Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №344/6042/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6042/26

Провадження № 2/344/4527/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

25 червня 2026року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої вчиненням ДТП та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач у березні 2026 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої вчиненням ДТП в розмірі 26935грн. та моральної шкоди в розмірі 30000грн., стягнення судових витрат.

Позов мотивовано тим, що 01.11.2025р. о 9.20год в м. Івано-Франківську по вул.незалежності,46 водій ОСОБА_2 керуючи скутером і на нерегульованому пішохідному переході допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого позивач отримала тілесні ушкодження. Вина відповідача підтверджена постановою суду від 29.01.2026р.. На лікування позивачем витрачено 17620грн., вартість розірваного одягу складає 2515грн. (штани) та 6800грн.(куртка). Оскільки ТЗ відповідача не був застрахований вимогу про стягнення завданих збитків пред`являється саме до відповідача. Моральна шкода полягає у необхідності лікуванні, больових страждань та відмови відповідача добровільно відшкодувати шкоду.

Представник позивача просив позов задовольнити, розгляд справи проводити за відсутності сторони позивача.

Відповідач повідомлявся належним чином, в т.ч. і через сайт судової влади, на засідання не з`явився, відзив на позов не подавав, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами. З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.11.2025р. о 9.20год в м. Івано-Франківську по вул.незалежності,46 водій ОСОБА_2 керуючи скутером марки Хонда н.з. НОМЕР_1 на нерегульованому пішохідному переході не надав перевагу у русі пішохода та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого позивач отримала тілесні ушкодження.

Вина відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджена постановою Івано-Франківського суду від 29.01.2026р. у справі 3344/23160/25, з накладенням на нього штрафу.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено, що позивач отримала травми: забій м`яких тканин голови садно лобної частини голови, забійне садно спинки носа, забійне садно верхньої губи, забійне садно лівого коліна, перелом 11,21 зубів. На лікування позивачем витрачено 17620грн., що підтверджується належними доказами (фіскальними чеками). Також вартість розірваного внаслідок ДТП одягу складає 2515грн. (штани) та 6800грн.(куртка), що разом складає 9315грн. А отже, загальний розмір понесених матеріальних збитків становить 26935грн..

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідачем ТЗ – скутер не був застрахований, що підтверджується зробленим запитом пошуку страхового поліса.

За вимогами ст. 22, 1166 ЦК України, на які посилається сторона позивача, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з частиною 1 статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, – незалежно від наявності вини…Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Як зазначено пункті 6 цієї ж постанови особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Отже, судом встановлено, що між ДТП за вини відповідача та завданими збитками позивачу є прямий причинно-наслідковий звязок, а тому вимоги в цій частині є доведеними та підлягають до задоволення.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодувння моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Така шкода полягає, в т.ч. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у звязку із знищенням майна.

Моральна шкода, яку оцінює позивач у розмірі 30000грн., як доводила сторона позивача, полягає у необхідності лікуванні, больових страждань та відмови відповідача добровільно відшкодувати шкоду.

Разом з тим, суд вважає, що дана вимога є доведенною частково, а тому підлягає до стягнення 10000грн.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Щодо судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, які поніс позивач зокрема на сплату судового збору в розмірі 1332.20 грн., а оскільки вимоги позову задоволено частково (64,87%), то сплаті підлягає судовий збір у розмірі 864,06 грн.

Стосовно витрат на правову допомогу в сумі 15000 грн., то слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Встановлено, що до матеріалів справи стороною позивача долучено договір від 23.03.2026р. про надання професійної правничої допомоги, квитанція про вартість послуги у сумі 15000грн. Разом з тим, жодного акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги, вартість години послуги та кількість витраченого адвокатом часу на них суду не надано, в договорі сума вартості послуг не визначалась.

За вказаних вище обставин на підставі зібраних у справі доказів суд приходить до переконання, що стороною позивача в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України доведено реальність витрат на правову допомогу, що об`єктивно вбачається з матеріалів справи та розцінюється судом, як достатніми підставами для розподілу судових витрат.

На думку суду, зазначені витрати є фактично понесеними, а їх розмір належно обґрунтований стороною позивача, проте виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, розмір яких суд вважає співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, складність та категорію справи, суд приходить до висновку що вимоги в цій частині є частково обґрунтованими і слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати у сумі 5000грн.

На підставі викладеного та ст. ст.15, 22, 23, 386, 1166, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 76-77, 81, 83, 141, 263-265, 268, 272-274, 279, 280-282, 354 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої вчиненням ДТП та моральної шкоди, судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , матеріальну шкоду, завдану вчиненням дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 26 935 грн. (двадцять шість тисяч дев`ятсот тридцять п`ять гривень) та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень).

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір в розмірі 864,06 грн. (вісімсот шістдесят чотири гривні 06 копійок) та 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решта вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 29 червня 2026 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА