Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №645/3808/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/3808/25

Провадження № 2/645/2838/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року Немишлянський районний суд містаХаркова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В., при секретарі - Циганок В.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача Савченко В.С. , відповідач ОСОБА_3 (не з`явилась), представник відповідача Бєлова О.Є. , представник третьої особи (не з`явився), третя особа ОСОБА_5 (не з`явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просить суд стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 17500 грн., моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн., судові витрату у розмірі 968,96 грн. за сплату судового збору, 15000 грн. за професійно правничу допомогу та 500,00 грн. поштових витрат.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15.11.2024 року внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху, сталась дорожньо-транспортна пригода. Так, 15.11.2024 року позивач разом з пасажиром ОСОБА_6 рухались по вул. Краснодарській (вул. Єдності) від пр-ту Льва Ландау у напрямку проспекту Тракторобудівників. Необхідно було повернути з вул. Краснодарської (вул. Єдності) у пров. Алма-Атинський. Рухаючись по вул. Краснодарська, впевнившись у відсутності зустрічних транспортних засобів та, що в попутному напрямку ніхто не почав змінювати напрямок руху, тобто позивач побачив, що нікому не заважає, завчасно увімкнув лівий сигнал повороту. Коли позивач доїхав до провулку Алма-Атинського, що являє собою нерегульоване перехрестя по вул. Краснодарській (вул. Єдності) та пров. Алма-Атинському, перед виконанням повороту, впевнившись, що транспорті засоби відсутні, і що виконання повороту буде безпечним, почав повертати з вул. Краснодарської (вул. Єдності) у пров. Алма-Атинський. Позаду позивача, у смузі руху, в якій рухався позивач, рухався автомобіль, який позивач бачив у дзеркало заднього виду, вказаний автомобіль знижував швидкість, оскільки автомобіль Toyota Camry НОМЕР_1 , знижувало швидкість для виконання повороту, відповідно враховуючи, що обгін на перехресті заборонено, автомобіль, який рухався позаду, знижував швидкість пропорційно зниженню швидкості автомобілем Toyota Camry НОМЕР_1 . Автомобіль Mercedes-Benz НОМЕР_2 , на якому рухалась ОСОБА_3 , позивач не бачив, і не міг бачити. Автомобіль Mercedes-Benz НОМЕР_2 , в`їхав своєю передньою правою частиною, в автомобіль Toyota Camry НОМЕР_1 - в заднє ліве крило автомобіля, тобто автомобілі, у момент зіткнення (момент удару) знаходились перпендикулярно - автомобіль Mercedes-Benz НОМЕР_2 , вздовж дороги по вул. Краснодарській (вул. Єдності) на зустрічній смузі вул. Краснодарської (вул. Єдності), а Toyota Camry НОМЕР_1 , перпендикулярно вулиці Краснодарської (вул. Єдності) з заїздом передньої частини автомобіля Toyota Camry НОМЕР_1 у пров. Алма-Атинський, що свідчить про те, що Toyota Camry, НОМЕР_1 , закінчувала маневр повороту ліворуч. Позивач зазначає, що ним у повному обсязі було виконано вимоги п. 16.13 ПДР. В наслідок вказаної ДТП, позивач вдарився головою, у зв`язку з чим позивач викликав поліцію та швидку. Працівниками швидкої невідкладної медичної допомоги позивача з місця ДТП було доставлено до КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги проф. О. І. Мещанінова» ХМР. Позивачу встановлено діагноз: «Струс головного мозку, гостра закрита черепно мозкова травма, забій м`яких тканин зліва». За результатами аналізу алкоголю у крові не виявлено. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач перебував на лікарняному з 16.11.2024 року по 18.11.2024 року, з 19.11.2024 року по 20.11.2024 року, з 21.11.2024 року по 25.11.2024 року. Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі № 645/7269/24 від 04.02.2025, визнано ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. Постановою Харківського апеляційного суду від 29.04.2025 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 було відмовлено, постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.02.2025 року у справі № 645/7269/24, залишено без змін. Постанова Харківського апеляційного суду від 29.04.2025 року набрала законної сили 29.04.2025 року. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 є винною в дорожньо-транспортній пригоді, позивач вважає, що відповідач має відшкодувати позивачу матеріальні збитки у розмірі 17 500,00 грн. та 100 000,00 грн. моральної шкоди, заподіяні позивачу в результаті ДТП. Розмір судових витрат складаються, з 968,96 грн. за сплату судового збору, 15000,00 грн. за професійну правничу допомогу та 500,00 грн. поштових витрат.

Заочним рішенням Немишлянського районного суду міста Харкова від 15.01.2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 17500 гривень, та за спричинену моральну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 340,78 грн., які складаються з витрат на поштове відправлення у розмірі 31,59 грн. та судового збору у розмірі 309,19 грн.

Відповідач ОСОБА_3 не погодилась із заочним рішенням та 13.02.2026 року на адресу суду, в інтересах відповідача ОСОБА_3 , звернулась адвокат Бєлова О.Є. із заявою про скасування Заочного рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 15.01.2026 року.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова суду від 20.04.2026 року задоволено заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Немшлянського районного суду міста Харкова від 15.01.2026 року. Заочне рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 15.01.2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_5 скасовано, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова суду від 20.04.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савченко В.С., про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі №645/3808/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди, треті особи: ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_5 - відмовлено, у зв`язку із скасуванням заочного рішення суду. Роз`яснено позивачу його право звертатись до суду для вирішення питання щодо стягнення витрат на надання правової допомоги під час розгляду справи по суті.

14.05.2026 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савченко В.С. надійшла заява про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача всі судові витрати понесені, позивачем, які складаються із судових витрат, які позивач має сплатити за надання правової професійної допомоги у розмірі 15 000,00 грн., витрати на відправлення відповідачу заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у сумі 146,00 грн., судових витрат, які позивач має сплатити за надання правової професійної правної допомоги у зв`язку з переглядом заочного рішення, визначеного орієнтовно станом на дату подачі цієї заяви у розмірі 7 000,00 грн. В обгрунтування заяви представник вказує, що у позовній заяві позивачем було зазначено орієнтовний розмір судових витрат: судовий збір - 968,96 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 15 000 грн. та поштові витрати - 500 грн. 15.01.2026 суд ухвалив заочне рішення, повний текст якого складено 26.01.2026 та надіслано до системи «Електронний суд» 27.01.2026. Після завершення розгляду справи сторони підписали Акт приймання-передачі наданих послуг від 27.01.2026 на суму 15 000 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем подано Договір про надання правової допомоги №45/2025 від 06.06.2025, Акт приймання-передачі послуг від 27.01.2026, Додаткову угоду №5 та рахунок-фактуру на суму 15 000 грн. Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. є фактичними та такими, що підлягають сплаті позивачем відповідно до умов договору та підтверджені належними доказами. Крім того, у зв`язку зі скасуванням заочного рішення та продовженням розгляду справи позивач повідомляє про збільшення витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно на 7 000 грн. Документи, що підтверджують такі витрати, будуть подані до суду у строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Відповідно до практики ЄСПЛ витрати на правничу допомогу підлягають компенсації не лише у разі їх фактичної оплати, а й тоді, коли сторона зобов`язана їх сплатити згідно з договором про надання правової допомоги.

19.05.2026 року на адресу суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Бєлова О.Є., про зменшення судових витрат. В обгрунтування заяви представник зазначає, що заявлені витрати є необґрунтовано завищеними та підлягають зменшенню. На підтвердження витрат позивач надав договір про надання правової допомоги №45/2025 від 06.06.2025, додаткову угоду №5 та акт приймання-передачі послуг №3 від 27.01.2026. Відповідно до договору вартість представництва інтересів клієнта у Немишлянському районному суді м. Харкова становить 15 000 грн. Згідно з актом до складу послуг увійшли консультації, підготовка та подання позовної заяви, письмових пояснень, а також участь у двох судових засіданнях. Водночас позивач додатково заявляє ще 7 000 грн. витрат у зв`язку зі скасуванням заочного рішення та продовженням розгляду справи. Вважали таке збільшення витрат безпідставним, оскільки представником позивача не доведено збільшення обсягу наданих послуг або необхідність виконання додаткових робіт. Крім того, не надано детального опису виконаних робіт із зазначенням часу, витраченого на кожну процесуальну дію, що унеможливлює перевірку співмірності заявлених витрат. З огляду на характер спору, обсяг виконаної роботи та відсутність належного обґрунтування, витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 22 000 грн. є неспівмірними зі складністю справи та фактичним обсягом наданих послуг. Відповідно до статей 137, 141 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу має бути обґрунтованим, необхідним та співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт і часом, витраченим адвокатом. Таким чином, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню, як необґрунтовані та неспівмірні.

11.06.2026 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савченко В.С., надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення судових витрат. Де представник позивача зазначає, що витрати на правничу допомогу підтверджуються Договором №45/2025 від 06.06.2025, Додатковою угодою №5, Актом приймання-передачі послуг №3 від 27.01.2026 та рахунком-фактурою на суму 15 000 грн. Зазначена сума включає надання консультацій, підготовку та подання позовної заяви, письмових пояснень, участь у судових засіданнях та інші процесуальні дії. При цьому вартість наданих послуг є меншою за рекомендовані мінімальні ставки адвокатського гонорару, визначені рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 №13/1/7. Крім того, адвокат брав участь не лише у двох проведених засіданнях, а й з`являвся до інших призначених судових засідань, які не відбулися з причин, не залежних від позивача. Щодо доводів про відсутність погодинного розрахунку зазначив, що між сторонами погоджено фіксований гонорар, який не потребує деталізації витраченого часу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2026 у справі №367/4064/21. Додаткові витрати у розмірі орієнтовно 7 000 грн. обумовлені скасуванням заочного рішення та необхідністю подальшого представництва інтересів позивача. На момент укладення договору сторони не могли передбачити обсяг майбутніх процесуальних дій, кількість судових засідань та тривалість розгляду справи. Відповідно до статей 137, 141 ЦПК України та практики ЄСПЛ витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню за умови їх підтвердження належними доказами та обґрунтованості. Подані позивачем документи підтверджують, як факт надання правничої допомоги, так і обов`язок позивача оплатити відповідні послуги. Таким чином, підстав для зменшення заявлених судових витрат немає.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтвердив обставини викладенні у позовній заяві, просив про задоволення позову у повному обсязі. Також позивач в судовому засіданні зазначив, що в результаті ДТП йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що під час ДТП він отримав тілесні ушкодження, перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Він має на утриманні трьох малолітніх дітей, дружина має інвалідність, він є єдиним годувальником в родині. Після ДТП він, за станом здоров`я, не мав можливості виконувати обов`язки в родині, возити дітей на відвідування гуртків та спортивних секцій, не мав можливості їздити по роботі у відрядження на автомобілі. Був порушений його звичайний спосіб життя. Також зазначив, що страхова компанія відшкодувала йому витрати на проведення медичного обстеження, придбання ліків та частково моральну шкоду.

Представник позивача Савченко В.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила про їх задоволення, підтримала обставини викладені у позовній заяві та письмових поясненнях. Зазначила, що є документальне підтвердження заподіяння позивачу тілесних ушкоджень, внаслідок ДТП - струс мозку, позивач не міг сідати за кермо після ДТП, випав із сімейного життя багатодітної родини, при цьому відповідач не проявила людяності.

Представник відповідача - адвокат Бєлова О.Є. у судовому засіданні позов визнала частково, не оспорювала, що ОСОБА_7 була притягнута до адміністратвиної відповідальності за ст. 124 КУпАП за вчинення ДТП за участю ОСОБА_1 , та в результаті ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та відповідно йому була завдана моральна шкода, але не погодилась із заявленою до відшкодування сумою моральної шкоди, вважала її завищеною та неогрунтованою. Також зазначилась, що сума 17500 грн. не є збитками, а витрати на правову допомогу є завищеними, які просила зменьшити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, заперечень проти позову (відзиву) та заяви про розгляд справи без її участі не надала.

Третя особа ОСОБА_5 , який є власником автомобіля, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи без їх участі не надали.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що 15.11.2024 року о 14:45 год в м.Харкові по вул. Краснодарській,19, водій ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом Mersedes-Benz S500, н.з. НОМЕР_2 , на перехресті з пров. Алма-Атинським, при виконанні обгону, не впевнилась в безпечності та скоїла зіткнення з автомобілем Toyota Camry, н.з. НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку і повертав ліворуч. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 04.02.2025 по справі № 645/7269/24 ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн., судом встановлено, що дана ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 14.6А Правил дорожнього руху України. /а.с14-16/

Постановою Харківського апеляційного суду від 29.04.2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - адвоката Антоненка І.М. залишено без задоволення. Постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.02.2025 щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП залишено без змін. Постанова набрала законної сили 29.04.2025 року. /а.с.18-19/

У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що власником автомобіля Toyota Camry, н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_5 , на момент ДТП - 15.11.2024 року, автомобілем керував позивач - ОСОБА_1 , що вбачається зі змісту постанови Фрунзенського районного суду міста Харкова від 04.02.2025 року.

В результаті ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги проф. О. І. Мещанінова» ХМР. Позивачу встановлено діагноз: «Струс головного мозку, гостра закрита черепно мозкова травма, забій м`яких тканин зліва». Також встановлено, що ОСОБА_1 у період з 16.11.2024 по 18.11.2024 р., з 19.11.2024 по 20.11.2024 р., з 21.11.2024 по 25.11.2024 року перебував на лікарняному, що підтверджується медичною документацією, а саме: консультативним висновком спеціаліста Довідка форми №028/о, довідкою з комп`ютерної томографії, випискою із медичної картки стаціонарного хворого №16638, листами непрацездатності на ім`я ОСОБА_1 /а.с.23-29/

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Mercedes-Benz S500, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна»», номер полісу ЕР.222100647 від 14.07.2024, діяв до 13.07.2025 року, що підтверджується страховим Актом №50041/2 (а.с.57)

На момент ДТП 15.11.2024 року, Поліс ЕР.222100647 від 14.07.2024 року був чинний.

Як вбачається з Страхового Акту №50041/2, в розділі відомості про страховий випадок та потерпілу особу зазначено: Дата ДТП 15.11.2024; час ДТП 14:45; дата вимоги 18.11.2024; складання європротоколу - ні; виклик компетентних органів: так; потерпілою особою зазначено: ОСОБА_5 , транспортний засіб: Toyota Camry, н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 ; нараховано до виплати 13330,51 грн./а.с.57/

27.05.2025 року позивач ОСОБА_1 отримав від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» 14739,17 грн., призначення платежу: страхове відшкодування ОСОБА_1 дог.ЕР.222100647 від 12.07.24 року. /а.с.55/

Однією із позовних вимог позивача є сума відшкодування матеріальних збитків, а саме витрат на правничу допомогу за Договором про надання правничої допомоги №48/2024 від 15.11.2024 року у загальному розмірі 17500,00 грн.. Як встановлено в судовому засіданні, зазначена сума це за надання правової допомоги у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУПАП, позивачем вказана сума, згідно наданого рахунку, сплачена адвокату не була.

Згідно ст. 22 ЦК України - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191 цс 19). Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Витрати, понесені позивачем в адміністративній справі № 645/7269/24, є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді відповідної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.(аналогічна правова позиція постанова ВС від 28.10.2020 року справа № 461/85/19).

Суд зазначає, що зазначені витрати позивача не є збитками у розумінні статей 22 та 1166,1173-1175 ЦК України, не входять до складу ціни позову та не можуть стягуватися як матеріальні збитки чи шкода, оскільки є судовими витратами, що пов`язані з розглядом справи у суді, і випливають із процесуальних відносин, а не з матеріально правових.

Отже, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків у сумі 17500 грн, сплачених за Договором про надання правової допомоги № 49/2024 від 15.11.2024 року.

Також позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., позивач зазначив, що він внаслідок ДТП отримав струс головного мозку, гостру закриту черепно мозкову травму, забій м`яких тканин. Перебував на лікарняному, під час лікування в КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» ХМР та КНП «Міська поліклініки №20» ХМР, відповідач жодного разу не відвідувала його у лікарні, не цікавилась його станом здоров`я, позивач був вимушений самостійно шукати гроші на лікування, через що він був морально пригнічений. Позивач хвилювався за свою родину, дружину і дітей, оскільки його дружина, яка є інвалідом ІІІ групи, та у них троє малолітніх дітей на утриманні. На час його лікування дружина цілодобово мала здійснювати догляд за дітьми та будинком, вирішувати всі побутові питання. Від шлюбу позивач має трьох дітей, 1 рік, 9 років та 13 років, які разом з дружиною позивача були вимушені відвідувати позивача у лікарні. Крім того, двоє дітей відвідують секції та дружина позивача була вимушена самостійно їх возити на секції та чекати їх. У дітей внаслідок ДТП виникла стресова ситуація, оскільки батько, під час лікування перебував у лікарні, і відповідно був відсутній дома. До моменту ДТП позивач займався спортом, а саме непрофесійним футболом. Сімейний бюджет позивача довелося спрямувати на відновлення стану здоров`я позивача. Психологічний стан після ДТП позивача є пригнічений. Сильних моральних страждань позивачу було завдано тими обставинами, що відповідач усілякими способами намагалася уникнути відповідальності за створеною нею ДТП.

Згідно ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається (тобто незалежно від наявності вини).

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. (ст.23 ЦК України)

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди від 31.03.1995 № 4).

Позивач посилається, що у зв`язку із неправомірними діями відповідача, в наслідок яких він отримав тілесні ушкодження, йому завдано й моральну шкоду, яка відобразилась у погіршенні стану здоров`я, перебуванню на лікарняному, яке вплинуло на його обмеження працездатності, також позивачу вказане завдає душевних страждань, пригнічено його психологічний стан після ДТП .

Судом встановлено, що з вини відповідача настала ДТП, що мала місце 15.11.2024, постановою суду накладено на ОСОБА_3 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у виді штрафу. Відповідно до змісту постанови Фрунзенського районного суду міста Харкова від 04.02.2025 року по справі №645/7269/24, зазначено, що потерпілим у ДТП є ОСОБА_1 .

Отже, між неправомірними діями ОСОБА_3 та настанням завданої шкоди ОСОБА_1 є безпосередній причинний зв`язок.

Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження, відчував фізичній біль та страждання через ушкодження здоров`я, тобто позивачу була спричинена моральна шкода. Але при цьому, позивач не обґрунтував та не довів завдання моральної шкоди в розмірі саме 100000 грн., яка на погляд суду є завищеною, враховуючи нетривалий термін перебування на лікуванні, відсутність відомостей щодо настання негативних наслідків, погіршення стану здоров`я, відсутність доказів впливу даної події на звичний спосіб життя позивача, якими він обгрунтовував моральні страждання, а саме: неможливість їздити у відрядження по роботі, матеріали справи не містять доказів, що робота позивача взагалі передбачає відрядження, неможливість відвозити дітей на гуртки та секції, матеріали справи не містять доказів про відвідування дітьми позивача гуртків та секцій, також відсутні докази того, що позивач займався спортом, а після ДТП втратив таку можливість.

Між тим, при вирішенні питання про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд враховує практику Європейського Суду, зокрема, рішення від 28.05.1985 Серія А&96 справа Abdulaziz Cabales fnd Balkandali v. United Kingdom, яким визначено, що деякі форми моральної шкоди, в тому числі емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть доведені чимось конкретним.

Отже, суд, виходячи із принципу доведеності та справедливості, враховуючи моральні страждання позивача, які останній зазнав через скоєння відповідачем ДТП, внаслідок якої позивач зазнав тілесних ушкоджень, госпіталізації у медичний заклад, де перебував на стаціонарному лікуванні, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути в якості відшкодування моральної шкоди на користь позивача в розмірі 20000 грн., враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Згідно ч.1,3 ст. 14 зазначеного Закону страхова сума - у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону. Страхові (регламентні) виплати за внутрішнім договором страхування, крім регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ відповідно до пунктів 1-3 і 5 частини першої статті 43 цього Закону, обмежуються страховими сумами, встановленими відповідно до законодавства на день укладення такого договору. Регламентна виплата, що здійснюється МТСБУ відповідно до пунктів 1-3 і 5 частини першої статті 43 цього Закону, обмежується страховими сумами, встановленими відповідно до законодавства на день настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону - у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні. У разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

Згідно ст. 20 вказаного Закону, у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з: 1) лікуванням потерпілої фізичної особи; 2) тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою; 3) стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи; 4) моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 5) смертю потерпілої фізичної особи. Розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи зменшується на документально підтверджену суму отриманого потерпілою фізичною особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від відповідальної за заподіяння шкоди особи, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. У такому разі компенсація витрат особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 34 цього Закону. Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди життю та здоров`ю однієї потерпілої фізичної особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановлений цим Законом.

В судовому засіданні встановлено, що позивач отримав від страхової компанії Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», суму страхового відшкодування в розмірі 14739,17 грн. за медичне обстеження, придбання ліків та моральну шкоду, 5% від суми відшкодування.

Згідно ст. 1194 ЦК України - особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів та позовних вимог, суд дійшов висновку, що є правові підстави для часткового задоволення позову.

Позивач просив стягнути із відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 15000 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження № 61-8158св22).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно вимог ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача - Савченко В.С., має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом Національної асоціації адвокатів України про право на заняття адвокатською діяльність.

Між позивачем ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Курафєєв і партнери» був укладений Договір про надання правничої (правової) допомоги від 06.06.2025 року за №45/2025, відповідно до предмету договору адвокатське бюро, в особі підписанта Савченко В.С. зобов`язалась представляти інтереси ОСОБА_1 , у справі про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних в результаті ДТП, яка трапилась 15.11.2024 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору про надання правової допомоги № 45/2025 від 06.06.2025 року, сторонами було визначено, що орієнтовна вартість послуг за цим Договором становить 15 000,00 гривень. Загальна вартість послуг за цим Договором визначається на підставі загальної суми підписаних Сторонами Актів приймання - передачі наданих послуг. Розрахунки Клієнта з Адвокатським об`єднанням здійснюються в національній валюті України у строки визначені в Акті приймання - передачі наданих послуг. Умови оплати - післяплата на підставі фактично наданих послуг.

Відповідно до Акту приймання - передачі наданих послуг № 3 до Договору № 45/2025 про надання правової допомоги від «27» січня 2026 року, укладеної Додаткової угоди № 5 до Договору про надання правової допомоги № 45/2025 від 06.06.2025 року, якою Сторони погодились внести зміни до пункту 4.1. Договору, виклавши пункт 4.1. у наступній редакції: «4.1. Загальна вартість послуг за цим Договором становить 15000,00 гривень. Розрахунки Клієнта з Адвокатським об`єднанням здійснюються в національній валюті України у строки визначені в Акті приймання - передачі наданих послуг. Умови оплати - післяплата на підставі фактично наданих послуг.». Як встановлено судом рахунок -фактура № 1 від 27.01.2026 року на суму 15000 грн. позивачем не сплачений.

Як вбачається з попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які поніс та очікує понести позивач по справі - ОСОБА_1 , це: сума сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн., професійна правнича допомога у розмірі 15000,00 грн. та поштові витрати 646,00 грн. (500 +146 грн), 7000,00 грн. щодо витрат про перегляд заочного рішення. Щодо витрат на правову допомогу на 7000 грн., обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт позивачем та його представником не надано, було повідомлено суду про надання доказів протягом 5 днів після постановлення рішення по справі.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У додатковій постанові Об`єднаної палати КГС у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи часткове задоволення позову та положення ст. 137, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути витрати на правову допомогу пропорційно задоволеним вимогам (20%), а саме в розмірі 3000 грн. (15000 х20%:100%).

Суд зазначає, що доказів на підтвердження судових витрат на поштові відправлення у розмірі 500,00 грн. матеріалами справи не містять, зазначена сума є сумою «оголошеної цінності», а не фактично витрачених коштів за пересилання поштової кореспонденції, реальна сума за відправлення поштової кореспонденції становить 245,00 грн. (99+146грн.), що підтверджується копіями квитанцій. Судовий збір та витрати пов`язані із розглядом справи стягуються пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Суд, на підставі ст.141 ЦПК України стягує з відповідача судовий збір та витрати пов`язані із розглядом справи пропорційно до розміру задоволення позовних вимог, а саме 242,79 грн. (968,96+99+146*20000/100000).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,15,60,76-80,89,141,258,260-265, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_5 - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі у розмірі 3242,79 грн., які складаються з витрат на професійно правничу допомогу у розмірі 3000 грн., витрат на поштове відправлення у розмірі 49 грн. та судового збору у розмірі 193,79 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_5 ;

Представник позивача: Савченко Вікторія Сергіївна , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_7 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_9 ;

Представник відповідача: Бєлова Олександра Євгеніївна , РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_4 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 , тел. НОМЕР_11 ;

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» ( код ЄДРПОУ 20782312, адреса:04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, буд.40, тел.+38(044)2386238, +38(044)5840400, електронна пошта: for-pzu@pzu.com.ua);

Третя особа: ОСОБА_5 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , тел. НОМЕР_12 ).

Повне судове рішення складено: 29.06.2026 року.

Головуючий - суддя І.В.Ульяніч