Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №396/179/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2026 року м. Кропивницький

справа № 396/179/26

провадження № 22-ц/4809/1324/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

треті особи – Служба у справах дітей Новоукраїнської міської ради, Виконавчий комітет Новоукраїнської міської ради,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Руденко Ганни Валентинівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , на ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року у складі судді Цесельської О. С. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, встановлення способу та участі у вихованні дитини.

Позовна заява мотивована тим, що 21.08.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син – ОСОБА_3 . Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09.01.2018 шлюб між сторонами було розірвано.

ОСОБА_1 , незважаючи на розлучення та наявність заборгованості зі сплати аліментів, не відмовлявся від виконання батьківських обов`язків, сплачував аліменти, надавав матеріальну допомогу та намагався підтримувати зв`язок із сином.

ОСОБА_2 систематично перешкоджає спілкуванню позивача з дитиною, не допускає зустрічей, ігнорує звернення, не надає інформацію про дитину та не сприяє контактам батька із сином, а тому позивач звернувся до суду з позовом.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року відмовлено представнику відповідача адвокату Руденко Г. В. в поновленні строку для подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, встановлення способу та участі у вихованні дитини.

Залишено без розгляду відзив, поданий представником відповідача адвокатом Руденко Г. В., на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, встановлення способу та участі у вихованні дитини.

Ухвала суду мотивована тим, що відзив відповідача був поданий після закінчення встановленого судом 15-денного строку для його подання.

Суд першої інстанції зазначив, що строк на подання відзиву у справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, є строком, встановленим судом, а тому може бути лише продовжений до його закінчення, але не поновлений після спливу.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що представник відповідача не навела поважних причин пропуску строку, оскільки посилання на технічні роботи в системі ЄСІТС стосувалося лише останнього дня строку та не пояснювало неможливість подати відзив протягом усього відведеного періоду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Руденко Г. В., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року та продовжити відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, встановлення способу та участі у вихованні дитини та прийняти даний відзив до розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у прийнятті відзиву відповідача та неправильно застосував норми процесуального права.

Представник відповідача не просив поновити процесуальний строк, а звертався з клопотанням про його продовження з ініціативи суду, оскільки строк був встановлений саме судом.

Суд першої інстанції помилково розглянув питання як поновлення строку та відмовив у ньому, не вирішивши належним чином питання про продовження строку.

Пропуск строку був зумовлений об`єктивними причинами, а саме технічними збоями та проведенням технічних робіт у системі «Електронний суд» (ЄСІТС), а також необхідністю отримання оригіналу висновку спеціаліста-психолога для належного долучення його як доказу.

Відзив був поданий із незначним запізненням — лише на 57 хвилин після закінчення встановленого строку, що є несуттєвим порушенням і не повинно було призводити до позбавлення відповідача права викласти свою правову позицію та надати докази.

Суд першої інстанції не дослідив усіх поданих доказів, які підтверджували поважність причин пропуску строку, обмежившись посиланням лише на один документ, та не врахував принципи змагальності, пропорційності та справедливого судового розгляду.

Залишення відзиву без розгляду фактично обмежує право відповідача на захист і може призвести до неповного з`ясування обставин справи, яка стосується інтересів дитини.

Відзиви на апеляційну скаргу

Від адвоката Мельниченка А. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Розгляд справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті десятому частини першої статті 353 цього Кодексу, а саме ухвала про відмову в поновленні або продовженні пропущеного процесуального строку, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглядається в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

У частинах сьомій, восьмій статті 178 ЦПК України зазначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною першою статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За правилами частин першої, другої статті 121 ЦПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Аналізуючи зазначені норми права, можна дійти висновку про те, що обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого суду про відкриття провадження у справі.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справи перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з-поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 175/957/19 (провадження № 61-12294св20).

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зазначена норма права визначає право, а не обов`язок суду продовжити встановлений судом процесуальний строк. Продовження процесуального строку, встановленого судом або законом, можливе за певних обставин: наявність поданого клопотання або ініціативи суду, дійсних об`єктивних обставин, які унеможливлюють вчинення учасником справи процесуальних дій до закінчення встановленого процесуального строку, належно обґрунтованих та підтверджених доказами (постанова Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 686/11230/22, на яку посилається заявник у касаційній скарзі).

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин належать обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Матеріалами справи підтверджується, що в лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, встановлення способу та участі у вихованні дитини (том 1 а. с. 1-18).

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, встановлення способу та участі у вихованні дитини.

Роз`яснено та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ч. 3 ст. 178 ЦПК України - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі з доданням доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (том 1 а. с. 109-110).

28.02.2026 в системі Електронний суд представником позивача адвокатом Руденко Г. В. було сформовано відзив, який було зареєстровано Новоукраїнським судом Кіровоградської області 02 березня 2026 року (том 1 а. с. 143-146).

В зазначеному відзиві представником відповідача зазначено, що ухвалою судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області Цесельською О. С. від 06.02.2026, яка отримана відповідачем 12.02.2026, було встановлено процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву з відповідними доказами, а тому відзив подається в межах строку, наданого судом, останній день якого припадає на 27.02.2026.

05.03.2026 представник позивача адвокат Мельниченко А. В. подав до суду клопотання, в якому просив відзив представник відповідача повернути особі, яка його подала, без розгляду у зв`язку з тим, що його було подано з пропуском процесуального строку (том 1 а. с. 183-185).

13.03.2026 представником відповідача адвокатом Руденко Г. В. до суду було подано клопотання, в якому вона просила визнати поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку встановленого судом для подачі відзиву; відмовити у задоволенні клопотання представника позивача щодо повернення відзиву без розгляду; продовжити відповідачці процесуальний строк, встановлений судом для подачі відзиву та прийняти відзив до розгляду (том 1 а. с. 216-219).

Клопотання мотивовано тим, що відзив на позов було подано із незначним пропуском встановленого судом процесуального строку (на 57 хвилин) з причин, які не залежали від відповідача та його представника.

Відзив був підготовлений завчасно, однак його своєчасне підписання та надсилання через систему Електронний суд було неможливим через технічні збої та проведення технічних робіт у ЄСІТС 25 та 27 лютого 2026 року. Крім того, для формування повного пакета доказів необхідно було отримати оригінал висновку спеціаліста-психолога, який надійшов поштою лише 27.02.2026.

Представник відповідача зазначав, що причини пропуску строку є поважними та об`єктивними, оскільки технічні несправності системи ЄСІТС сторона не могла передбачити чи усунути.

На підтвердження викладених в клопотанні від 13 березня 2026 року доводів представник відповідача було надано відповідні докази, зокрема копії повідомлення про проведення планових технічих робіт у кабінеті Електронного Суду від 25.02.2026 та 27.02.2026,скріншоти екрану з кабінету Електронний Суд від 27.02.2026 та 28.02.2026, а також роздруківку відстеження поштового відправлення (том 1 а. с. 221-235).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Відмовляючи у прийнятті відзиву та залишаючи його без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що строк на його подання є процесуальним строком, встановленим судом, який не підлягає поновленню після спливу, а наведені представником відповідача обставини щодо технічних збоїв у роботі ЄСІТС не є достатніми та поважними причинами пропуску такого строку.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що представник відповідача у поданому клопотанні просила саме продовжити процесуальний строк, встановлений судом, а не поновити строк, встановлений законом, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 127 ЦПК України.

Водночас суд першої інстанції фактично ототожнив ці процесуальні інститути та розглянув питання виключно через призму поновлення строку, не надавши належної правової оцінки заявленому клопотанню про його продовження.

Також суд першої інстанції не навів мотивованої оцінки доводам представника відповідача щодо причин пропуску строку, зокрема посиланням на технічні збої та проведення технічних робіт у системі ЄСІТС, необхідність отримання та долучення доказу – висновку спеціаліста-психолога, а також незначність самого пропуску строку, який становив лише 57 хвилин.

Обмежившись загальним твердженням про відсутність поважних причин пропуску строку, суд першої інстанції не здійснив належного аналізу поданих доказів та не навів переконливих мотивів їх відхилення.

За таких обставин висновок суду про відмову у прийнятті відзиву та залишення його без розгляду є передчасним, оскільки зроблений без повного та всебічного дослідження доводів сторони відповідача, що має істотне значення для правильного вирішення питання щодо реалізації відповідачем права на подання відзиву та забезпечення принципів змагальності й рівності сторін у процесі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України).

Оскільки, суд першої інстанції виніс ухвалу з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали, суд приходить до висновку, що відповідно пункту четвертого частини першої статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл суми судових витрат, понесених позивачем під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, підлягає здійсненню судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Руденко Ганни Валентинівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник