Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №643/19517/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/19517/25

Провадження № 2/643/1944/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого – судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання – Вишнякової Є.О.

відповідача – ОСОБА_1

представника відповідача – адвоката Біловус Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року, представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , через систему «Електронний суд» звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просить суд: зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення наступних способів участі у вихованні дитини: Понеділок з 17:00 до 18:00 в телефонному режимі; Середа з 17:00 до 18:00 в телефонному режимі; П`ятниця з 17:00 до 18:00 в телефонному режимі; Субота з 13:00 до 14:00 в режимі відеозв`язу; Неділя з 13:0 до 14:00 в режимі відеозв`язку.

В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , зазначає, що в період перебування у шлюбі у сторін народилась донька – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18.03.2021 року рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі №643/319/21, шлюб між сторонами розірвано. З часу фактичного припинення шлюбних відносин, відповідачка чинила перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, оскільки дитина залишилась проживати з нею. В телефонному режимі відповідачка відповіла, що позивач не зможе побачити дитину та спілкуватись з нею. Згідно переписки між сторонами, відповідачка в грубій формі створила обставини за якими позивач не може спілкуватися з донькою по телефону, відеозв`язку та передавати подарунки. Позивач завжди на зв`язку та бажає спілкуватися з дитиною якомога більше, враховуючи режим дня дитини. Позивач регулярно сплачує аліменти. Даний факт підтверджує виконання батьківських обов`язків батьком та бажання брати участь у вихованні своєї дитини.

23.12.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 , до суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачка починаючи з 18.03.2021 року чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, оскільки дитина залишилась проживати з матір`ю. До матеріалів справи не додано будь-яких звернень позивача до компетентних органів, їх висновків, актів обстежень тощо, які б свідчили про створення відповідачкою якихось перешкод у спілкуванні з дитиною. Позивач не наводить конкретних способів встановлення перешкод, їх вид, обставини їх виникнення тощо, що давало б змогу надати їм безпосередню правову оцінку, зокрема, встановити умисел чи бездіяльність з боку відповідачки щодо їх настання, існування чи наслідків. Більше того, позивач жодним чином не позбавлений фізичної можливості бачитися зі своєю донькою за місцем її проживання у м. Харкові та безпосередньо здійснювати участь у її вихованні як батько. Однак, позивач такої участі не приймає, так як під час дії військового стану виїхав з України та проживає за кордоном. Позивач не приймає жодної участі в оплаті школи, гуртків, лікування, відпочинку дитини тощо. Щодо заявленого позивачем способу участі у вихованні дитини, зокрема, графіку спілкування та у формі телефонного чи відеозв`язку, то зазначає, що позивачем умисно, заздалегідь створюються штучні умови для неможливості виконання судового рішення та подальшого маніпулювання цим фактом, так як об`єктивно забезпечити наперед дотримання заявленого графіку та форми спілкування дитини з позивачем не вбачається за можливе, оскільки, дитина відвідує школу та гуртки, приймає участь у змаганнях, наявні медичні протипоказання в користуванні гаджетами тощо. Крім того, надані позивачем скріншоти переписки між ним та Відповідачкою самі по собі не можуть бути належними та допустимими доказами, які підтверджують заявлені позовні вимоги, так як суд повинен встановити їх повний зміст, надати їй належну правову оцінку з урахуванням усіх обставин справи та з урахуванням інших наявних в матеріалах справи доказів. Крім того, вказав, що відповідачка у відзиві на первісну позовну заяву, зазначала, що є допустимим встановлення дистанційного спілкування позивача з дитиною не частіше 1 разу на тиждень, у суботу, в телефонному режимі або в режимі відеоконференцзв?язку до 15 хвилин, виключно за бажанням дитини. (документ сформований в системі «Електронний суд» 23.12.2025).

29.12.2025 представником позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , було подано відповідь на відзив, в якому остання просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (документ сформований в системі «Електронний суд»).

Ухвалою суду від 11.11.2025, позов було залишено без руху.

Ухвалою суду від 19.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 16.04.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача ОСОБА_3 подала до суду клопотання/письмові пояснення, в яких зазначає, що як вбачається з поданих заяв по суті справи, між батьками дитини ОСОБА_4 , наявні неприязні відносини та мати налаштовує дитину проти батька, який перебуває за кордоном та не має на теперішній час іншої можливості спілкуватись з дитиною, окрім як в телефонному режимі. Позиція Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, щодо недоцільності спілкування батька з донькою, через ненадання довідки про стан психічного здоров`я, зловживання алкогольними чи наркотичними засобами - прямо суперечить вимогам ст. 141 СК України. З підстав викладених у позові та у відповіді на відзив, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити. Розгляд справи, просить провести без участі позивача та представника позивача (документ сформований в системі «Електронний суд» 22.06.2026).

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Бєлікова Н. в судове засідання призначене на 22.06.2026 не з`явилася, подала до суду пояснення, в яких просила розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування та надала висновок Департаменту служб, як органу опіки та піклування щодо розв`язання спору.

Суд, заслухавши відповідача, представника відповідача, вислухавши думку дитини ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 07.07.2016 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Московського районного суду м.Харкова від 18.03.2021.

Від шлюбу сторони мають малолітньою дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку рішенням Московського районного суду м.Харкова від 18.03.2021 залишено проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 .

З витягів з реєстру територіальної громади від 21.05.2024 та від 21.02.2025 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Судовим наказом Московського районного суду м.Харкова від 13.05.2021, було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.01.2021 і до повноліття дитини.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 , станом на 17.07.2025 сукупний розмір заборгованості складає 124,31грн.

Відповідно до довідок виданих Харківським приватним ліцеєм «Перша українська школа» Харківської області №231/01-27/25 від 19.11.2025, №241/01-27/25 від 11.12.2025 ОСОБА_4 навчається в Харківському приватному ліцеї «Перша українська школа» Харківської області в 3-А класі на офлайн навчанні з 09-00год до 17-30 год.

З довідки ОСОБА_7 від 12.12.2025 про відвідування спортивних занять з черлідінгу вбачається, що ОСОБА_4 є учасницею тренувальної групи з черлідингу у клубі «Caramel» та регулярно відвідує тренування відповідно до встановленого графіку: вівторок – 19-00 год - 20-30 год, четвер - 19-00 год - 20-30 год, субота – 11-00год – 12-30 год. Окрім індивідуальних групових занять, дитина також проходить індивідуальні тренування, які проводяться: у суботу у другій половинні дня з основним тренером 2 години; у неділю у другій половинні дня з тренером з акробатики 1,5 години. Графік індивідуальних занять встановлюється тренером та може змінюватися від підготовки до змагань. Дитина також бере участь у додаткових тренуваннях, підготовці до змагань та виїзних заходах, які проводяться відповідно до окремого розкладу тренера.

Як вбачається з повідомлення Головного центру оброки Спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 20.04.2026, наданого на виконання ухвали від 16.04.2026, відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 24.02.2022 по 20.04.2026 (станом на 08:30) громадянином України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Базі даних не виявлено.

Разом із тим, як вбачається з копії заяви ОСОБА_2 від 30.04.2025 у перекладі з англійської мови на українську мову, засвідченої апостилем, останній зазначає, що проживає у м.Согндал, Королівство Норвегія та надає згоду на виїзд дитини за кордон.

Відповідно до ч.1, 2 ст.171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Під час заслуховування думки малолітньої дитини, ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила суду, що проживає разом із мамою. Батька пам`ятає, але він з ними не проживає. Вони спілкувалися по телефону, іноді він її забирав та вони ходили на прогулянки. Коли вона спілкувалися з ним по телефону, він не цікавився її справами у школі та її життям. Вона не хоче спілкуватися з батьком.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

У частинах першій-третій статті 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18, зазначено:

«міжнародними та національними нормами законодавства України закріплено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Також передбачено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок - не чинити цьому перешкоди. У справах, що виникають зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Верховний Суд вкотре наголошує, що при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків. Судам необхідно враховувати загальну пропорційність будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, надавати ретельну оцінку низці факторів, які залежно від обставин відповідної справи можуть відрізнятися.

При вирішенні питання щодо участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні та спілкуванні з дитиною необхідно пам`ятати, що у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 276/1741/22, на яку посилається заявник, зроблений висновок про те, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 569/14585/21, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано: «Встановлюючи порядок побачень батька з дітьми, врахувавши інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне, стабільне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїми дочкою та сином, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дітей, відсутність підтверджених належними та достатніми доказами обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дітьми, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, суди дійшли правильного висновку про можливість визначення порядку періодичних тимчасових побачень батька з дітьми, оскільки право батька на спілкування з дітьми є його незаперечним правом, а спілкування малолітніх дітей з батьком відповідає їхнім інтересам. Суди правильно врахували те, що діти наразі перебувають за кордоном, відстрочивши порядок виконання визначеного судом способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей на час воєнного стану в Україні та перебування дітей у цей період за кордоном, натомість зобов`язавши відповідачку на цей період організувати спілкування дітей із батьком у режимі відеозвязку через мобільні телефони, що буде сприяти підтриманню зв`язку дітей із батьком до того часу, як вони повернуться до України».

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та ін.).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У частинах першій, третій статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження представника відповідача про те, що відсутні докази того, що відповідачка починаючи з 18.03.2021 року чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною суд відхиляє.

Так, суд звертає уваги на те, що саме по собі подання ОСОБА_2 позову про визначення порядку його спілкування із дочкою та наявність заперечень сторони відповідача свідчать про наявність таких перешкод.

Наведені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 711/9775/15-ц (провадження № 61-6670св18).

В судовому засіданні судом були досліджені скріншоти повідомлень з телефону, роздруківки з Telegram, фото надані сторонами які суд вважає належними та допустимими доказами, які досліджені у сукупності з іншими.

Так, судом встановлено, що сторони у справі мають спільну малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки дитини проживають окремо. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у березні 2021 року, малолітня дочка сторін залишилася проживати з матір`ю у м.Харкові, а відповідач виїхав за кордон в Норвегію, де проживає на час вирішення справи.

На підставі наданих сторонами та досліджених судом доказів встановлено, що батьки малолітньої дитини у добровільному порядку досягти згоди щодо способу участі батька, який проживає окремо від дитини, у вихованні і спілкуванні із дочкою не можуть.

Позивач ОСОБА_2 , який є батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проявляє бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою.

Обставин, які б свідчили про аморальну або неналежну поведінку батька по відношенню до дитини, що може зашкодити її розвитку, судом не встановлено, а надані відповідачкою матеріали звернення до правоохоронних органів вказують на наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками дитини.

Отже, під час судового розгляду справи відповідачкою ОСОБА_1 не доведено та матеріали справи не містять доказів того, що спілкування позивача з дочкою в подальшому може призвести до порушень прав та інтересів дитини.

Батько, який проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від спілування з батьком.

Створювані одним із батьків протягом тривалого часу перешкоди у вихованні та спілкуванні із дітьми руйнують їх зв`язки зі своєю сім`єю, до якої належить як батько, так і мати, суперечать сімейним цінностям та не відповідають якнайкращому забезпеченню інтересів малолітніх дітей (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19 (провадження № 61-15273св21).

Разом з тим, виїзд батька за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримки родинних зв`язків та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком.

Аргументи відповідачки ОСОБА_1 про відсутність порушеного права позивача спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що між сторонами склались неприязні стосунки, які позбавляють позивача можливості спілкуватися з дочкою. Відповідачка, чинить перешкоди у спілкуванні батька з дочкою, а тому справедливим буде урегулювання конфлікту між батьками шляхом установлення певного режиму спілкування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком.

За таких обставин, враховуючи вимоги закону щодо обов`язку батьків у вихованні дитини, свідоме бажання позивача виховувати дочку та спілкуватися з нею, відсутність будь-яких випадків, коли законом обмежене право позивача на спілкування з дитиною, суд дійшов висновку про визначення способу участі позивача ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому суд бере до уваги передусім інтереси дитини з урахування конкретних обставин справи, а також керується тим, що встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Згідно висновку органу опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.06.2026 №210/0/1131-26, Департамент служб як представник органу опіки та піклування, вважає недоцільним встановлення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тих підстав, що ОСОБА_2 та його представнику було направлено листа, про необхідність надання документів про стан психічного здоров`я, зловживання алкогольними напоями або наркотичними засобами, однак відповідні довідки до Департаменту служб не надходили.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23)).

З огляду на викладене, оцінюючи висновок органу опіки та піклування Департаменту служб, суд доходить до висновку про відсутність підстав для урахування вказаного висновку органу опіки та піклування про недоцільність встановлення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на його необґрунтованість, оскільки він не містить об`єктивних характеристик, у ньому не з`ясовано та не надано оцінки дійсних мотивів поведінки батька та матері дитини.

З огляду на те, що на час вирішення справи позивач ОСОБА_2 перебуває за кордоном, наразі єдиним можливим способом спілкування з дитиною є засоби дистанційного зв`язку, що забезпечить позивачу можливість вільно спілкуватися з дочкою і сприятиме підтриманню зв`язку дитини з батьком.

Отже, з метою забезпечення реалізації прав позивача на участь у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою, беручи до уваги необхідність збереження родинних відносин та емоційного зв`язку між батьком та дитиною, враховуючи технічну можливість забезпечення дистанційного спілкування позивача із своєю дочкою, керуючись якнайкращими інтересами дитини, суду вважає за необхідне визначити позивачу наступний спосіб участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : шляхом спілкування малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 , кожної середи протягом 30 хвилин у проміжок часу з 17:30 до 21:00 год та суботи протягом 30 хвилин у проміжок часу з 14:00 до 18:00 год за Київським часом, шляхом дистанційного спілкування, засобами аудіо або відеозв`язку за допомогою будь-яких месенджерів у погоджений між батьками час, з урахуванням режиму дня дитини та процесу здобуття освіти, а також зобов`язати ОСОБА_1 організувати спілкування малолітньої дитини з батьком.

Суд також звертає увагу, що розвиток сімейної ситуації може бути динамічним, а отже і визначені у справі способи участі батька у вихованні дитини можуть бути змінені в подальшому, як за домовленістю батьків, з урахуванням інтересів дитини, так і, у разі зміни істотних обставин, за рішенням суду за позовом одного із батьків.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст.141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні дитини, задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати батькові ОСОБА_2 брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити ОСОБА_2 наступний спосіб участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : шляхом спілкування малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 , кожної середи протягом 30 хвилин у проміжок часу з 17:30 до 21:00 год та суботи протягом 30 хвилин у проміжок часу з 14:00 до 18:00 год за Київським часом, шляхом дистанційного спілкування, засобами аудіо або відеозв`язку за допомогою будь-яких месенджерів у погоджений між батьками час, з урахуванням режиму дня дитини та процесу здобуття освіти.

Зобов`язати ОСОБА_1 організувати спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_8 , шляхом дистанційного спілкування засобами аудіо або відеозв`язку за допомогою будь-яких месенджерів, кожної середи протягом 30 хвилин у проміжок часу з 17:30 до 21:00 год та суботи протягом 30 хвилин у проміжок часу з 14:00 до 18:00 год за Київським часом, у погоджений між батьками час, з урахуванням режиму дня дитини та процесу здобуття освіти.

У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 968грн. 96коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.06.2026.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, ЄДРПОУ 26489104, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд.55.

Суддя - Т.М. Довготько