Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №953/6247/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/6247/26 Головуючий суддя І інстанції Дяченко О. М.

Провадження № 22-ц/818/4553/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія:

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.,

суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лаєвської Марине Леніківни на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю,

в с т а н о в и в :

18 травня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Лаєвської М.Л. звернулась до Київського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Міністерство оборони України та просила встановити факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом часу с 22 травня 2021 року по 25 березня 2023 року.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 21 травня 2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою представник ОСОБА_1 – адвокат Лаєвська М.Л. просить скасувати ухвалу та повернути заяву для подальшого розгляду до Київського районного суду м. Харкова .

Апеляційна скарга мотивована тим, що позовна заява була правильно подана за загальною територіальною підсудністю, відповідно до зареєстрованого місця проживання відповідача, як це передбачено у ст. 27 ЦПК України.

Вказує, що суд помилково вважав, що ОСОБА_1 звернулась в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту, який має юридичне значення, внаслідок чого суд помилково застосував норму ч. 1 ст. 316 ЦПК України, згідно якої заява має розглядатися за місцезнаходженням заявниці.

Учасники справи наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались.

За правилами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Передаючи справу за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівсько області, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно ч.1 ст.316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення подається до суду за місцем її проживання, та оскільки ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , тому ця справа не підсудна Київському районному суду м. Харкова

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

Відповідно до частин 1 - 3 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення регулюється Главою 6 Розділу IV ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Розгляд судом справ позовного провадження регулюється Главою 1-12 Розділу IІІ ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою ОСОБА_2 та просила встановити факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом часу с 22 травня 2021 року по 25 березня 2023 року.

В позовній заяві вона зазначила, що зверталась до Залізничного районного суду м.Львова із заявою про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу у порядку ч.5 ст.293 ЦПК України.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 03.04.2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду та роз`яснено учасникам справи, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Також зазначено, що встановлення факту їй потрібно для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця, отримання соціальних пільг та гарантій, які надаються членам сімей загиблих військовослужбовців, соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, отримання статусу члена сім`ї загиблого захисника України та реалізації інших прав та соціальних гарантій , передбачених законодавством України.

Вказувала, що після загибелі ОСОБА_3 виплати отримувала його матір ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . спадкоємцями ОСОБА_4 є її неповнолітній син ОСОБА_5 та батько дитини ОСОБА_2 , якого вона визначила відповідачем у цій справі.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір - це суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін; спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Одноразова грошова допомога у зв`язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичним особам, які мають право на її отримання, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили (частина четверта статті 16-1 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Отже, в таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Саме для таких цілей процесуальним законодавством (частина шоста статті 294, частина четверта статті 315 ЦПК України) передбачено, що факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу може розглядатись у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства.

Зазначене узгоджується із висновками, які були висловлені у постанові КЦС ВС від 11 березня 2026 року у справі № 686/4587/24, провадження № 61-5444св25, та постанові ВП Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23, провадження № 14-40цс25.

Всупереч ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не звернув уваги, що з огляду на характер спору та склад учасників. У даному випадку ОСОБА_1 подала до суду не заяву про встановлення юридичного факту, а позовну заяву про встановлення юридичного факту, зазначивши відповідачем іншого члена сім`ї, який має право на ту саму виплату, на яку вона претендує у адміністративному порядку. Разом з тим, у порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися вимоги щодо визнання права на вищевказану виплату, які мають розглядатися лише у порядку адміністративного судочинства, що призводить до подвоєння процесів у різних юрисдикціях, але саме такий процесуальний порядок розгляду заяв був сформований згаданими правовими висновками ВП ВС, які згідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України на день розгляду цієї скарги є актуальними та обов`язковими для судів нижчих інстанцій.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_2 , що відноситься до територіальної підсудності Київського районного суду м.Харкова.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Аналіз змісту п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України дає підстави для висновку, що для передачі справи за територіальною юрисдикцією суд повинен встановити обставини, які вказують на відсутність у суду, до якого звернувся заявник, компетенції на розгляд заяви, а також наявність такої компетенції у іншого суду, до якого така заява передається судом.

Передаючи справу за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області суд першої інстанції не звернув увагу на те, що подана до суду представником позивача Лаєвською М.Л. позовна заява, а не заява в порядку окремого провадження , відтак не діють правила щодо визначення підсудності, передбачені вимогами ст. 316 ЦПК України.

Отже висновок суду першої інстанції про те, що справа за цим позовом не підсудна Київському районному суду м. Харкова, прямо суперечить нормі 27 ЦПК України, яка у даному випадку підлягає застосуванню.

Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про передачу справи на розгляд Пустомитівського районного суду Львівської області постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою, відповідно до пункту 4 частини 1статті 379 ЦПК України, для її скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лаєвської Марине Леніківни задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Київського районного суду м.Харкова.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 29 червня 2026 року.

Головуючий суддя В.Б. Яцина.

Судді колегії Н.П.Пилипчук.

О.Ю.Тичкова.