Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №339/237/26 — Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 339/237/26

Провадження № 2/339/192/26

Р І Ш Е Н НЯ

іменем України

(з а о ч н е)

29 червня 2026 року Болехівський міський суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Кілик М.П.,

за участю секретаря судового засідання Ганчар Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болехів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить розірвати шлюб, зареєстрований 12.07.2011 між нею та відповідачем ОСОБА_2 . Крім цього, просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 5 000 грн за надання правничої допомоги та 1331,20 грн. оплаченого судового збору.

У обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в неї та відповідача народилосядвоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спочатку сімейні відносини складалися добре, сторони разом дбали про добробут сім`ї, але згодом відносини погіршилися. У неї з відповідачем сімейне життя не склалося, вони не розуміють одне одного, у них виявилися різні погляди на сімейне життя. На даний час подружніх стосунків вони не підтримують та не ведуть спільного господарства, тривалий час, більше трьох років, проживають окремо. Діти постійно проживають з нею, відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дітей. У зв`язку з цим фактично шлюб має формальний характер, збереження шлюбу буде суперечити їхнім спільним інтересам, примирення між ними не можливе.

Ухвалою судді від 13 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху. У строк, визначений вказаною ухвалою, позивач усунула недоліки позовної заяви.

Відтак ухвалою судді від 20 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Андрійович Я.Ф. не прибули, подали заяви, у яких просять розглянути справу без їхньої участі, позов підтримують, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засіданняне прибув, причин своєї неявки не повідомив, правом на подачу відзиву не скористався. Про місце, дату та час судових засідань повідомлений належним чином, що підтверджується зворотніми поштовими повідомленнями про отримання судових повісток.

Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання та згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, суд відповідно до вимог ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст.112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. За змістом ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3, 4 ст.56 СК України).

Як встановлено судом, шлюб між сторонамиОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстрований 12 липня 2011 року у виконкомі Міжрічанської сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, актовий запис №5, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно 13 травня 2013 року.

Подружжя має двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується копіями свідоцтв про народження дітей.

Встановлено, що сторони припинили подружні стосунки, тривалий час проживають окремо. Причиною розпаду сім`ї стало те, що вони не розуміють одне одного, у них виявилися різні погляди на сімейне життя. Перебування сторін у шлюбі є формальним, примирення не можливе.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу була б примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. Суд дійшов висновку, що сім`я сторін розпалася остаточно, та її збереження за таких обставин суперечило б інтересам позивачки.

Суд враховує ту обставину, що у сторін є малолітні діти, проте з огляду на вищенаведені обставини справи, розцінює як таку, що не перешкоджає прийняттю рішення про розірвання шлюбу.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд ухвалив рішення про задоволення позову про розірвання шлюбу, - з відповідача підлягає стягненню в користь позивача сума оплаченого судового збору.

Щодо вимог позивачки в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею137 ЦПК України визначено критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).

Суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19, відповідно до якої: у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (п.185).

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (п.188 Постанови ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (п.189 Постанови ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надала копії: договору про надання правничої допомоги від 09.05.2026, з якого вбачається, що позивач з адвокатом узгодили фіксований розмір гонорару в розмірі 5000 грн (а.с.12); ордеру (а.с.13); акту-розрахунку від 09.05.2026, у якому вказано перелік наданих послуг правничої допомоги, також в акті вказано обсяг витраченого часу: 3 години 20 хв та зазначено позивачем про те, що перелічені послуги вона прийняла та проплатила кошти в сумі 5000 грн (а.с.14).

За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд враховує, що дана справа є типовою, належить до категорій справ, що розглядаються у спрощеному провадженні через її малозначність, не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів. Фактично надання правничої допомоги у даній справі зводилося до складання та подання позовної заяви, що не є складним за змістом, з мінімальною кількістю доказів. Складання позову не потребувало аналізу великої кількості документів. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін.

З урахуванням вищенаведеного, позивач має право на компенсацію витрат за надані послуги, однак з огляду на типовість даної цивільної справи, наявність сталої судової практики, суд вважає, що адвокатські послуги, наведені в копії акту-розрахунку від 09.05.2026 - не відповідають критерію реальності часових витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Отже, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає доцільним визначити в 2000 грн. Вказаний розмір витрат суд вважає пропорційним до предмета спору в даній справі, а витрати - такими, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат, тобто є дійсними та потрібними, з огляду на розумну потребу судових витрат для даної справи.

Керуючись ст.ст.112, 113 Сімейного кодексу України, ст.ст.13, 19, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Розірвати шлюб міжОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 12 липня 2011 року у виконкомі Міжрічанської сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, актовий запис №5.

Шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1331 гривні 20 копійок та 2000 гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання:

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 29 червня 2026 року.

Суддя: М.П.Кілик