Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №398/1567/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1567/26

Провадження №: 2-а/398/85/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"26" червня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Петренко С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Калатаєвської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Долина Людмила Григорівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №1897 від 09.12.2025, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

18.03.2026 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Долина Людмила Григорівна, звернувся через підсистему «Електронний суд» з позовом до суду, який зареєстрований канцелярією суду 19.03.2026 року, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 09 грудня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення №1897, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень. Зі змісту даної постанови вбачається, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 спільним патрулем у складі працівників Олександрійського РВП ГУНП та ІНФОРМАЦІЯ_2 як особа, яка має порушення правил військового обліку. Під час перевірки його облікових даних було встановлено, що в особливий період, введений на території України у відповідності до Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в порушення абз.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 не пройшов військово-лікарську комісію у визначені законом терміни. Оскільки, являючись за станом здоров`я непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, будучи зобов`язаним пройти військово-лікарську комісію, у термін до 05 червня 2025 року, не розпочав її проходження. Окрім того, посилається на те, що згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП , провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення №1897 від 09 грудня 2025 року, складена т.в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , без наявності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 у зв`язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.03.20265 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до вимог ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

11.05.2026 року представник відповідача скористався своїм правом та надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в справі. Посилається на те що, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 та підлягав призову на військову службу під час складання протоколу та прийняття оскаржуваної постанови. У зв`язку з наявністю даного порушення у частині не проходження військово лікарської комісії у передбачені законом строки начальником групи обліку офіцерів запасу майором ОСОБА_3 відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення № 1897 від 06.12.2025 р. Розгляд справи призначено на 09 годину 00 хвилин 09.12.2025 р., про що зазначено у протоколі та повідомлено позивачу. У зв`язку із тим, що позивач відмовився від отримання копії протоколу під особистий підпис та надання пояснень, зміст протоколу було озвучено та доведено в присутності свідків, про що містяться підписи свідків. Відмова від пояснення або підписання протоколу також може підтверджуватися підписами свідків. Таким чином, ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 09.12.2025 р. ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 була розглянута справа, враховуючи наявні докази, надані пояснення, обтяжуючі та пом`якшуючі обставини, особу особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, винесено постанову № 1897 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Під час винесення постанови, позивач не проходив військову службу у зв`язку із чим, були відсутні підстави для закриття провадження відповідно до п. 10 ч. 1 статті 247 КУпАП.

11.05.2026 року від відповідача на ухвалу суду надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення № 1897.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Суд встановив, що 06.12.2025 року начальником групи обліку офіцерів запасу м-р ОСОБА_3 складено протокол № 1897 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП про те, що військовозобов`язанийОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 спільним патрулем у складі працівників Олександрійського РВП ГУНП та ІНФОРМАЦІЯ_2 як особа, яка має порушення правил військового обліку. Під час перевірки його облікових даних було встановлено, що в особливий період, введений на території України у відповідності до Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в порушення абз.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 не пройшов військово-лікарську комісію у визначені законом терміни. Оскільки, являючись за станом здоров`я непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, будучи зобов`язаним пройти військово-лікарську комісію, у термін до 05 червня 2025 року, не розпочав її проходження.

ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд вказаного протоколу на 09.12.2025 року о 10:00 год.

Постановою, винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №1897 від 09.12.2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що складає 17000,00 грн.

Як вбачається з військово-облікового документа № 200620210676025400015 ОСОБА_1 придатний на підставі довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.12.2025.

Згідно з витягом наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2025 №373, ОСОБА_1 підписав контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та сержантського складу строком на 3 роки та зарахований до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення, продовольче забезпечення та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Загальні засади проходження в Україні військової служби закріплені в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані,резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах,районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Частиною третьою статті 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Відповідно до приписів ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу(прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові(за наявності),дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч.1,2 ст.216 КУпАП).

Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 у справі №560/751/17 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд встановив, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 спільним патрулем у складі працівників Олександрійського РВП ГУНП та ІНФОРМАЦІЯ_2 як особа, яка має порушення правил військового обліку. Під час перевірки його облікових даних було встановлено, що в особливий період, введений на території України у відповідності до Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в порушення абз.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 не пройшов військово-лікарську комісію у визначені законом терміни. Оскільки, являючись за станом здоров`я непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, будучи зобов`язаним пройти військово-лікарську комісію, у термін до 05 червня 2025 року, не розпочав її проходження.

Де вказано, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Між тим, постановою №1897 від 09.12.2025 року, винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що складає 17000,00 грн.

Як встановлено судом, начальником групи обліку офіцерів запасу м-р ОСОБА_3 , було складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП, а постановою №1897 від 09.12.2025 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України. Тобто, протокол та постанова кваліфікують дії позивача за різними статтями КУпАП.

З цього приводу суд уважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, до адміністративних справ, санкції у яких передбачають покарання значного розміру, які мають окрім запобіжної і каральну мету, застосовуються норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в їх кримінальному аспекті.

Тобто, розгляд адміністративних справ за ч.3 ст.210-1 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу у розмірі від 17000 грн до 25500 грн, що є значним розміром, повинен відбуватися з дотриманням усіх гарантій для особи, яка притягуються до адміністративної відповідальності, як для особи, яка притягується за вчинення кримінального правопорушення. У контексті цього обов`язку, забезпечуючи право на справедливий судовий розгляд, особа повинна бути негайно і детально поінформована про характер та причини порушень, мати час та можливість для підготовки до захисту, бути присутньою при розгляді своєї справи та захищати себе особисто чи користуватися юридичною допомогою захисника. Забезпечуючи особі право на захист, у протоколі повинна бути викладена суть адміністративного правопорушення, зазначені конкретні приписи нормативно-правових актів, які були порушені особою, з метою належної підготовки її до захисту. Саме цей обсяг правовідносин та їх кваліфікація (визначення конкретних приписів нормативно-правових актів, які були порушені) повинні бути об`єктом дослідження та перевірки уповноваженою особою під час винесення постанови на підставі протоколу та долучених до нього доказів.

Натомість різна кваліфікація дій особи у протоколі і постанові про притягнення до адміністративної відповідальності є істотним порушенням його права на захист. Відтак має місце порушення приписів ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий судовий розгляд).

Відповідно до ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/98-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі № 298/5226/98-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.

Зі змісту ст. 247 КУпАП вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Відповідно до ч 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 280 КУпАП (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд у сукупності встановленого та викладеного дійшов висновку, що у даному випадку відсутня вина ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, він пройшов ВЛК, у зв`язку з чим відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення накладено на позивача незаконно та необґрунтовано, тому наявні правові підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.

За викладених обставин, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно із положеннями ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує із відповідача судові витрати по справі, а тому на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 532,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 243, ч. 6 ст. 250 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Долина Людмила Григорівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №1897 від 09.12.2025, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 1897 від 09.12.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000,00 грн. - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 532,48 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.Ю. ПЕТРЕНКО