Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №345/2190/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2190/26

Провадження № 2/345/1930/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

29.06.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Онушканича В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що ОСОБА_2 було укладено з АТ «Ідея Банк» кредитний договір № C-110-009981-18-980. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

16.12.2025р. у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «ФК «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» на підставі договору факторингу.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, заборгованість за кредитним договором складає 27566,62 грн., з яких заборгованість за основним боргом складає 10845,51 грн, заборгованість за відсотками 16721,11 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» заборгованість за кредитним договором № C-110-009981-18-980 у розмірі 27566,62 грн., cуму сплаченого судового збору та 6 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 07.04.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі у передбаченому законом порядку надсилалася відповідачу на адресу його місця реєстрації. Проте поштове відправлення було повернуто на адресу суду у звязку з тим, що одержувач відсутній за вказаною адресою, а тому, з огляду на положення п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, оскільки документи надсилилася за зареєстрованим місцем проживання відповідача та відповідач не повідомив суду іншої адреси, вважається, що відповідачу належним чином вручено вказані документи.

Проте у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач не надав відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За таких обставин суд ухвалює рішення в заочному порядку розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.09.2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» укладено Угоду С-110-009981-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Згідно п.3 договору банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: 3.1. максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн.; 3.2. ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди становить 10000 грн. Враховуючи, що зобов`язання банку щодо встановлення ліміту кредитної лінії є для нього відкличними та безризиковими, визначення суми кредитної лінії, що може бути доступна клієнту, протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії, здійснюється банком в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії без будь-яких обмежень.

П. 3.3 договору передбачено, що процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00 % річних. Згідно із п. 3.4 договору розмір обов`язкового мінімального платежу встановлюється тарифами банку та договором. Дата сплати обов`язкового мінімального платежу за кредитною лінією за попередній розрахунковий період - до останнього операційного (банківського) дня платіжного періоду, який починається з дня, наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду, при цьому перший розрахунковий період триває з дня відкриття банком БПР до того ж числа наступного місяця, але при відкритті договору після 25 числа місяця, завжди переноситься на перше число наступного місяця. Подальші розрахункові періоди розпочинаються з наступного дня після закінчення попереднього розрахункового періоду та закінчуються наступного місяця у число, відповідне даті початку розрахункового періоду.

Відповідно до п.4 договору повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за Угодою та Договором, в т.ч. черговість погашення вимог банку, здійснюватимуться згідно умов Договору, а також відповідно до Тарифів, які розміщені на сайті банку за адресою www.ideabank.ua. Підписанням Угоди клієнт підтверджує, що ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, реальною річною процентною ставкою та з загальною вартістю кредитної лінії, які зазначені в п.5.11 цієї угоди.

Укладаючи цю Угоду про відкриття кредитної лінії обслуговування кредитної картки сторони погодились, що: клієнт ознайомлений з умовами договору, що затверджений розпорядженням банку із усіма змінами та доповненнями, які оприлюднені Інтернет-сторінці банку за електронною адресою www.ideabank.ua та які йому роз`яснені, зрозумілі та з якими він цілком згідний.

На підтвердження факту користування позичальником кредитними коштами та часткового погашення кредитної заборгованості позивач надав виписку за договором б/н за період з 25.09.2018 року по 16.12.2025року.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №С-110-009981-18-980 від 25.09.2018 року станом на 16.12.2025 року заборгованість становить 27566,62 грн.

16.12.2025 року між АТ «Ідея банк» та ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого АТ «Ідея банк» передає ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» приймає належні АТ «Ідея банк» права вимоги до божників, вказаних у реєстрі боржників.

За умовами цього договору (п. 5.1) права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами друкованого Реєстру боржників та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього Договору.

16 грудня 2025 року між АТ «Ідея банк» та ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» підписано Акт приймання-передачі Реєстру боржників №1 (Лот №3) в електронному вигляді та Акт приймання-передачі Реєстру боржників №2(Лот №7) в електронному вигляді.

Відповідно до витягу реєстру боржників №1 (Лот №3) АТ «Ідея банк» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» за Договором №С-110-009981-18-980 від 25.09.2018 року в розмірі 27566,62 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч.1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Так, судом встановлено, що ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» у встановленому законом порядку набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №С-110-009981-18-980 від 25.09.2018 року. Сума заборгованості відповідача за вказаним договором становить 27566,62 грн.

З боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановленому факту відповідають договірні правовідносини сторін, врегульовані ст.ст. 1049, 1050 ЦК України та полягають в праві позивача вимагати від відповідача виконання взятого на себе зобов`язання та в обов`язку відповідача виконати взяті зобов`язання належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн. сплаченого судового збору.

Ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.

А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 256,258,526, 536, 549, 572, 589, 625, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 263-265, 280-282 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» 27566,62 грн. заборгованості за кредитним договором №С-110-009981-18-980 від 25.09.2018 року, а також 2662,40 грн. сплаченого судового збору та 1000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 29.06.2026 року.

Суддя Володимир ОНУШКАНИЧ