 грн, а під час судових дебатів заявила про розмір витрат у сумі 14000 грн; до відзиву відповідач додала ордер адвоката Радосюк О.І., у якому не зазначено по якій справі він виписаний; договору про надання правничої допомоги від 16.06.2025 до відзиву не було долучено. Позивач просить відмовити у задоволенні заяви адвоката Радосюк О.І. про ухвалення додаткового рішення та про стягнення з неї 14000 грн витрат на правничу допомогу.

Оскільки суд вирішує лише питання про судові витрати, то заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення розглядається без повідомлення учасників справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд дослідив матеріали цивільної справи, розглянув заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення та заперечення позивача на цю заяву, дослідив та оцінив докази, які у них містяться, а також викладені сторонами доводи, і дійшов наступних висновків.

Суд у порядку загального позовного провадження розглянув справу за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні.

У судовому засіданні 05.06.2026, до закінчення судових дебатів, представник відповідача, адвокат Радосюк О.І., заявила про те, що має намір подати докази понесення відповідачем витрат на правову допомогу після ухвалення рішення суду.

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 11.06.2026 у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладено на позивача, повернуто ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 193100,00 грн, сплачені нею на відповідний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області.

Представником відповідача, адвокатом Радосюк О.І., 16.06.2026 подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

До заяви долучено копії: договору про надання правничої допомоги від 16.06.2025 між адвокатом Радосюк О.І. та ОСОБА_1 (нижче у тексті - Договір), Додатку №1 до Договору - Акту приймання-передачі виконаних робіт по наданню правничої допомоги від 16.06.2026 (нижче - Акт), квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 16.06.2026 про сплату ОСОБА_1 адвокату Радосюк О.І. 14000,00 грн (нижче - Квитанція).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно зі статтею 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що заява про ухвалення додаткового рішення, до якої долучені наведені вище докази про розмір понесених відповідачем витрат, була подана представником відповідача протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, про що представник відповідача зробила відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі, то заява про ухвалення додаткового рішення підлягає розгляду.

Вирішуючи питання про доведеність відповідачем розміру понесених ним витрат на правову допомогу та про їх розподіл, суд виходить з наступного.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено одну з основних засад (принципів) цивільного судочинства, а саме відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Положеннями частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 Верховний Суд виснував про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Пунктом 1.1.Договору, який уклали адвокат Радосюк О.І. (Адвокат), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (Клієнт), з іншої сторони, передбачено, що за цим Договором Адвокат зобов`язується за завданням Клієнта надавати йому правову допомогу (послуги), а Клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання цього Договору. Під послугами у цьому Договорі розуміється наступне: захист, представництво та надання інших видів правової допомоги. Адвокат надає правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта; представництва інтересів Клієнта в будь-яких судах (у т.ч. в будь-яких інстанціях, в будь-яких судочинствах), а також в інших державних органах (у т.ч., але не виключно, правоохоронних, контролюючих тощо) та органах місцевого самоврядування; надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

У пунктах 3.1 і 3.2 Договору зазначено, що гонорар – форма винагороди Адвоката за надання послуг, передбачених цим Договором. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний Адвокату для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення.

Згідно з п. 3.5 Договору сторони погодили, що факт надання передбачених цим Договором послуг підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг, що є Додаток №1 до Договору. Адвокат зобов`язаний після фактичного надання послуг підготувати і надати (відправити) Клієнту примірник Акта. При цьому сторони домовилися, що Акт може складатися за будь-який період часу та включати в себе всі послуги, які були надані Адвокатом Клієнту протягом відповідного періоду часу.

Згідно з наданим Актом адвокат Радосюк О.І. надала відповідачу наступні послуги: ознайомлення, детальне вивчення та аналіз проблеми Клієнта, юридичні консультації у справі №602/490/25 (вартість 1 год роботи – 1000, до оплати – 1000); здійснення збору інформації та документів, які можуть бути використані для захисту інтересів Клієнта, вивчення та узагальнення законодавства та судової практики у сфері подібних правовідносин (вартість 1 год роботи – 1000, до оплати – 1000); обговорення з Клієнтом усіх можливих варіантів правової позиції, вироблення правової позиції по даній справі (вартість 1 год роботи – 1000, до оплати – 1000); підготовка, написання та оформлення відзиву на позовну заяву, підготовка додатків до відзиву (вартість 1 год роботи – 1000, до оплати – 3000); надання правничої допомоги під час проведення переговорів між сторонами з метою судового врегулювання спору та погодження умов мирової угоди (вартість 1 год роботи – 1000, до оплати – 2000); представництво та захист інтересів на стадії судового розгляду в суді першої інстанції у справі №602/490/25 (кількість – 4 судові засідання) - (вартість 1 год роботи – 1500, до оплати – 6000). Всього надано послуг згідно з актом на суму 14000 грн.

Згідно з наданою Квитанцією ОСОБА_1 сплатила 16.06.2026 адвокату Радосюк О.І. 14000,00 грн як оплату за надання правової допомоги.

Отже, наданими доказами підтверджується надання адвокатом Радосюк О.І. професійної правничої допомоги у цій справі відповідачу ОСОБА_1 на суму 14000,00 грн та оплату останньою таких послуг.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що до відзиву не було долучено Договору, оскільки чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони відповідача долучати до відзиву договір про надання правничої допомоги.

До відзиву відповідачем було долучено копію ордеру серії ВО №1109003 на надання правничої допомоги Пиріг М.А. у Лановецькому районному суді Тернопільської області, виданого 26.06.2025 адвокатом Радосюк О.І.

В ордері зазначено, що він виданий на підставі договору про надання правничої допомоги від 16.06.2025.

Суд також не бере до уваги аргумент позивача про те, що у зазначеному ордері не зазначено номер справи, у якій він виписаний, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів встановлює Положення про ордер на надання правничої допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (зі змінами).

Суд зауважує, що вищезгадані Закон та Положення не передбачають того, що ордер на надання правничої допомоги має містити такий обов`язковий реквізит як номер справи.

Більше того, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не вимагає також зазначення у договорі про надання правничої допомоги відомостей про справу, у межах якої адвокат має намір здійснювати представництво інтересів особи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 15.06.2020 по справі № 264/6635/18.

Також суд вважає необгрунтованими заперечення позивача в тій частині, що із відзиву, поданого у цій справі відповідачем, не вбачається, що відзив готувався адвокатом Радосюк О.І., оскільки надання послуг з підготовки, написання та оформлення відзиву, підготовки додатків до відзиву підтверджується Актом, підписаним відповідачем та адвокатом. Ураховуючи наведене, підписання відзиву відповідачем ОСОБА_1 особисто не спростовує обставин надання адвокатом Радосюк О.І. правової допомоги щодо його підготовки.

Подібний за змістом висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 924/122/19.

Стосовно доводів позивача про неукладеність Договору, оскільки у ньому його сторони не досягли всіх його істотних умов, суд зауважує таке.

Згідно з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

До того ж, предметом цього судового розгляду не є спір між сторонами Договору (відповідачем та адвокатом) стосовно його укладення, виконання чи застосування наслідків неукладеного правочину. У даному випадку суд вирішує питання про розподіл витрат на правову допомогу за результатами розгляду справи.

Разом з тим, суд вважає слушними аргументи позивача про те, що у Договорі не визначено розмір гонорару, спосіб та порядок його обчислення, та зауважує наступне.

Згідно з визначенням, наведеним у п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг. Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 01.12.2021 у справі №910/14598/20 Верховний Суд вказав на те, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

Суд звертає увагу на те, що у наданому Договорі не визначено розміру гонорару та конкретного порядку його обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), а в пунктах 3.1 і 3.2 Договору лише продубльовані положення закону щодо поняття гонорару та загальних критеріїв, які враховуються при визначенні його розміру.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Відповідач у відзиві зазначила, що орієнтовні судові витрати, які вона планувала понести у цій справі, становлять 6000 грн (правнича допомога).

Разом з тим, у судових дебатах сторона відповідача заявила про понесення витрат на правову допомогу у сумі 14000 грн, що істотно перевищує суму, заявлену в попередньому орієнтовному розрахунку.

Частиною четвертою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому ( орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього ( орієнтовного) розрахунку.

Суд констатує, що заявляючи до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу, сторона відповідача не навела жодних аргументів щодо того, що вона не могла передбачити суттєвого перевищення таких витрат на час подання відзиву.

Окрім того, оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на предмет їх обґрунтованості та неминучості суд зауважує, що у цій справі на стадії судового розгляду проведено два судових засідання: 28.05.2026 та 05.06.2026, у той час як вартість витрат адвоката в частині представництва та захисту інтересів на стадії судового розгляду визначена, виходячи з кількості 4 судові засідання.

Також суд не вважає, що витрати на послуги адвоката з надання правничої допомоги під час проведення переговорів між сторонами з метою погодження умов мирової угоди відповідають критерію обґрунтованості і неминучості з урахуванням обставин цієї справи.

Отже, таким чином суд дійшов висновків про те, що з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, а у задоволенні заяви щодо стягнення решти судових витрат – відмовити.

На підставі наведеного вище, керуючись ст. 2, 133, 137, 141, 246, 247, 270 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 (шість тисяч) гривень.

У задоволенні заяви щодо стягнення решти судових витрат - відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 29 червня 2026 року.

Суддя: В. НАУМЧУК