Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №335/1283/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 335/1283/25 2/335/341/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя у складі головуючого судді Романько О.О., за участі секретаря судового засідання Кузьмич Ю.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Вельможка О.О., відповідача – ОСОБА_2 , представника відповідача – адвоката Шулякової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовною заявоюОСОБА_1 поданою через представника - адвоката Вельможка Олега Олександровича до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 через представника адвоката Вельможко Олега Олександровича звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до позовної заяви позивачка просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн., матеріальну шкоду у розмірі 30 500,06 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 3 700,00 грн.. Також просила стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору.

У подальшому, стороною позивача було надано документи на підтвердження суми витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 06.10.2024 о 12-40 год. позивачка йшла до знайомих, які знаходились на дачній ділянці в СТ «ЩИТ» разом з собакою породи той-тер`єр з кличкою ОСОБА_3 . На дорозі загального користування на її собаку напала собака відповідача (метис німецької вівчарки), яка спочатку покусала собаку позивачки, потім повернулась до відповідача, а потім знову повернулась і накинулась на позивачку.

За наслідками нападу собаки відповідача собака позивачки померла від укусів. Позивачка отримала тілесні ушкодження у вигляді рваних ран руки та пройшла лікування, у тому числі курс лікування від сказу. Після отриманих травм та смерті її собаки погіршився загальний стан здоров`я позивачки та вона пройшла курс лікування у невролога та кардіолога. Позивачка зазначає, що собака відповідача знаходилась на вулиці загального користування без повідка, намордника, відповідач ні яких дій для забезпечення безпеки оточуючих людей і тварин та недопущення порушень прав та законних інтересів інших осіб не вчинив.

Сторона позивача зазначає, що відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 02.12.2024 року за ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Враховуючи той факт, що внаслідок нападу та загибелі собаки, яка належала позивачці, їй заподіяно моральну та матеріальну шкоду, остання звернулась до суду з даним позовом.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, так 06.05.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шулякової М.В., до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за обставинами, які мали місце 06.10.2024 року, дійсно приблизно в обідній час ОСОБА_2 на вулиці біля паркану двору свого будинку підмітав листя, а його собака був біля нього. Перед тим, як прибирати листя біля двору ОСОБА_2 переконався, що на вулиці пустинно і немає ні людей ні собак. Через деякий час, із-за рогу на перехресті вулиць, вибігла невеликих розмірів собака і почала гавкати в бік ОСОБА_2 , нападаючи на нього. Собака ОСОБА_2 почав захищати його, що є притаманним поведінці собаки у таких випадках та кинувся в бік цієї собаки. ОСОБА_2 зразу схопив свого собаку та відтягнув, щоб уникнути конфлікту. Після конфлікту жінка разом зі своєю собакою, яка була жива і яку вона несла на руках, пішла з того місця. ОСОБА_2 не бачив, щоб його собака кусала зазначену жінку і жінка нічого подібного не говорила.

Зазначив, що вказана подія сталась випадково. Інцидент стався з ініціативи собаки позивачки. Собака позивачки була без повідка і вона спровокувала конфлікт. Собака ОСОБА_2 , слідуючи інстинкту, захищав його. З метою уникнення можливого інциденту, позивачка повинна була вигулювати свого собаку на повідку, або хоча б взяти свого собаку на руки. Однак, вона цього не зробила.

Також, відповідач зазначив, що на час звернення до суду з позовом вина ОСОБА_2 у адміністративній справі не доведена оскільки відсутнє рішення, що набрало законної сили, яке би підтверджувало винуватість ОСОБА_2 , а відповідно надавало позивачці право на звернення з позовом до суду про стягнення відшкодування (матеріального, морального) з ОСОБА_2 .

На думку відповідача, позивачка не надала жодних доказів, які би підтверджували ту обставину, що не було інших сутичок з цією собакою і що саме ця сутичка призвела до загибелі собаки позивачки. Встановлені позивачці діагнози не знаходяться в прямому причинному зв`язку з сутичкою, яка мала місце 06.10.2024 року (зокрема: ангіоспазм судин головного мозку, венозна дисгемія, дистопія миглаликів мозочка, звитість судин головного мозку, васкуло-невральна компресія передніх лівих відділів мозгу, дисциркуляторна енцефалопатія). Загальний опис зазначених хвороб із загальнодоступних джерел свідчить про те, що вони є наслідком тривалих захворювань, можуть бути вродженими особливостями і майже у всіх випадках пов`язані з певними захворюваннями, такими як гіпертонія. Копії документів, які надані до позову свідчать про наявність у позивачки захворювання - гіпертонічна хвороба 2.2 ст., а отже ці хвороби якраз можуть бути наслідком гіпертонічної хвороби. Серед іншого, позивачкою не надано доказів, що вона не страдала на зазначені хвороби до жовтня 2024 року та доказів стосовно того, коли вона проходила обстеження МРТ до жовтня 2024 року.

Придбані позивачкою лікарські препарати не мають прямого чи хоча б опосередкованого відношення до обставин, які мали місце 06.10.2024 року с.Вільноуланівське на території садівничого товариства «Щит» при сутичці з собакою відповідача.

Відповідач заперечує обґрунтованість позовних вимог, посилаючись на відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів, які б підтверджували обставини придбання собаки, її вартість, дату, місце та причину її смерті, а також фактичний розмір заявленої матеріальної шкоди, зазначаючи, що наведена позивачем інформація про вартість собаки ґрунтується на загальних відомостях з мережі Інтернет і не підтверджує реальних витрат.

При цьому відповідач вказав, що не вчиняв дій із супроводження належної йому собаки у місці загального користування без повідка та намордника, його собака знаходився біля будинку і, якщо б не собака позивачки першим не лаяв та не нападав на нього, зазначений інцидент би не стався. Додатково відповідач заперечував з приводу заявленого розміру моральної шкоди, вважаючи його необґрунтованим і таким, що не підтверджується належними доказами.

Вважав, що оскільки позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження обґрунтованості позовних вимог до відповідача, просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідь на відзив від сторони позивача до суду не надходила.

Інші процесуальні дії у справі

10.02.2025 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою.

13.02.2025 до суду надійшла відповідь з департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

14.02.2025 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву залишено без руху.

21.02.2025 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків з квитанцією про сплату судового збору відповідно.

24.02.2025 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (перейменовано на Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя) по справі було відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 18.03.2025 з повідомленням учасників справи. Підготовче засідання неодноразово було відкладено з різних підстав, зокрема через неявку відповідача.

08 травня 2025 року ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті та встановлено загальний порядок дослідження доказів у справі з викликом учасників судового процесу.

Позиції учасників справи

Позивач, ОСОБА_4 , у судовому засіданні, підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила позов задовольнити. Вказала, що собака породи той-тер`єр проживала з нею 11 років, була членом її сім`ї, вона важко пережила втрату своєї собаки, яку змушена була усипити. Зауважила, змушена була звертатись до лікарів, як з приводу лікування собаки так і у зв`язку зі своїм лікуванням. Після вказаного інциденту у неї різко виникли проблеми з артеріальним тиском та серцем і вона зверталася до лікарів. Зазначила, що ця трагічна для неї подія нанесла їй непоправних моральних та психологічних травм та страждань, тому вважає, що їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 30 000 грн.

Крім того, їй була завдана майнова шкода у розмірі 30 500,06 грн., до якої входить вартість загиблої собаки в сумі 20 000 грн., вартості огляду та лікування собаки позивачки у ветеринара після отримання нею ушкоджень від собаки відповідача у сумі 960 грн., витрат на лікування, медобстеження та прийом лікарів самої позивачки у сумі 8 433, 64 грн., втраченого заробітку за період тимчасової непрацездатності в сум 1 106, 42 грн.

Підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила позов задовольнити, стягнути з відповідача на свою користь кошти у сумі 60 500,06 грн., з яких 30 000 грн. - моральна шкоди та 20 500, 06 грн. - майнова шкоди, а також витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 грн.

Представник позивача - адвокат Вельможко О.О. в судовому засіданні позовні вимоги позивачки підтримав у повному обсязі, вважає докази, надані позивачкою достатніми для винесення рішення та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , у судовому засіданні вказав, що заперечує проти задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу. Пояснив суду, що собака позивачки була без повідка та першою почала гавкати в бік ОСОБА_2 , нападаючи на нього. Відповідно, його собака почав захищати його, що є логічним інстинктом собаки у таких випадках та кинувся в бік цієї собаки. ОСОБА_2 зразу схопив свого собаку та відтягнув, щоб уникнути конфлікту. Після конфлікту позивачка разом зі своєю собакою, яка була жива і яку вона несла на руках, пішла з того місця. ОСОБА_2 не бачив, щоб його собака кусала зазначену жінку і жінка нічого подібного не говорила.

Зазначив, що вказана подія сталась випадково. Інцидент стався з ініціативи собаки позивачки, яка була без повідка і вона спровокувала конфлікт. Собака ОСОБА_2 , слідуючи інстинкту, захищав його. З метою уникнення можливого інциденту, позивачка повинна була вигулювати свого собаку на повідку, або хоча б взяти свого собаку на руки. Однак, вона цього не зробила.

Відповідач наголосив, що його собака був адекватним, неагресивним, раніше ні на кого не нападав, мав необхідні документи, паспорт та картку собаки, а також мав відповідні щеплення. Відповідач зазначив, що визнає свою вину частково, в частині оплати позивачки за медичною допомогою, однак вважає заявлений розмір компенсації надмірним. За словами відповідача, після інциденту позивачка агресивно налаштована проти відповідача, вважає, що можна було уникнути судового розгляду, як би позивачка бажала цього, вказав, що для нього судовий процес це також стрес та додаткові витрати на професійний правничу допомогу, яких можна було уникнути.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Шулякова М.В. у судовому засіданні зазначила, що відповідач вимоги про відшкодування матеріальної шкоди визнає частково, а саме в частині понесених витрат на огляд собаки та позивачки. Водночас у частині вимог про відшкодування вартості собаки та моральної шкоди не погоджується з позовом та просить суд відмовити у їх задоволенні. Щодо вимог про відшкодування судових витрат представник відповідача зазначив, що сторона відповідача вважає заявлений розмір судових витрат завищеним та необґрунтованим, зазначив про невідповідності в документах, які надані на обґрунтування витрат на правничу допомогу, а саме: в Детальному описі виконаних доручень клієнта представника позивачки посилається на Договір про надання правничої допомоги, укладений з позивачкою від 07 лютого 2025 року, в той же час в Додатковій угоді від 05.02.26 року, копія якої надана представником, зазначено, що вона укладена до договору про надання правничої допомоги від 06 лютого 2025 року. Також, в копії квитанції до прибуткового ордеру від 14 квітня 2026 року, наданої представником позивачки на підтвердження витрат на правничу допомоги, зазначено, що позивачкою сплачено 15 000, 00 грн. за правничу допомогу у справі № 335/2920/26. В той же час, справа, яка розглядається судом № 335/1283/25. Зазначені обставини свідчать про те, що стороною позивача не надано належних доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, які понесла позивачка саме у зазначеній справі. Зауважив, що позицію, викладену у відзиві на позовну заяву підтримує в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він спільно проживає з позивачем. 06.10.2024 він та позивач разом з їх собакою породи той-тер`єр приїхали на територію дачного кооперативу «ЩИТ» в с. Вільноуланівське Запорізького району Запорізької області. Був суботник. Собака був поряд з ними. Через деякий час метис вівчарки підбіг до них та схватив їх собаку. ОСОБА_6 кинулася захищати свою собаку, що стало наслідком її травмування вівчаркою шляхом укусу за руки. Відповідач тільки тоді дав команду вівчарці «До мене». Наталі після цього прийшлося пройти курс лікування від сказу. Також вона страждає гіпертонією і в неї після події погіршився стан здоров`я. Морально втрата собаки була для них тяжкою. До того собака з ними прожила 11 років. Після укусу ОСОБА_3 ще був живим. Вони відразу доставили його в м. Запоріжжя у ветклініку щоб врятувати. Разом з тим, їм повідомили, що пошкодження, які отримав собака не є сумісними з життям. Фінансові витрати були пов`язані з послугами ветклініки, лікуванням Наталі як щодо сказу, так і гіпертонії. ОСОБА_6 є фізичною особою-підприємцем, а саме надає послуги манікюру-педикюру, але працювати не могла через свій стан здоров`я.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, заслухавши сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06 жовтня 2024 року о 12-40 год. за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с.Вільноуланівське, вул. Дніпровська на території СТ «Щит» стався інцидент за участі собак позивачки та відповідача.

Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 02.12.2024 року у справі 314/4767/24 ОСОБА_2 (відповідача у справі) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 3400 гривень, з конфіскацією собаки на ім`я Ральф, стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Зазначена постанова була залишена без змін згідно постанови Запорізького апеляційного суду від 06.02.2026.

Згідно з постановою суду, відповідно до протоколу серії ВАВ №002183 від 16 жовтня 2024 року, 06 жовтня 2024 року о 12-40 год. за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Вільноуланівське, вул. Дніпровська на території СТ «ЩИТ» собака гр. ОСОБА_2 без прив`язі та намордника вкусила собаку гр. ОСОБА_1 та її саму, чим спричинила тілесні ушкодження. Наміру в нанесені тілесних ушкоджень з боку власника собаки не було, травлі також, чим було порушено ст. 9 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу розтину собаки від 06.10.2024 лікарем ОСОБА_7 було проведено огляд собаки та зазначено наступне: ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , порода Російський той, тавро-9506, колір чорно-підпалий. На лежить ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Після огляду трупу собаки без трупного окоченіння, в області спини та грудної клітини 2 отвори від зубів крупної собаки. В області паху і очеревини спостерігається випадіння петель кішківника через розрив м`язів під шкіру. Розтин: Після препарації грудної клітини виявлені проникаючі отвори, що привели до пневмотораксу. При препарації шкіри в області живота виявлені випадаючі петлі кішківника через розрив м`язів. При розтині очеревини виявлені згустки крові через внутрішню кровотечу, викликане розривом селезінки і печінки. Травматичний розрив селезінки, печінки. При розтині грудної клітини виявлена частина легені, що спалася та згустки крові. Дані ушкодження несумісні з життям, що призвело до смерті собаки (а.с.11).

Відповідно до висновку лікаря ОСОБА_10 департаменту охорони здоров`я Запорізької міської ради від 06.10.2024, ОСОБА_1 1977 р.н., вкусила домашня собака 06.10.2024 о 12-30 год., укушені рани лівого плеча, передпліччя (а.с.120).

Відповідно до карти амбулаторного хворого виданої НП ЦПМСД №10 зазначено, що ОСОБА_1 06.10.2024 укушена собакою, направлена на прийом до травматолога (а.с.13-14).

Відповідно до інформаційних довідок наданих КМП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР надані листи тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 (а.с.15-17).

Відповідно до виписного епікризу з історії хвороби № 497/02, гр. ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні з 11.10.2024 по 18.10.2024 року (а.с.18).

Відповідно до щоденника лікаря-невропатолога ОСОБА_11 від 18.10.2024, пацієнт ОСОБА_1 скаржиться головний біль в лобній, тім`яній скроневій ділянці, дифузний, тиснутий, розпираючи, вираженої інтенсивності, супроводжується нудотою, фото-фонофобією, запаморочення, хиткість при ходьбі, шум в голові, оніміння, слабкість в кінцівках (а.с.19).

Відповідно до щоденника лікаря-невропатолога ОСОБА_11 від 24.10.2024, пацієнт ОСОБА_1 відмічає незначне покращення, головний біль в лобній, тім`яній скроневій ділянці, дифузний, тиснутий, розпираючи, вираженої інтенсивності, супроводжується нудотою, фото-фонофобією, запаморочення, хиткість при ходьбі, шум в голові, оніміння, слабкість в кінцівках (а.с.21).

Відповідно до довідки виданої лікарем КМП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР Л.В. Скрипник, гр. ОСОБА_1 , 1977 р.н. проходила лікування у лікаря ортопеда- травматолога ОСОБА_12 у КМП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР з діагнозом : «укушені рвані рани нижньої треті лівого плеча та ліктьового суглобу» (а.с.23).

Також судом були досліджені оригінали чеків, наданих позивачем для підтвердження витрат на лікування собаки та її особисто.

Позивачка ОСОБА_1 пояснила, що за наслідками вчинення адміністративного правопорушення її собака той-тер`єр помер від укусів в той же день, а вона сама отримала тілесні ушкодження у виді рваних ран руки та проходила лікування, в тому числі курс лікування від сказу.

Метою позивачки є захист порушених майнових прав та отримання справедливої компенсації завданої матеріальної шкоди, а також відшкодування моральної шкоди у розмірі, який, на її думку, відповідає характеру та наслідкам заподіяних страждань.

Відповідач ОСОБА_2 під час судового розгляду справи пояснив, що його собака був дружелюбним, неагресивним, раніше ні на кого не нападав, мав необхідні документи, паспорт та картку собаки, а також мав відповідні щеплення. Відповідач зазначив, що позивачка сама спровокувала інцидент, оскільки до цього, вона неодноразово проходила повз двір відповідача і її собака гавкав в бік двору та його собаки. Позивачка, проходячи по вказаній вулиці 06.10.2024 зі своєю собакою, яка була без повідка та вільно гуляла на вулиці, повинна була передбачити негативні наслідки для своєї собаки та вжити відповідних заходів, задля їх уникнення. За словами відповідача, після інциденту позивачка агресивно налаштована проти відповідача, вважає, що можна було уникнути судового розгляду, як би позивачка бажала цього, вказав, що для нього судовий процес це також стрес та додаткові витрати на професійний правничу допомогу, яких можна було уникнути.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд робить наступні висновки.

Мотиви суду

Згідно з положеннями Цивільного Кодексу України, тварина є особливому об`єктом цивільних прав. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 180 ЦК України Тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», якою встановлено обов`язки осіб, що утримують домашніх тварин, зокрема щодо забезпечення належних умов їх утримання та безпеки оточуючих людей, тварин і майна.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», особа, яка утримує домашню тварину або супроводжує її поза місцем постійного утримання, зобов`язана забезпечити контроль за поведінкою тварини, не допускати її перебування без нагляду, а також забезпечити використання повідка та намордника для собак порід, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людей.

Судом встановлено, що собака відповідача 06.10.2024 перебувала поза межами домоволодіння без належного нагляду та контролю, що призвело до нападу на собаку позивача та заподіяння шкоди.

Обставини події, яка сталась 06.10.2024 за участі собак позивачки та відповідача сторонами не оспорюється. Також зазначені обставини були встановлені у відповідних рішеннях судів.

Статтями 15,16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди, шкода заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частина 2 ст. 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловив у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.

Згідно ст.9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана: забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття. Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування. Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з`являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; безпеку супроводжуваної домашньої тварини; безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України; наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(зі змінами), згідно якого шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 02.12.2024 про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП, собака відповідача на ім`я Ральф була безпородною. Будь-яких доказів стосовно того, що собака відповідача належить до потенційно небезпечних порід стороною позивача під час судового розгляду не надано.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст.1187, п. 1 ч. 2 ст.1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є заподіювача шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Суд зазначає, що утримуючи собаку, її господар має знати і розуміти не тільки свої права, але й обов`язки, і усвідомлювати необхідність їх узгодження з правами і свободами інших людей. Не дотримуючись цих принципових положень, порушуючи відповідні правила поводження з собаками, ставлячи життя і здоров`я інших людей в небезпеку, господар собаки порушує свій конституційний обов`язок, закріплений уст. 68 Конституції України, де зазначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. А згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний відшкодовувати завдані ним збитки.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивач не забезпечив належний догляд за своєю твариною та фактично сприяв настанню шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Відповідно до частини першої-другої статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено в процесі розгляду справи, що й позивач не в повній мірі забезпечила заходи безпеки супроводжуваної домашньої тварини, контроль та нагляд за її поведінкою. Незважаючи на те, що відносно позивачки не було складено протокол про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення правил вигулу собак, зазначений факт не заперечувався позивачкою та підтверджений наявними доказами. Факт вигулу позивачкою собаки без повідка свідчить про порушення нею, як і відповідачем, правил вигулу собак, а з урахуванням того, що інцидент стався біля будинку відповідача, розцінюється судом як його груба необережність, що сприяла настанню шкоди.

На переконання суду, наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв`язку підтверджують наведені позивачем обставини та є підставою для висновку про доведеність позивачем факту отримання її собакою тілесних ушкоджень 06.10.2024 саме внаслідок нападу собаки, належної відповідачу.

Разом з тим, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності в частині стягнення з відповідачки майнової шкоди в розмірі 30 500,06 грн, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.

За положеннями ст. 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі. Тобто собака є майном, об`єктом права власності людини, яке остання здійснює відповідно до закону на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб. І як власнику речі (собаки) згідно зі ст. 317 ЦК України лише її господарю належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У ч. 5 ст. 319 ЦК України зазначається, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Усвідомлення цього власником та здійснення свого права власності лише в межах та порядку, встановленому законом, є необхідним для убезпечення інших людей від негативних наслідків, які може спричинити недбале використання свого права власності на собаку господарем.

За змістом ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати збитки у повному обсязі. Розмір збитків визначається виходячи з реальної вартості майна на момент завдання шкоди.

Під час судового розгляду позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вартості її собаки (договору купівлі-продажу, чеків, оцінки експерта чи документів Кінологічного союзу України). Відповідно до доказів, які містяться у справі, собаці позивачки було повних 11 років, що є глибоким старечим віком для собак цієї породи, за якого майно не має первинної ринкової вартості. Посилання сторони позивача на оголошення щодо вартості цуценят тієї ж породи не є доказом ринкової вартості собаки віком 11 років.

З відкритих джерел, на які зокрема посилається і позивач, судом встановлено, що молоді цуценята той-тер`єрів з документами та щепленнями в Україні оцінюються від 4 000 до 40 000 грн, залежно від родоводу та екстер`єру. В 11 років той-тер`єр вважається літнім. Таких собак зазвичай не продають з метою комерційного прибутку, тому їхня ринкова вартість дорівнює символічній платі або ж таку собаку віддають безкоштовно (у добрі руки) через необхідність особливого догляду.

Таким чином, вимога позивачки щодо стягнення з відповідача суми вартості загиблої собаки у розмірі 20 000 грн. підлягає частковому задоволенню у сумі 2 000 грн.

Що стосується стягнення з відповідача інших матеріальних витрат, понесених позивачкою, суд зазначає наступне.

Стосовно витрат за огляд та лікування собаки позивачки у розмірі 960, 00 грн. (800,00 грн. прийом та допомога у ветеринарній клініці та 160,00 грн. вартість ін`єкції) суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Так, матеріали справи містять квитанцію ветеринарної клініки «Ветус» від 06.10.2024 року на суму 800,00 грн. та товарний чек від 06.10.2024 на суму 160,00 грн.

Стосовно витрат на лікування, медобстеження, прийоми лікарів самої позивачки на суму 8 433, 64 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 06.10.2024 після інциденту звернулась до лікаря зі скаргами: «вкусила домашня собака 06.10.2024 року 12-30», що підтверджується висновком від 06.10.2024. Її було оглянуто, встановлено діагноз: укушені рани лівого передпліччя та призначено амбулаторне лікування.

У подальшому, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні внаслідок наявних у неї інших захворювань.

Так, матеріали справи містять товарні чеки на підтвердження оплати, надані позивачкою до позовної заяви. Судом проаналізовані зазначені товарні чеки та за результатами аналізу, судом встановлено: чек від 06.10.2024 на суму 450,00 грн. на підтвердження оплати за прийом лікаря; чек від 06.10.2024 на суму 441,00 грн. на підтвердження оплати за придбання таблеток «Віста»; чек від 06.10.2024 на суму 232,80 грн. на підтвердження придбання таблеток «Серата»; чек від 06.10.2024 на суму 232,20 грн. на підтвердження придбання таблеток «Біфрен»; чек від 17.10.2024 на суму 40,00 грн. на підтвердження витрат за спецпрепарати, а всього витрати на загальну суму 1396,00 гр. підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно інших витрат, які зазначаються позивачкою як такі, що понесені нею в результаті вказаної події, суд зазначає наступне.

Відповідно до медичної карти та виписних епікризів, копії яких надані стороною позивача до позовної заяви, позивачка страждає на захворювання, зокрема: ангіоспазм судин головного мозку, венозна дисгемія, дистопія миглаликів мозочка, звитість судин головного мозку, васкуло-невральна компресія передніх лівих відділів мозгу, дисциркуляторна енцефалопатія, гіпертонічна хвороба 2.2. ст. Зазначені діагнози не знаходяться в прямому причинному зв`язку з сутичкою, яка мала місце 06.10.2024. Суд погоджується з позицією відповідача в цій частині, оскільки загальний опис зазначених хвороб із загальнодоступних джерел свідчить про те, що вони є наслідком тривалих захворювань, можуть бути вродженими особливостями і майже у всіх випадках пов`язані з певними захворюваннями, такими як гіпертонія.

Отже, придбані позивачкою лікарські інші препарати, а також оплата на МРТ та інші витрати не мають прямого чи опосередкованого відношення до обставин, які мали місце 06.10.2024.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позивачем доведено спричинення їй матеріальної шкоди у зв`язку з лікуванням її самої на загальну суму 1 396,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 396,00 грн.

Стосовно вимоги стягнення з відповідача втраченого заробітку позивачки за період тимчасової непрацездатності в сумі 1 106,42 грн. суд зазначає наступне.

Позивачкою не надано доказів на підтвердження неотримання нею доходу за час її відсутності на робочому місці у зв`язку з перебуванням на лікуванні.

Позивачкою надано розрахунок втрат заробітку, здійснений на підставі задекларованого доходу ФОП за 2023 рік. Із зазначеного розрахунку не можливо встановити, що позивачка мала намір як ФОП працювати в певні дні, в які саме. Зокрема, суд приймає до уваги саме специфіку послуг, які надаються позивачем.

Крім того, як уже зазначалось, з приводу травм, отриманих позивачкою від укусу собаки відповідача позивачка знаходилась на амбулаторному лікуванні.

Також суду не надано доказів, що дні знаходження на амбулаторному лікуванні позивачки були робочими для неї.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що заподіяна позивачеві матеріальна шкода в розмірі 1 106, 42 грн. як втрачений заробіток, не підлягає відшкодуванню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 30 000 грн., суд відзначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, відповідно до п. 3 Постанови, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови доведенню підлягають: наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, наявність вини останнього в заподіянні шкоди. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, враховуючи істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, наміру, з яким діяв відповідач.

Отже, виходячи із ст. 23 та 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, і включає душевні страждання, втрати немайнового характеру та негативні зміни у житті потерпілого. Розмір відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини заподіювача та інших істотних обставин, з дотриманням принципів розумності та справедливості.

Суд повторно зауважує, що вина відповідача у спричиненні шкоди здоров`ю позивачки внаслідок укусу останньої собакою, є доведеною. Виходячи з цього у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує, що відсутні докази тривалості розладу здоров`я позивачки через укус собаки, наявність у зв`язку з укусом негативних змін у житті у вигляді погіршення або позбавлення можливості реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення якості життя, необхідності докладати додаткові зусилля для його організації, інших негативних наслідків морального характеру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Суд встановив, що внаслідок нападу собаки, власником якої є відповідач, позивачці завдано моральної шкоди. ОСОБА_1 06.10.2024 після інциденту звернулась до лікаря зі скаргами: «вкусила домашня собака 06.10.2024 року 12-30», що підтверджується висновком від 06.10.2024 року. Її було оглянуто, встановлено діагноз: укушені рани лівого передпліччя та призначено амбулаторне лікування.

У подальшому, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні внаслідок наявних у неї інших захворювань, які не мають причинно-наслідкового зв`язку з обставинами, які мали місце 06.10.2024.

При цьому, суд не може залишити поза увагою безповоротну втрату домашнього улюбленця, травмування самої позивачки та необхідність додаткового лікування від сказу, тривалість такого лікування та тривалість судового розгляду справ про адміністративне правопорушення та цієї цивільної справи, який був викликаний необхідністю захисту позивачем своїх порушених прав.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визначити моральну шкоду в розмірі 6 000 грн., що відповідає характеру та обсягу душевних страждань ОСОБА_1 , на думку суду, відповідає вимогам розумності, справедливості та співмірності, є достатнім для розумного задоволення страждань позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було сплачено 2422,40 грн. судового збору. Позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на загальну суму 10 356,00 грн., що складає 17,12%.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат у виді судового збору в розмірі 414,71 грн.

Щодо судових витрат за надання правничої допомоги у розмірі 18 700 грн., суд відзначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу було надано копію договору про надання юридичних послуг від 07.02.2025, копію прибуткового касового ордеру та квитанції до прибуткового касового ордеру на суму 3 700 грн.

Крім цього, стороною позивача у подальшому було надано Додаткову угоду від 05.02.2026, в якій зазначено, що вона укладена до договору про надання правничої допомоги від 06 лютого 2025 року. Також, в копії квитанції до прибуткового ордеру від 14 квітня 2026 року на підтвердження витрат на правничу допомоги, зазначено, що позивачкою сплачено 15 000, 00 грн. за правничу допомогу у справі № 335/2920/26.

Суд вважає належним підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у розмірі 3 700 грн. Стосовно копій документів наданих стороною позивача на підтвердження понесених додаткових витрат на правничу допомогу в сумі 15 000 грн. суд зазначає, що вони не є належними доказами понесених позивачем витрат за надання правничої допомоги саме у цій справі.

Таким чином, витрати понесені позивачем на правничу допомогу підлягають задоволенню у сумі 3 700 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 12, 13, 76, 81-82, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заявуОСОБА_1 поданою через представника - адвоката Вельможка Олега Олександровича до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресу: АДРЕСА_1 , матеріальну шкоду у розмірі 4 356 (чотири тисячі триста п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресу: АДРЕСА_1 , моральну шкоду у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресу: АДРЕСА_1 , судові витрати у виді судового збору в розмірі 414 (чотириста чотирнадцять) гривень 71 копійка та витрат на правничу допомогу в розмірі 3700 (три тисячі сімсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.06.2026.

Суддя: О.О. Романько