Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №335/7415/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/7415/25 1-кп/335/445/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

процесуального прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 8 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-б, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082050001060 від 29 травня 2025 року у відношенні

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, із базовою середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

27.05.2025 ОСОБА_4 , перебуваючи біля лавочки, яка розташована поруч будинку АДРЕСА_2 , помітив мобільний телефон «Samsung Galaxy A14» в чохлі чорного кольору. У подальшому, в невстановлений час, але не пізніше 17:00 год. цього ж дня ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись біля вищезазначеної лавочки, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, таємно викрав вищезазначений мобільний телефон, вартість якого відповідно до висновку експерта становить 5 868,10 грн, що належить ОСОБА_6 . Після цього розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 5 868,10 грн.

Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, зазначивши, що наприкінці травня 2025 року, більш точної дати не пам`ятає, він приїхав на велосипеді до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого по АДРЕСА_3 , де зустрів свого знайомого, з яким пішов далі і спілкувався, провів його додому, після чого вийшов з арки та йшов по пр. Соборному в напрямку б-ру Шевченка. На лавочці він помітив телефон «Samsung Galaxy A14» в чохлі чорного кольору, який взяв в руки та пішов далі. Йому назустріч йшли люди, а також в його напрямку йшов чоловік, за яким він пішов з метою спитати, чи не він загубив телефон, але не наздогнав його. У цей час телефон знаходився у нього в руках, ніхто на телефон не дзвонив. Далі він залишив телефон вдома, де він знаходився два дні. У телефоні сіла батарея і він не вмикався. Пізніше він придбав на «Критому ринку» зарядний пристрій та зарядив цей телефон, який самостійно скинув на заводські налаштування, після чого подарував телефон донці. Донька користувалась телефоном приблизно 1-2 тижні. Приблизно через півтора місяці до нього приїхали співробітники поліції, яким він добровільно віддав телефон. Після цього він пішов з працівниками поліції на місце, де його знайшов. Біля вказаного місця розташований магазин « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який облаштований камерою відеоспостереження. Працівники поліції оглядали відеозапис з цієї камери та побачили, що він дійсно знайшов цей телефон. Він звертався до вказаного магазину, але в наданні відеозапису йому було відмовлено. Потерпілу раніше ніколи не бачив. Те, що вчинив крадіжку, не визнає, оскільки вважав, що телефон є знахідкою, а тому просив його виправдати.

Разом із тим, не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість у вчиненні злочину, за обставин, викладених у вироку, доводиться поза розумним сумнівом такими доказами, які досліджені у судовому засіданні судом безпосередньо, та яким надано оцінку з точки зору їх достовірності, належності та допустимості, у їх сукупності та взаємозв`язку.

Так, згідно з рапортом про реєстрацію заяви потерпілої про вчинення кримінального правопорушення, 28.05.2025 о 19:51 год. до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області звернулась із заявою ОСОБА_6 , яка просила притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка 27.05.2025 приблизно о 17:00 год., знаходячись в районі зупинки громадського транспорту «Металургів», шляхом вільного доступу з сумки таємно викрала належний їй мобільний телефон «Samsung Galaxy A14» в корпусі чорного кольору, чим спричинила матеріальні збитки в сумі 6 844 грн.

За змістом протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та іншу подію від 28.05.2025, ОСОБА_6 просить вжити заходів до невідомої особи, яка 27.05.2025 приблизно о 16:30 год. за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, на зупинці громадського транспорту біля магазину «Intertop», на її думку, шляхом таємного заволодіння викрала її мобільний телефон «Samsung Galaxy A14» в корпусі чорного кольору в чохлі чорного кольору. Про відсутність телефону вона дізналась на зупинці громадського транспорту на пр. Металургів в бік Хортицького району.

Відповідно до рапорту про реєстрацію заяви потерпілої, 28.05.2025 о 13:30 год. надійшла заява до ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, згідно з якою по пр. Металургів у місті Запоріжжі 27.05.2025 приблизно о 17:00 год. потерпіла виявила відсутність свого мобільного телефону «Samsung Galaxy A14» в корпусі чорного кольору.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.05.2025 ОСОБА_6 просить органи поліції притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка в період часу з 16:30 год. до 17:00 год. 27.05.2025 викрала з сумки її телефон «Samsung Galaxy A14» в корпусі чорного кольору. Крадіжку виявила на зупинці «Металургів».

28.05.2025 о 13:00 год. працівником поліції відібрано пояснення від ОСОБА_6 , до якого долучено фото коробки від вищезазначеного мобільного телефону, на якій містяться номери IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , s/n: НОМЕР_3 .

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що 27.05.2025 приблизно о 16:45 год. вона була в Центрі зайнятості, після чого домовилась про зустріч з племінницею. Дійшла до зупинки громадського транспорту «Бульвар Шевченко», їй на її мобільний телефон зателефонувала племінниця. Вона відійшла від зупинки поговорити. Племінниця сказала, що запізнюється. Закінчила розмову і поклала телефон в сумочку, пішла далі. Трохи пройшовши, потерпіла сіла на лавку, що розташована біля магазину «Intertop», поряд поклала сумку, в якій був мобільний телефон, та відволіклась до господарської сумки, попила води, після чого пішла до проспекту Металургів. З нею поряд ніхто не йшов, але взагалі в той час на вулиці людей було багато. Вже по дорозі виявила відсутність свого мобільного телефону «Samsung Galaxy A14» в чохлі чорного кольору. Вона телефонувала на свій мобільний телефон, але ніхто не відповідав. Наступного дня звернулась до поліції. Через деякий час їй зателефонували з поліції та повідомили, що знайшли телефон. Телефон був «перепрошитий». ОСОБА_4 раніше ніколи не бачила, їй він сказав, що телефон знайшов. Перед судовим засіданням обвинувачений перед нею вибачився. Також зазначила, що телефон мав блокування екрану, який розблоковувався графічним символом.

Згідно з протоколом огляду місця події від 28.05.2025, слідчий СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області оглянув ділянку місцевості біля буд. 20 по пр. Металургів у м. Запоріжжя, де розташована зупинка громадського транспорту «Пр. Металургів». В ході огляду нічого не вилучалось. До протоколу огляду долучено фототаблицю, на якій містяться зображення вказаної місцевості.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/108-25/12335-ТВ від 12.06.2025 за наслідками проведеної судової товарознавчої експертизи, ринкова вартість мобільного телефона «Samsung Galaxy A14 4/128 Гб» в корпусі чорного кольору, який був придбаний новим 23.12.2023, без пошкоджень, на момент вчинення кримінального правопорушення станом на 27.05.2025 складає 5 868,10 грн.

Відповідно до заяви ОСОБА_4 б/н б/д, він добровільно видав співробітникам поліції мобільний телефон «Samsung Galaxy A14», який знайшов декілька тижнів тому за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з протоколом огляду від 24.06.2025 слідчим СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області оглянуто мобільний телефон «Samsung Galaxy A14» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 та проведено його фотографування.

24.06.2025 вказаний телефон під розписку передано потерпілій ОСОБА_6 .

За змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 24.07.2025 за участі підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , понятих, ОСОБА_4 показав місце на лавочці біля будинку АДРЕСА_2 , де знайшов телефон потерпілої 27.05.2025, зазначивши, що біля нього людей не було, надалі телефон поклав в сумку та поїхав додому, де згодом викинув сім-картки потерпілої у смітник. Вказав, що до поліції не пішов, оскільки боявся.

До вказаного протоколу долучено диск для лазерних систем зчитування, який було відтворено в судовому засіданні.

Проаналізувавши вищезазначені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов переконливого висновку, що 27.05.2025 приблизно о 17:00 год. ОСОБА_4 вчинив крадіжку мобільного телефону потерпілої ОСОБА_6 «Samsung Galaxy A14» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який остання залишила на лавочці біля будинку АДРЕСА_2 .

При цьому, зазначеними вище доказами доводиться, що злочин було вчинено 27.05.2025, оскільки саме 27.05.2025 потерпілою виявлено відсутність мобільного телефону, внаслідок чого наступного дня 28.05.2025 остання звернулась до поліції із відповідною заявою. У повідомленні про підозру, яке долучено прокурором до судового провадження, дата вчинення злочину зазначена вірно – 27.05.2025. В порядку ст. 338 КПК України прокурором було змінено обвинувачення у цій частині, у зв`язку із чим у судовому засіданні 29.06.2026 прокурором подано обвинувальний акт від 26.06.2026 зі зміненим обвинуваченням в частині дати вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи думку обвинуваченого, який зазначив, що ознайомився із обвинувальним актом зі зміненим обвинуваченням та не потребує часу для підготовки до захисту від нового обвинувачення, думку його захисника, а також, що зміна обвинувачення не вплинула на його обсяг та правову кваліфікацію інкримінованого злочину, суд вважав за можливе продовжити судовий розгляд у тому ж судовому засіданні.

Позицію обвинуваченого про невизнання вини, яка полягає у тому, що телефон ним був знайдений, а тому не вважає свої дії таємним викраденням чужого майна, суд вважає такою, що ґрунтується на помилковому розумінні обвинуваченим вимог кримінального закону.

Так, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: воно вибуло з володіння власника; місцезнаходження цього майна власнику не відомо; між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Разом із тим, в судовому засіданні встановлено, що телефон перебував у відомому потерпілій місці, а саме безпосередньо перед подією кримінального правопорушення вона розмовляла по цьому телефону, потім цей телефон поклала до своєї сумочки. Далі потерпіла вказала, що присіла на лавку, яка розташована на шляху слідування потерпілої від бульвару Шевченка до проспекту Металургів. Отже, вибуття телефону з володіння потерпілої відбулось поза її волею. При цьому, відсутність телефону в сумці потерпіла помітила невдовзі після його втрати, після чого намагалась додзвонитись на телефон, але ніхто не відповідав. З метою встановлення особи, яка заволоділа мобільним телефоном, потерпіла наступного дня звернулась до поліції. Зазначене доводить, що потерпіла не мала можливості реалізувати своє право на користування, розпорядження телефоном тощо через протиправні дії іншої особи, у даному випадку ОСОБА_4 , який цим телефоном заволодів.

Водночас, ОСОБА_4 був достеменно обізнаний, що вказаний телефон йому не належить, а є власністю іншої особи, привласнив вказаний телефон собі, не дочекавшись, що потерпіла повернеться до місця, де телефон був нею втрачений, з метою його розшукати. Зазначене доводить, що між втратою майна потерпілою та його заволодінням обвинуваченим пройшов нетривалий проміжок часу.

Отже, у даному випадку ОСОБА_4 розумів, що зовнішні умови, обстановка, розташування телефону свідчать про те, що він фактично не вийшов з володіння власниці (потерпілої), а лише залишений чи забутий нею.

Подібні за змістом правові висновки наведені у постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.08.2025 у справі №688/2554/22.

Також, у судовому засіданні встановлено, що обвинувачений не повідомляв нікому про знахідку і не вчиняв дій, спрямованих на встановлення власниці телефону, а поклав телефон до своєї сумки та приніс додому, із цього моменту отримав реальну можливість розпорядитися ним. Зазначене, на переконання суду, свідчить про наявність умислу у ОСОБА_4 на вчинення крадіжки.

Посилання ОСОБА_4 на те, що він намагався спитати у чоловіка, який йшов попереду, чи не загубив він телефон, але не зміг, оскільки не наздогнав його, вказаних обставин не спростовує. Крім того, суд враховує і те, що ОСОБА_4 не скористався можливістю встановити власника телефону, не зайшов до розташованих поряд магазинів, не звернувся до найближчого відділення поліції і не повідомив про знахідку.

Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що в процесі досудового розслідування не було витребувано відеозапис з камер відеоспостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », навпроти якого розташовувалась лавка, на якій ОСОБА_4 знайшов телефон потерпілої, не доводять недостатності доказів на підтвердження версії обвинувачення, згідно з якою ОСОБА_4 помітив телефон потерпілої на лавочці і переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав його. Крім того, стороною захисту не заявлялось в процесі судового розгляду клопотання про тимчасовий доступ або витребування вказаного відеозапису і його дослідження судом, а також не зазначено, які саме обставини вказаний відеозапис може підтвердити чи спростувати в контексті наявності/відсутності у обвинуваченого умислу на вчинення крадіжки.

Також суд критично оцінює посилання захисника у судових дебатах на те, що телефон був добровільно виданий ОСОБА_4 співробітникам поліції, оскільки така видача відбулась вже після того, як кримінальне провадження було розпочато, тобто в процесі досудового розслідування. Як пояснив сам обвинувачений, телефон він віддав працівникам поліції після того, як вони до нього приїхали додому. Водночас, обвинувачений не зазначив жодних об`єктивних обставин, які перешкоджали йому це зробити одразу після того, як він цей телефон знайшов на лавочці. В даному випадку дії обвинуваченого, які полягали у «перепрошивці» мобільного телефону, дарування його донці доводять те, що вказаним телефоном він розпорядився на власний розсуд.

За таких обставин суд доходить переконливого висновку про наявність у ОСОБА_4 корисливого мотиву та умислу на заволодіння чужим майном, а тому вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому діяння та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжкого злочину, спричинених наслідків – кримінальним правопорушенням заподіяна матеріальна шкода потерпілій, яка відшкодована шляхом повернення майна.

Суд також враховує особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий (в порядку ст. 89 КК України), зареєстрований у м. Запоріжжі, за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває під клінічним наглядом лікаря-нарколога (на замісній терапії), страждає на низку хронічних захворювань, про що надані відповідні медичні довідки.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, згідно зі ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи обставини вчинення злочину, його мету та мотиви, дані про особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочину, а саме те, що він, хоча і не в повній мірі усвідомив протиправність своєї поведінки, проте, повернув потерпілій викрадене майно та вибачився перед нею, про що зазначила потерпіла в судовому засіданні, суд вважає, що доцільним та необхідним для виправлення обвинуваченого та для попередження скоєння інших злочинів є покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, однак зі звільненням від реального його відбування на підставі положень ст.ст. 75, 76 КК України із застосуванням іспитового строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи, що по даному кримінальному провадженню було проведено судово-товарознавчу експертизу, висновки якої покладено в основу обвинувачення, і органом досудового розслідування документально підтверджені процесуальні витрати на загальну суму 891,40 грн. на залучення експерта, суд вважає за необхідне стягнути вказані витрати із обвинуваченого ОСОБА_4 .

Цивільний позов потерпілою не заявлявся.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Клопотань про його обрання до набрання вироком законної сили прокурором не заявлялось.

Керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 Кримінального кодексу України зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експерта при проведенні судової експертизи № СЕ-19/108-25/12335-ТВ від 12 червня 2025 року в сумі 891 (вісімсот дев`яносто одна) грн 40 коп.

Речовий доказ – мобільний телефон «Samsung Galaxy A14» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 , залишити останній за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На підставі п. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який в судове засідання на проголошення вироку не прибув.

Суддя ОСОБА_1