Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №635/5691/25 — Харківський районний суд Харківської області

23.06.26

Справа № 635/5691/25

Провадження № 2/635/938/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року смт Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Даниленко Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Альохіної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить зменшити розмір аліментів, що стягуються на користь позивача на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу Харківського районного суду Харківської області від 14.04.2025 (справа № 635/13114/24) – з 1/4 на 1/6 частку від всіх видів заробітку (доходу) батька дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначив, що його сімейний стан змінився: він проживає з іншою сім`єю, разом з дружиною ОСОБА_4 та малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та потребує додаткового піклування та догляду. Крім того, позивач зазначив, що його рідна домівка в с. Руські Тишки Харківського району Харківської області зазнала пошкодження внаслідок військової агресії, внаслідок чого батьки позивача проживають разом з ним та знаходяться на його утриманні. Позивач посилається на вказані обставини як на докази погіршення його матеріального становища, що є підставою для зменшення аліментів.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 31.07.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, розгляд справи призначений за правилами спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

14.08.2025 подано відзив на первісну позовну заяву, яким відповідач заперечує проти первісних позовних вимог.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01.12.2025 витребувані докази, а саме: з Міністерства оборони України - відомості про проходження ОСОБА_1 військової служби та розмір доходів; з Харківського відділу Державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - довідку з даними про джерела та розмір отриманого боржником ОСОБА_1 доходу за період з 15.11.2024 до 14.08.2025; з Юридичного департаменту Міністерства соціальної політики України - довідку з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо-переміщених осіб щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; з УПФУ в Харківському районі - довідку про отримані ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доходи за період з 15.11.2024 до 15.08.2025 та довідку з відомостями про те, чи перебувають вказані особи на обліку Пенсійного фонду як пенсіонери.

15.04.2026 позивач подав заяву про зміну позовних вимог.

08.05.2026 представник відповідача адвокат Лаєвська М.Л. подала відзив на заяву про зміну позовних вимог, зазначила, що позивачем не надано доказів проживання однією сім`єю позивача та його батьків, відсутні докази перебування батьків на утриманні позивача. Позивач не довів погіршення його майнового стану у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Натомість, під час перевірки інформації у державному реєстрі прав на нерухоме майно з`ясовано, що позивач у квітні 2026 року придбав декілька об`єктів нерухомості – земельні ділянки та житловий будинок в с. Нова Водолага Харківської області, крім того, з 2024 року позивач є власником земельної ділянки в м. Харкові. Також, на позивач є власником двох транспортних засобів, що було з`ясовано державним виконавцем під час виконання судового наказу про стягнення аліментів. На підставі викладеного представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив та не заперечував проти розміру витрат на правову допомогу.

У судове засідання сторони не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після розірвання шлюбу дитина проживає з матір`ю.

Судовим наказом Харківського районного суду Харківської області від 14.04.2025 у справі № 635/13114/24 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) батька дитини.

Постановою Харківського районного ВДВС за вказаним судовим наказом відкрито виконавче провадження №78377951.

Позивач є батьком малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився у сторону погіршення матеріальний стан, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народився син - ОСОБА_5 , крім того, внаслідок руйнування будинку, де проживали батьки, останні проживають з позивачем та перебувають на його утриманні.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Позивачем не надано доказів на підтвердження тією обставини, що його батьки проживають разом з ним та перебувають на його утриманні, також не надано будь-яких доказів на підтвердження погіршення матеріального становища.

Під час перевірки матеріального стану боржника за виконавчим провадженням № 78377951 з`ясовано, що за позивачем зареєстровані транспортні засоби: автомобіль марки JEEP GRAND CHEROKEE ЛЕГКОВИЙ 2003 року випуску, VIN: НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки ВАЗ 2104 ЛЕГКОВИЙ 1992 року випуску, VIN: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме № 475839487 та № 475839574 від 05.05.2026 позивач є власником житлового будинку загальною площею 55.3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки за вказаною адресою з кадастровим номером: 6324286001:00:000:0083 площею 0.25 га, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 786 від 14.04.2026;

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме 475840736 від 05.05.2026 позивач на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 792 від 14.04.2026 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6324286001:00:000:0160 площею (га): 0.417 га.

Як вбачається з даних виконавчого провадження щодо перевірки отриманих боржником доходів, військовою частиною № НОМЕР_5 ОСОБА_1 за 1 квартал 2025 року нараховано 366125,56 грн, за 2 квартал 2025 року нараховано 386866,33 грн, за 3 квартал 2025 року нараховано 325443,04 грн.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав вважати, що матеріальний стан позивача погіршився, а тому вважає відсутніми підстави для зменшення аліментів.

Спори про зменшення або збільшення аліментів вимагають особливої уваги національних судів, оскільки вони стосуються інтересів дітей і забезпечення їх гармонійного розвитку й виховання, а також матеріального добробуту.

У ч.1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченні інтересів дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання доньки, покликався на зміну його сімейного стану – народження дитини у новому шлюбі та необхідності матеріального забезпечення своїх батьків.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20. Варто також наголосити, що судова практика містить висновки і щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку щодо утримання дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача;

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача до заяви про ухвалення додаткового рішення додано копію договору про надання правничої допомоги від 03.05.2026, копію додаткової угоди від 03.05.2026, копія платіжної інструкції про сплату гонорару в сумі 10 000 грн - № Р24А5847195434D2429 від 03.05.2026.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, ВП ВС вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки – підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

ВП ВС зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Як вбачається з наданого представником відповідача договору та додаткової угоди до нього, гонорар за надання адвокатом правової допомоги встановлений у формі фіксованого розміру, незалежно від витраченого адвокатом часу та кількості наданих послуг.

Також, додатковою угодою до договору від 03.05.2026 визначено, що адвокат надає Клієнту послуги з правової допомоги, обумовлені основним договором, після сплати Клієнтом частини гонорару у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. Квитанцією від 03.05.2026 підтверджується перерахування гонорару відповідно до умов договору про надання правової допомоги та додатковою угодою до нього в сумі 10 000 грн.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 10 000,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи викладене, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 3000,00 гривень, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.

Керуючись ст. 12,81,141,247,263-265,280-283,430 ЦПК України, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три) тисячі гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , Фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , Фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя Т.П.Даниленко