Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №644/12523/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/12523/25

Провадження № 2/644/1520/26

29.06.2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Попової В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

у с т а н о в и в:

Представник позивача – Король В.А., який діє на підставі довіреності від 06.10.2025, звернувся до Індустріального районного суду міста Харкова з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 176988138 у розмірі 11 810 грн 50 коп. та судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10 травня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 176988138. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 176988138. 03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20190103, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги. Зазначив, що відповідно до Реєстру прав вимоги №7 від 26.12.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11 810 грн 50 коп., з яких: 5 000 грн - сума заборгованості по основному боргу, 6 810 грн 50 коп. - сума заборгованості по процентам.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 12 січня 2026 року позовну заяву прийнято, провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

23 березня 2026 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог з підстав, викладених в ньому (а.с. 35).

03 квітня 2026 року від представника позивача – Миколаєнко В.М., яка діє на підставі довіреності від 30.12.2025, надійшла відповідь на відзив, в якій наполягає на позовних вимогах, просить задовольнити в повному обсязі з підстав, аналогічно викладених в позовній заяві. До відповіді на відзив долучено зокрема: копія акту приймання-передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному виді за Договором факторингу № 20190103 від 03.01.2019, копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», копію реєстру прав вимоги № 7 від 26.12.2019, копію договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Таліон Плюс», копію реєстру прав вимоги № 1 від 03.01.2019, копія додаткової угоди 7/1 від 02.12.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019, копію додаткової угоди № 8 від 26.12.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019, копії платіжних доручень № 15839 від 27.12.2019 та № 17473 від 15.09.2021 (а.с. 41-44, 54-83).

19 травня 2026 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення, в яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в них, зокрема зазначає, що стороною позивача до матеріалів справи не надано жодного доказу, що він підписував спірний договір (а.с. 87-88).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно. В позовній заяві зазначено, що розгляд справи просять здійснювати за відсутність представника позивача на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, в заперечені від 19.05.2026 за Вх. 20407/26 Вх, просить розгляд справи проводити у його відсутність.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

На підтвердження позовних вимог стороною позивача надано копію Договору № 176988138, де сторонами зазначено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (а.с. 5-6).

Згідно п. 1.1. Договору, Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети на суму 5 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нарахованих згідно п. 1.4. цього Договору.

Кредит надається строком на 21 день (п. 1.2. Договору).

Згідно п.п. 1.4.-1.6. Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3. Договору. З врахуванням положень п.1.4. Договору, позичальник сплачує Товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 3,65 відсотків річних. Розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Додатком №1 до Договору № 176988138 від 10.05.2019 є Графік розрахунків (зворот бік а.с. 6).

Договір № 176988138 від 10.05.2019 не містить відомостей про підписання його ОСОБА_1 .

Доказів того, що ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало та надало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 5 000 грн, матеріали справи не містять.

Згідно копії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт), Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с. 8, 56-61).

03.01.2019 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з поверненням боргу» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу № 20190103, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «Таліон плюс» за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 8-9).

Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги № 7 від 26.12.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 176988138 у загальній сумі 11 810 грн 50 коп., з яких: 5000 грн 00 коп. основний борг, 6 810 грн 50 коп.- проценти (а.с. 10).

02 грудня 2019 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з поверненням боргу» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Додаткову угоду № 7/1 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019, в якій сторони погодили внести зміни в п. 8.2 Договору, виклавши його в наступній редакції: «Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений в п. 8.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Решта положень Договору залишаються без змін» (а.с. 80).

26 грудня 2019 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з поверненням боргу» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Додаткову угоду № 8 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019, в якій сторони погодили порядок фінансування за вказаними договором (а.с. 81).

Згідно копій платіжних доручень № 15839 від 27.12.2019 та № 17473 від 15.09.2021, ТОВ «ФК «Європейська агенція з поверненням боргу» перерахувало ТОВ «Таліон плюс» плату за відступлення права вимоги згідно Додаткової угоди № 8 від 26.12.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 (а.с. 82).

Позивачем також надано розрахунок, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за договором № 176988138 від 10.05.2019 станом на 31.10.2025 становить 11 810 грн 50 коп., з яких: 5000 грн 00 коп. основний борг, 6 810 грн 50 коп.- проценти (а.с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

В порядку визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У позовній заяві представник позивача посилається, що відповідно до п. 4.2 Кредитного договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та Товариством в якості електронного підпису позичальника буде використовуватися Логін Особистого кабінету та пароль Особистого кабінету. З чого слідує, що договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При цьому дані у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які має містити відповідний ідентифікатор, у договорі, як і в інших документах, наданих на підтвердження його укладення, не зазначені.

Тобто з наданих позивачем доказів не убачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямовану на отримання позики від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надала таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») з одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого йому позивачем одноразового ідентифікатора.

Крім того доказом надання позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Разом із тим, позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачені договором № 176988138 від 10.05.2019, а відповідач ці кошти отримав.

Зі змісту наданого суду договору неможливо встановити, на який саме рахунок позичальника та яким чином були перерахована сума кредиту.

Виписки з рахунку, платіжної інструкції, довідки про перерахування коштів за допомогою електронних платіжних систем, сервісів он-лайн платежів тощо, які б підтверджували перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 коштів у розмірі зазначеного в тесті договору, позивачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про витребування доказів, зокрема, інформації щодо належності відповідачу карткового рахунку та надходження на нього коштів, відповідної виписки з рахунку.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № 176988138 від 10.05.2019 не є належним доказом надання відповідачеві кредитних коштів та наявності заборгованості, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику, а будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано.

Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.

Щодо доведеності права вимоги у позивача на підставі договору факторингу.

На підтвердження переходу права вимоги за вказаним кредитним договором до ТОВ «ЄАПБ», представником позивача надано копії наступних доказів: договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», договір факторингу № 20190103 від 03.01.2019, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»; витяг з Реєстру прав вимоги №7 від 26.12.2019 до Договору факторингу №201920103 від 03.01.2019, копії платіжних доручень № 15839 від 27.12.2019 та № 17473 від 15.09.2021, копія додаткової угоди 7/1 від 02.12.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019, копію додаткової угоди № 8 від 26.12.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019.

Разом з тим, представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів того, що ТОВ «Таліон плюс» належало право вимоги за договором № 176988138 від 10.05.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», згідно умов цього договору клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Однак, відповідного Реєстру боржників до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», з якого б можна було встановити, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 176988138 від 10.05.2019 позивачем надано не було.

Так само позивачем не надано доказів, які підтверджують, що ТОВ «Таліон Плюс» сплатило кошти за передані права вимоги за вказаним договором факторингу Платіжні документи банківської установи, які б засвідчували факт безготівкового перерахування грошових коштів, суду не надані.

Враховуючи викладене, суд позбавлений можливості встановити, що на час укладання договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «Таліон Плюс» було наділене правом вимоги до ОСОБА_1 за договором № 176988138 від 10.05.2019 в сумі заборгованості 11 810 грн 50 коп.

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо надання кредитних коштів відповідачу та неналежністю наданого ним розрахунку як доказу заборгованості, а також відсутністю доказів в підтвердження переходу прав вимоги позивача до відповідача за кредитним договором № 176988138 від 10.05.2019, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 позовні вимоги задоволенню не підлягають за недоведеністю.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати на відповідача не покладаються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 29.06.2026.

Суддя В.О. Попова