Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №644/3420/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 644/3420/26

Провадження № 2/643/6243/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Короля В.А., який діє на підставі довіреності, звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість: 1) за Кредитним договором №73693739 в сумі 19 240,00 грн, з яких: 6 500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 950,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 9 815,00 грн – сума заборгованості за пенею; 975,00 грн – комісія за надання кредиту; 2) за Кредитним договором №7548419 в сумі 27 200,00 грн, з яких: 8 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 200,00 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8 000,00 грн – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Всього просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договорами в сумі 46 440,00 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог посилався, що 17 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит №73693739, за умовами якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Посилався, що 27 березня 2025 року між TOB «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу №27/03/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі Боржників. Зазначив, що відповідно до Реєстру боржників №14 від 26.08.2025 до Договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 19 240,00 грн, з яких: 6 500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 1 950,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 9 815,00 грн – сума заборгованості за пенею; 975,00 грн – комісія за надання кредиту. Посилався, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, зазначив, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Кредитним договором №73693739 становить 19 240,00 грн, з яких: 6 500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 1 950,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 9 815,00 грн – сума заборгованості за пенею; 975,00 грн – комісія за надання кредиту.

Зазначив, що 03 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №7548419. Посилався, що 18 вересня 2025 року між TOB «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу №18092025, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі Боржників. Зазначив, що відповідно до Реєстру боржників від 18 вересня 2025 року до Договору факторингу №18092025 від 18.09.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 27 200,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 11 200,00 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8 000,00 грн – сума заборгованості за неустойкою. Посилався, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, зазначив, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Кредитним договором №7548419 становить 27 200,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 11 200,00 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8 000,00 грн – сума заборгованості за неустойкою.

Рух справи

Індустріальний районний суд міста Харкова ухвалою від 06 квітня 2026 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передав за підсудністю Салтівському районному суду міста Харкова.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2026 року справа №644/3420/26 надійшла до провадження судді Салтівського районного суду міста Харкова Семенової Я.Ю.

Салтівський районний суд міста Харкова від 01 травня 2026 року прийняв до свого провадження цивільну справу, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Аргументи учасників справи

Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання згідно з відомостями Реєстру територіальної громади міста Харкова, отриманими судом відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення – «адресат відсутній за вказаною адресою».

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, беручи до уваги, що представник позивача у позовній заяві прохав здійснювати розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач належним чином та своєчасно сповіщений про дату, час і місце розгляду справи, вважає за можливе проводити розгляд заяви за відсутності сторін.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За правилами ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як виснував Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року, прийнятій у справі №1519/2-5034/11, провадження №61-175сво21, «згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін».

З урахуванням положень ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення цього рішення суду є 29 червня 2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

19 грудня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір надання коштів у кредит №73693739 (з комісією за надання кредиту), відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (позикодавець) зобов`язується передати ОСОБА_1 (позичальник) у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію за надання кредиту (а.с. 7-13).

Відповідно до умов Договору (п. 2.2) сума кредиту – 6 500,00 грн, строк кредитування/строк договору – 30 днів, процентна ставка – 0,250% (фіксована), комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 975,00 грн), дата надання кредиту – 19.12.2024, дата повернення позики (останній день) – 17.01.2025, денна процентна ставка – 0,750%/день, проценти за понадстрокове користування кредитом – 4,00%/день, пеня – 4,00%/день.

У розділі 7 Договору сторони погодили порядок продовження строку кредитування.

Відповідно до п. 7.1 позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором (пролонгація), на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Договір позики №73693739 від 19.12.2024 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 57141.

Крім того, електронним підписом одноразовим ідентифікатором 57141 відповідачем ОСОБА_1 підписано Додаток №1 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73693739 від 19.12.2024 (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит) (а.с. 14).

Згідно з квитанцією АТ «Таскомбанк» №4594b1a0-4bd5-491c-bff8-0a371ae87a75, 19.12.2024 було перераховано 6500,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 (а.с. 15).

27 березня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» був укладений договір факторингу №27/03/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (Клієнт) зобов`язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (а.с. 16-17).

У п. 1.2 Договору факторингу №27/03/25 визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників.

Згідно з п. 3.2 Договору факторингу №27/03/25 Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу протягом 7 робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта, вказаний в розділі 11 даного Договору.

Згідно з Додатковою угодою №8 до Договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року, укладеною між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» 26 серпня 2025 року, сторони погодили, що загальна сума прав вимоги, що відступаються згідно з Реєстром Боржників №13 від 26 серпня 2025 року становить 55 172 205,79 грн. В якості Ціни Продажу згідно з Реєстром Боржників №13 від 26 серпня 2025 року Фактор сплачує Клієнтові суму грошових коштів, яка становить 25% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 4 162 099,19 грн. Загальна сума прав вимоги, що відступаються згідно з Реєстром Боржників №14 від 26 серпня 2025 року становить 63 062 948,64 грн. В якості Ціни Продажу згідно з Реєстром Боржників №14 від 26 серпня 2025 року Фактор сплачує Клієнтові суму грошових коштів, яка становить 25% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 5 681 533,24 грн (а.с. 18).

26 серпня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» був підписаний акт прийому-передачі Реєстру Боржників №14 від 26 серпня 2025 року за Договором факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року (а.с. 19).

Як убачається з копії платіжної інструкції №96 від 29 серпня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало на рахунок ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» суму 5 681 533,24 грн, призначення платежу: «оплата згідно Додаткової угоди №8 від 26.08.2025 до Договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025» (а.с. 20).

Згідно з витягом з Реєстру боржників №14 до Договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 19 240,00 гривень, з яких: 6 500,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 950,00 гривень - сума заборгованості за відсотками, 9 815,00 грн – сума заборгованості за пенею, 975,00 грн – комісія за надання позики (а.с. 21).

Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №73693739 від 19.12.2024, складеного ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» станом на 24.12.2025, за період з 19.12.2024 по 26.08.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 19 240,00 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою – 6 500,00 гривень, сума заборгованості за відсотками – 1 950,00 гривень, 9 815,00 гривень – сума заборгованості за пенею, 975,00 гривень – комісія за надання позики. З наданого розрахунку убачається, що ОСОБА_1 19.12.2024 було надано кредит в сумі 6 500,00 гривень, процентна ставка становить 0,250%, з 18.01.2025 – 1,000%, пеня – 4,000%, комісія за надання кредиту – 15,000%. Убачається, що в рахунок сплати процентів ОСОБА_1 сплатила: 17.01.2025 - 487,50 грн, 16.02.2025 - 845,00 грн, 01.03.2025 – 975,00 грн. 10.04.2025 ОСОБА_1 сплатила 3 185,00 грн, які було зараховано в рахунок сплати пені (а.с. 22-24).

03 січня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №7548419 (індивідуальна частина), згідно з п. 1.1 якого позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у пункті 1.2 Договору (кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі та на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (а.с. 6-8).

Договір про споживчий кредит №7548419 (індивідуальна частина) підписаний ОСОБА_1 03.01.2025 одноразовим ідентифікатором 210219.

У п. 1.2 договору сторони погодили, що сума кредиту становить 8 000,00 грн.

У пунктах 1.3-1.4 договору визначено, що кредит надається строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 03.01.2025 (день надання кредиту).

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у Додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 29.12.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 24 664,00 грн. Денна процентна ставка складає: (24664,00 грн /8000,00 грн) / 360 * 100% = 0,86%.

Комісія за надання кредиту: 24,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,30 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 24640,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (п.п. 1.5.1; 1.5.2 Договору).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів (п.п. 1.5.3; 1.5.4).

Тип процентної ставки – фіксована (п. 1.6 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_2 .

Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2, 1.6 Договору.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту нараховується кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів.

Згідно з п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.4 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин, визначена в п. 1.5.3 процентна ставка протягом встановленого Графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандарту ставку, визначену п. 1.5.4 Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше ніж 2 днів.

Згідно з Графіком платежів (Додаток №1 до Договору про споживчий кредит №7548419 від 03.01.2025) датою видачі кредиту/платежу є 03.01.2025, до сплати: кредит – 8 000,00, проценти – 0,00, за обслуговування кредитної заборгованості – 24 640,00 грн, комісія за надання кредиту – 24,00 грн, реальна річна процентна ставка – 1205,23, разом – 32 664,00 (а.с. 36).

Відповідно до платіжного доручення №145575492 від 03.01.2025, ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 8 000,00 грн із зазначенням платежу: кошти згідно з договором 7548419 (а.с. 42).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» складено відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №7548419, з якої убачається, що ОСОБА_1 03.01.2025 було нараховано кредит в сумі 8 000,00 грн, та нараховано комісію в сумі 24,00 грн, яку 02.02.2025 ОСОБА_1 сплатила. З 03.02.2025 ОСОБА_1 нараховувалася комісія за обслуговування кредиту в сумі 1120,00 грн та штраф згідно з п. 4.1 договору в сумі 1 000,00 грн. Убачається, що 17.02.2025, 02.04.2025, 18.04.2025 05.05.2025 ОСОБА_1 сплатила комісію за обслуговування кредиту по 1 120,00 грн (а.с. 44-45).

18 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Мілоан» був укладений договір факторингу №18092025, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників , включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проуенти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту, неустойку т/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності) згідно з кредитними договорами (а.с. 16-17).

У п. 1.2 Договору факторингу сторони погодили, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників.

Згідно з п. 3.3 Договору ціна продажу за договором становить 4 631 673,16 грн.

18 вересня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 18 вересня 2025 року за Договором факторингу №18092025 від 18 вересня 2025 року (а.с. 48).

Як убачається з копії платіжної інструкції №114 від 19 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало на рахунок ТОВ «Мілоан» суму 4 631 673,16 грн, призначення платежу: «оплата згідно з договором факторингу №18092025 від 18.09.2025» (а.с. 49).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу №18092025 від 18.09.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 27 200,00 гривень, з яких: 8 000,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 11 200,00 гривень - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 10 080,00 грн – сума простроченої заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8 000,00 грн – сума заборгованості за неустойкою (а.с. 50).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Щодо Договору про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73693739 від 19 грудня 2024 року.

Так, судом установлено, що 19 грудня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів у кредит №73693739 (з комісією за надання кредиту), підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 57141.

При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Квитанцією АТ «Таскомбанк» №4594b1a0-4bd5-491c-bff8-0a371ae87a75 від 19.12.2024 підтверджується факт перерахування відповідачеві грошових коштів в сумі 6 500,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , відповідно до умов укладеного кредитного договору.

До ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» від ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73693739 від 19 грудня 2024 року, на підставі договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року.

Суд, дослідивши надані докази, доходить висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за договором про надання коштів у кредит №73693739 (з комісією за надання кредиту) від 19 грудня 2024 року. Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Водночас, що стосується розміру заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача, суд керується таким.

ТОВ «ФК «ЄАПБ», пред`являючи позовні вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №73693739, просить стягнути з останньої 19 240,00 грн, з яких: 6 500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 1 950,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 9 815,00 грн – сума заборгованості за пенею; 975,00 грн – комісія за надання кредиту.

Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №73693739 від 19.12.2024, складеного ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» станом на 24.12.2025, за період з 19.12.2024 по 26.08.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 19 240,00 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою – 6 500,00 гривень, сума заборгованості за відсотками – 1 950,00 гривень, 9 815,00 гривень – сума заборгованості за пенею, 975,00 гривень – комісія за надання позики. З наданого розрахунку убачається, що ОСОБА_1 19.12.2024 було надано кредит в сумі 6 500,00 гривень, процентна ставка становить 0,250%, з 18.01.2025 – 1,000%, пеня – 4,000%, комісія за надання кредиту – 15,000%. Убачається, що в рахунок сплати процентів ОСОБА_1 сплатила: 17.01.2025 - 487,50 грн, 16.02.2025 - 845,00 грн, 01.03.2025 – 975,00 грн. 10.04.2025 ОСОБА_1 сплатила 3 185,00 грн, які було зараховано в рахунок сплати пені.

Водночас, відповідно до умов п.2.2 договору №73693739 від 19.12.2024 сума кредиту – 6 500,00 грн, строк кредитування/строк договору – 30 днів, процентна ставка – 0,250% (фіксована), комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 975,00 грн), дата надання кредиту – 19.12.2024, дата повернення позики (останній день) – 17.01.2025, денна процентна ставка – 0,750%/день, проценти за понадстрокове користування кредитом – 4,00%/день, пеня – 4,00%/день.

У розділі 7 Договору сторони погодили порядок продовження строку кредитування.

Відповідно до п. 7.1 позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором (пролонгація), на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Матеріали справи не містять доказів пролонгації строку кредитування після 17.01.2025, позивачем не надано доказів звернення позичальника в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора до кредитодавця з пропозицією укласти додатковий договір для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, як і не надано додаткових угод, укладених між позичальником та кредитодавцем, підписаних із застосуванням одноразового ідентифікатора на дотримання умов розділу 7 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За таких обставин, кредитор мав право нарахувати проценти за погодженими у договорі №73693739 від 19.12.2024 процентними ставками виключно в межах визначеного строку користування коштами – 30 днів до 17.01.2025 включно.

Відтак, сума процентів за період з 19.12.2024 (з моменту нарахування процентів) по 17.01.2025 включно становить 487,50 грн, яка нараховувалася кредитором за процентною ставкою в розмірі 0,250% на день. Водночас, як убачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 17.01.2025 здійснила оплату в рахунок сплати відсотків в розмірі 487,50 грн, відтак здійснила повне погашення за відсотками за вказаний період.

У подальшому, 16.02.2025 та 01.03.2025 ОСОБА_1 було здійснено оплати в сумі 845,00 грн та 975,00 грн, які кредитодавцем було зараховано в рахунок сплати процентів. Водночас, оскільки матеріали справи не містять доказів пролонгації договору №73693739 від 19.12.2024 після 17.01.2025, право первісного кредитора нараховувати проценти за кредитом припинилося 17.01.2025, а кошти, сплачені ОСОБА_1 16.02.2025 та 01.03.2025 в сумі 845,00 грн та 975,00 грн мають бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 9 815,00 грн.

Водночас у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 183/7850/22 від 31 січня 2024 року зазначено, що касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі №910/8349/22);

на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд доходить висновку, що нарахування первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відповідачу пені є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 9 815,00 грн слід відмовити.

Більш того, як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №73693739 від 19.12.2024, складеного ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» станом на 24.12.2025, ОСОБА_1 10.04.2025 сплатила 3 185,00 грн, які кредитодавцем було зараховано в рахунок сплати пені.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірне нарахування первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відповідачу пені, то кошти, внесені ОСОБА_1 10.04.2025 в сумі 3 185,00 грн мають бути зараховані в рахунок сплати тіла кредиту.

У свою чергу, що стосується заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача комісії, суд керується таким.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 31.07.2025, прийнятій у справі №199/441/21, провадження №61-9002св23, положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №708/195/19.

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 договору встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за дії, які не є послугою в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи наведене, умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту, є нікчемними.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.

Як унормовано положеннями ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правилами ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.

Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене вище, положення Договору №73693739 від 19.12.2024 про сплату позичальником на користь банку комісії за надання кредиту (пункт 2.2.4 Договору) суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

За таких обставин, ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» без належних на те правових підстав нарахована комісія за надання кредиту на загальну суму 975,00 гривень, а відтак, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Відтак, сума заборгованості ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором №73693739 від 19.12.2024 становить 1 495,00 грн, яка є сумою заборгованості за тілом кредиту (6500,00 - 845,00 – 975,00 – 3185,00 = 1 495,00).

Щодо Договору про споживчий кредит №7548419 (індивідуальна частина) від 03 січня 2025 року.

Так, судом установлено, що 03 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено про споживчий кредит №7548419 (індивідуальна частина), шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 210219.

При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Платіжним дорученням №145575492 від 03.01.2025 підтверджується факт перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 8 000,00 грн, відповідно до умов п. 1.2 Договору №7548419 від 03.01.2025.

До ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» від ТОВ «Мілоан» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №7548419 (індивідуальна частина) від 03 січня 2025 року, на підставі договору факторингу №18092025 від 18 вересня 2025 року.

Суд, дослідивши надані докази, доходить висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за Договором про споживчий кредит №7548419 (індивідуальна частина) від 03 січня 2025 року. Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Водночас, що стосується розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд керується таким.

У пред`явленому позові ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором №7548419 в сумі 27 200,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 11 200,00 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8 000,00 грн – сума заборгованості за неустойкою.

Відповідно до п. 1.2-1.4 договору про споживчий кредит №7548419 (індивідуальна частина) від 03 січня 2025 року, сума кредиту становить 8 000,00 грн. Кредит надається строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 03.01.2025 (день надання кредиту). Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у Додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 29.12.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з п. 1.5.1-1.5.2 Договору комісія за обслуговування кредиту: 24640,00 грн, що нараховується за ставкою Комісія за надання кредиту: 24,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,30 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 24640,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» складено відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №7548419, з якої убачається, що ОСОБА_1 03.01.2025 було нараховано кредит в сумі 8 000,00 грн, та нараховано комісію в сумі 24,00 грн, яку 02.02.2025 ОСОБА_1 сплатила. З 03.02.2025 по 18.09.2025 ОСОБА_1 нараховувалася комісія за обслуговування кредиту в сумі 1120,00 грн та штраф згідно з п. 4.1 договору в сумі 1 000,00 грн. Убачається, що 17.02.2025, 02.04.2025, 18.04.2025 05.05.2025 ОСОБА_1 сплатила комісію за обслуговування кредиту по 1 120,00 грн, всього сплачено в рахунок комісії за обслуговування кредиту 6 720,00 грн.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 31.07.2025, прийнятій у справі №199/441/21, провадження №61-9002св23, положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №708/195/19.

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору встановлено комісію за надання та обслуговування кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за дії, які не є послугою в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи наведене, умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту, є нікчемними.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.

Як унормовано положеннями ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правилами ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.

Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене вище, положення Договору №7548419 від 03.01.2025 про сплату позичальником на користь банку комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту (пункти 1.5.1, 1.5.2 Договору) суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

За таких обставин, ТОВ «Мілоан» без належних на те правових підстав нарахована комісія за надання кредиту на загальну суму 24,00 гривень та комісія за обслуговування кредиту, а відтак, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в сумі 11 200,00 грн є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Більш того, кошти, сплачені ОСОБА_1 в сумі 24,00 грн в рахунок комісії за надання кредиту та в сумі 6 720,00 в рахунок комісії за обслуговування кредиту, мали бути зараховані в рахунок сплати тіла кредиту.

Що стосується заявленої позивачем суми заборгованості відповідача ОСОБА_1 за штрафом в розмірі 8 000,00 грн, суд зазначає таке.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 183/7850/22 від 31 січня 2024 року зазначено, що касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі №910/8349/22);

на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд доходить висновку, що нарахування первісним кредитором ТОВ «Мілоан» відповідачу штрафу є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 8 000,00 грн слід відмовити.

Відтак, сума заборгованості ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором №7548419 від 03 січня 2025 року становить 1 256,00 грн за основним зобов`язанням (8 000,00 – 24,00 – 6 720,00 = 1 256,00).

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 5,92%, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 197,02 гривень (3328,00 : 100 х 5,92 = 197,02).

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, ч. 4, 5 ст. 268, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в загальному розмірі 2 751 (дві тисячі сімсот п`ятдесят один) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за Кредитним договором №73693739 в сумі 1 495 (одна тисяча чотириста дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок; заборгованість за Кредитним договором №7548419 в сумі 1 256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в сумі 197 (сто дев`яносто сім) гривень 00 копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк»;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова