Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №597/753/26 — Заліщицький районний суд Тернопільської області

Справа №597/753/26

Провадження №2-а/597/34/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2026 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області

в складі: судді Шевчук В.М.

за участі секретаря судового засідання Николайчук З.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,

У С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Заліщицького районного суду Тернопільської області з позовом про скасування постанови №94 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 10 січня 2025 року (13.01.2025 року), винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень, а також про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в оскаржуваній постанові №94, винесеній 10.01.2025 (13.01.2025) року т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 йдеться про те, що 10.01.2025 року о 10 годині 10 хвилин ОСОБА_1 був доставлений органами НПУ до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де офіцером ОСОБА_3 виявлено адміністративне правопорушення, а саме: ОСОБА_1 (не вказано коли) вручено повістку про виклик на 09 годину 21.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , для уточнення даних. Відповідно до оскаржуваної постанови військовозобов`язаний ОСОБА_1 повістку отримав та не прибув у строк у ній визначений та не повідомив у найкоротший строк про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні Правил військового обліку, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.210 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 гривень.

Позивач покликається на те, що з оскаржуваної постанови не зрозуміло, яке саме правопорушення вчинено ним, передбачене ч.1 ст.210 КУпАП, чи передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, враховуючи що в тексті оскаржуваної постанови вказано і так і по іншому. За таких умов він не знає від якого саме обвинувачення йому захищатися в даному випадку. Більше того, оскаржуваною постановою №94 правопорушення, передбачене ч.1 ст.210 КУпАП, інкримінується ОСОБА_1 , однак до адміністративної відповідальності замість нього притягнуто ОСОБА_4 , і на нього накладено стягнення у виді 17000 гривень. Жодних доказів того, що він отримав повістку, сформовану 14.11.2024 року, про виклик для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 21.12.2024 року, оскаржувана постанова не містить. В оскаржуваній постанові йдеться про те, що він не з`явився за викликом за повісткою 21.12.2024 року, для уточнення даних. Це в той час, як в його сформованому 13.05.2026 року електронному військово-обліковому документі міститься відмітка про те, що дані ним уточнено вчасно.

Позивач зауважує, що відповідно до оскаржуваної постанови, адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, виявлено 10.01.2025 року, а саме неприбуття 21.12.2024 року для уточнення даних. Доданими до позовних матеріалів доказами підтверджено, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому відповідач володіє щодо нього певними обліковими даними. Позивач, як він стверджує, не зміг надати вищевказані пояснення, оскільки постанова 10.01.2025 (13.01.2025) року у його присутності не виносилася, що позбавило позивача права на захист, відповідно не було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, а також норми ст.63 Конституції України.

Тому позивач вважає, що оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при її винесені, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що на його переконання є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Також позивач переконаний, що не допускав умисного порушення правил військового обліку, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому відповідач володіє щодо нього повними обліковими даними, йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 14.05.2026 року, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, оскільки позивачу була направлена належним чином оформлена повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де позивач перебуває на військовому обліку. Не прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не надавши пояснень щодо поважності причин свого неприбуття за належним чином оформленою повісткою, позивач допустив порушення абзацу 7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також ч.3 210-1 КУпАП, про що і було винесено оскаржувану постанову.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак від його представника — адвоката Кульгавця С.М. до суду надійшло клопотання, якою останній просив справу розглянути за його та його довірителя відсутності та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив на позовну заяву.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 10.06.2026 року суддя Шевчук В.М. відкрила провадження у справі за адміністративним позовом та визначила проводити розгляд справи у порядку, визначеному параграфом другим КАС України з повідомленням (викликом) сторін.

Судом на підставі ч.4 ст.229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 10 січня 2025 року (13.01.2025 року) т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 прийнято постанову №94 про накладення на ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Позивач у позовній заяві зазначає, що вказана постанова є незаконною та протиправною, винесеною упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, а викладені в зазначеній постанові обставини не відповідають дійсності, суперечать фактичним даним та спростовуються наступним.

Відповідач в оскаржуваній постанові не вказав, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем, і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Відповідно до примітки до ст.210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Норма ст.210 КУпАП є бланкетною, та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює правила військово обліку.

В самому тексті оскаржуваної постанови не зазначено, які саме конкретно відомості про себе (персональні дані) позивач був зобов`язаний уточнити і не уточнив, а отже, не в повному обсязі викладений зміст адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Жодних доказів щодо повідомлення позивача про те, що розгляд адміністративної справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП (чи ч.1 ст.210 КУпАП) відбудеться чи 10.01.2025 року, чи 13.01.2025 року, відсутні.

Копія оскаржуваної постанови, її зміст та винесення її менш ніж за три доби з часу виявлення інкримінованого правопорушення (в той же день - 10.01.2025 року чи на третій день — 13.01.2025 року), підтверджують твердження позивача стосовно того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 (чи ч.1 ст.210) КУпАП проводився за його відсутності.

Позивач не зміг надати вище вказані пояснення, оскільки постанова 10.01.2025 (13.01.2025) року у його присутності не виносилася, що позбавило права на захист, відповідно не було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, а також норми ст.63 Конституції України.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана постанова про його притягнення до адміністративної відповідальності винесена протиправно, просить її скасувати, а провадження по справі закрити.

Також позивач просить поновити йому строк на оскарження постанови №94 від 10.01.2025 року (13.01.2025 року) т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, оскільки його пропущено з поважних причин.

Позивач наводить наступні мотиви поважності пропуску ним строку звернення з позовом до суду: строк оскарження даної постанови встановлений, відповідно до ст.289 КУпАП, десять днів і закінчився 21.01.2025 року. Однак, згідно приписів КУпАП та КАС України, особі, якій не було вручено копії постанови одразу після її винесення, перебіг строку на оскарження такої постанови розпочинається з моменту отримання її копії. Про наявність оскаржуваної постанови позивач дізнався 11.05.2026 року, шляхом отримання постанови про відкриття виконавчого провадження №79025105 від 08.09.2025 року, що стверджується поштовим конвертом зі штрихкодовим ідентифікатором R487020019618 та перевіркою вказаного ідентифікатора за допомогою онлайн-сервісу ДППЗ Укрпошта. Тому, позивач вважає, що строк на оскарження даної постанови ним пропущено з поважних причин і клопоче про його поновлення, з мотивів наведених вище.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки позивачу була направлена належним чином оформлена повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де позивач перебуває на військовому обліку. Не прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не надавши пояснень щодо поважності причин свого неприбуття за належним чином оформленою повісткою, позивач допустив порушення абзацу 7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також ч.3 210-1 КУпАП, про що і було винесено оскаржувану постанову.

V. Оцінка суду

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі ст.280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.

Згідно ст.245 Кодексу адміністративного судочинства, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ст.ст.245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

З позовної заяви вбачається, що в оскаржуваній постанові №94, винесеній 10.01.2025 року (або 13.01.2025 року) т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 йдеться про те, що 10.01.2025 року о 10 годині 10 хвилин ОСОБА_1 був доставлений органами НПУ до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де офіцером ОСОБА_3 виявлено адміністративне правопорушення, а саме: ОСОБА_1 (не вказано коли) вручено повістку про виклик на 09 годину 21.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. Відповідно до оскаржуваної постанови військовозобов`язаний ОСОБА_1 повістку отримав та не прибув у строк у ній визначений та не повідомив у найкоротший строк про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) визнано винним у порушенні Правил військового обліку, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.210 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 гривень.

Вирішуючи питання правомірності оскаржуваної постанови, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові йдеться про те, що позивач ОСОБА_1 не з`явився за викликом за повісткою 21.12.2024 року, для уточнення даних.

Також встановлено, що в сформованому 13.05.2026 року електронному військово-обліковому документі ОСОБА_1 міститься відмітка про те, що дані ним уточнено вчасно.

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 ставиться у вину порушення вимог Постанови КМУ від 30.12.2022 року №1487, відповідно до положень якої військовозобов`язані повинні прибувати за викликом ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-медичних документів, проходження медичного огляду та призову на військову службу.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року, додатком №2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Правила військового обліку), чинному на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, серед іншого, повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для:

1)взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період;

2)оформлення військово-облікових документів;

3)проходження медичного огляду;

4)направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;

5)призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а частиною 3 цієї статті за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до Закону України “Про оборону України”, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024 року №3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Відповідно до абз.2 ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу” громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з абз.4 пункту 1 частини ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №3633-ІХ під час дії указу Президента України “Про загальну мобілізацію” від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про загальну мобілізацію” від 3 березня 2022 року №2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відповідно до оскаржуваної постанови, адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, виявлено 10.01.2025 року, а саме неприбуття 21.12.2024 року для уточнення даних.

Доданими до позовних матеріалів доказами підтверджено, що ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому відповідач володіє щодо нього певними обліковими даними.

Суд погоджується з доводами позивача, стосовно того, що він не зміг надати будь-які пояснення по суті справи, оскільки постанова 10.01.2025 (13.01.2025) року у його присутності не виносилася, що позбавило позивача права на захист, відповідно не було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, а також норми ст.63 Конституції України.

На підставі статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому, за правилами статті 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.

Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Жодні докази щодо повідомлення позивача про те, що розгляд адміністративної справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП (чи ч.1 ст.210 КУпАП) відбудеться чи 10.01.2025 року, чи 13.01.2025 року, у матеріалах справи відсутні.

Копія оскаржуваної постанови, її зміст та винесення її менш ніж за три доби з часу виявлення інкримінованого правопорушення (в той же день - 10.01.2025 року чи на третій день — 13.01.2025 року), підтверджують твердження позивача стосовно того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 (чи ч.1 ст.210) КУпАП проводився за його відсутності.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі №05/7145/16-а та від 21.05.2020 року у справі №286/4145/15-а дійшов такого висновку: "факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури.

Як наслідок позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу".

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 року (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд вважає, що недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при її винесені, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що на переконання суду є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Норма ст.210 КУпАП є бланкетною, та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює правила військово обліку.

Судом встановлено, що в самому тексті оскаржуваної постанови не зазначено, які саме конкретно відомості про себе (персональні дані) позивач був зобов`язаний уточнити і не уточнив, а отже, не в повному обсязі викладений зміст адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Крім того, відповідно до примітки до ст.210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст.210 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч.5 ст.5, ст.ст.8, 9 цього Закону, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Відповідач в оскаржуваній постанові не вказав, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.

В силу ч.ч.1, 2 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Всупереч вищевикладеному, вказані вимоги Закону при розгляді справи щодо позивача дотримані не були, а саме: у резолютивній частині постанови №94 по справі про адміністративне правопорушення не зазначено про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та за якою статтею він визнаний винуватим. Також у резолютивній частині зазначеної постанови зазначено про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_4 замість ОСОБА_1 .

Отже, з постанови №94 по справі про адміністративне правопорушення судом неможливо зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та за якою статтею КУпАП. Тобто, постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 винесена без зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення зобов`язують призначати стягнення в межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, та з урахуванням обставин, встановлених статтею 33 Кодексу.

Статтею 27 КУпАП штраф визначено як грошове стягнення, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

У санкціях статей (санкціях частин статей) КУпАП стягнення у виді штрафу визначено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

Тобто, КУпАП чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру стягнення у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно з «Перехідними положеннями» Податкового кодексу (п.5 підрозділу 1 розділ ХХ), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділ IV цього кодексу для відповідного року.

Отже, при накладенні стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті КУпАП, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із визначенням його у грошовій сумі в перерахунку його розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Разом з тим, накладаючи адміністративне стягнення, посадовою особою вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотримано; призначено штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що суперечить нормам чинного КУпАП.

Вказана думка суду узгоджується із позицією Восьмого апеляційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 158/2257/24.

Відповідачем не надано суду достатніх та переконливих доказів того, що позивач ОСОБА_1 допустив умисне порушення правил військового обліку, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення». Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02)).

Згідно ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, зокрема, підлягають з`ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно приписів ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За загальним правилом ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч.2 ст.77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права про своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст.63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд вважає, що що у випадку, якщо рішення суб`єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки, в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Позиція позивача ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, отже ця обставина входить до предмету доказування.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Врахуванню у даній справі підлягає позиція, вказана у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З врахуванням наведеного вище суд приходить до переконання, що при притягненні позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем були не в повному обсязі дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, є не доведеним.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП, від 10.01.2025 року (13.01.2025 року) №94 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, тому позовні вимоги слід задовольнити.

Строк оскарження даної постанови встановлений, відповідно до ст.289 КУпАП, десять днів і закінчився 21.01.2025 року.

Однак, згідно приписів КУпАП та КАС України, особі, якій не було вручено копії постанови одразу після її винесення, перебіг строку на оскарження такої постанови розпочинається з моменту отримання її копії.

Про наявність оскаржуваної постанови позивач, як він зазначає в позовній заяві, дізнався 11.05.2026 року, шляхом отримання постанови про відкриття виконавчого провадження №79025105 від 08.09.2025 року, що стверджується поштовим конвертом зі штрихкодовим ідентифікатором R487020019618 та перевіркою вказаного ідентифікатора за допомогою онлайн-сервісу ДППЗ Укрпошта.

Тому суд вважає, що строк на оскарження даної постанови позивачем пропущено з поважних причин і його клопотання про його поновлення підлягає задоволенню, оскільки його пропущено з поважних причин.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7, 9, 27, ч.3 ст.210, ст.ст.245, 251, 252, 258, 268, 279, 280, 283, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2, 5, 6, 8-10, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-245, 246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд,

У Х В А Л И В :

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №94 від 10.01.2025 року (13.01.2025 року) т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі задовольнити повністю.

Постанову №94 від 10.01.2025 року (13.01.2025 року) т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП скасувати і справу про адміністративне правопорушення закрити.

Судові витрати покласти на сторони в понесених ними розмірах.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Заліщицький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.06.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя В.М.ШЕВЧУК