Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №760/5861/18 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 760/5861/18

Провадження № 2/522/3436/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

25 травня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Донцової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу Приморського районного суду надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, у якому позивач після неодноразового збільшення розміру позовних вимог просить:

стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 924976,22 гривень та витрат зі сплати судового збору (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 03.0.2025).

Позовна заява обґрунтована тим, що 02.03.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений письмовий договір позики № 02/03-01, предметом якого було передання у власність відповідача грошових коштів в розмірі 333690,03 гривень, що за курсом НБУ на дату підписання договору становило 12320,00 доларів США. 22.03.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору позики, відповідно до якої було визначено, що позивач передає відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 348526,77 гривень, що за курсом НБУ на день укладення додаткової угоди еквівалентно 12980,00 доларів США, чим сума позичених коштів була збільшена. Строк повернення відповідно до додаткової угоди становив 02.06.2017 включно. Станом на день пред`явлення позову відповідач не виконав свого грошового зобов`язання за договором позики, із змінами внесеними додатковою угодою, та не повернув позивачу грошову суму позики у розмірі 9762,00 доларів США, що на момент пред`явлення позову становить 263378,76 гривень. У зв`язку з чим позивач просив стягнути 263378,76 гривень – заборгованість за договором позики, 5823,20 гривень – 3% річних, 708488,86 гривень – неустойки.

Матеріали надійшли до Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 20.12.2018, якою справа направлена на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси за встановленою підсудністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2019 справа передана для розгляду судді Чернявській Л.М.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

18.06.2019 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заяву, у якій позивач просила стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 241270,74 гривень, 3 % річних – 6306,09 гривень, неустойку – 153448,19 гривень.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 21.08.2019, підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до розгляду по суті.

22.11.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на уточнену позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Відзив на уточнену позовну заяву обґрунтований тим, що протягом дії договору позики відповідач загально сплатив 12989 доларів США, що підтверджується випискою з платежів та додатково двома розписками про отримання грошових коштів у розмірах 150 доларів США від 11.07.2016 та 300 доларів США від 13.09.2018. Відповідач вважає, що виконав свої зобов`язання в повному обсязі, а натомість позивачем заявлено необґрунтовані вимоги

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2020 зупинено провадження у справі №760/5861/18 до набрання законної сили судового рішення у цивільній справі № 522/652/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання розписки про отримання грошових коштів від 22.03.2017 недійсною.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.01.2021 у справі поновлено провадження, справа призначена до розгляду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2021 заяву відповідача ОСОБА_2 задоволено, зупинено провадження у справі №522/760/5861/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №522/21098/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання розписки про отримання грошових коштів від 22.03.2017 недійсною.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.01.2023 поновлене провадження, призначений розгляд справи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2023 заяву ОСОБА_2 задоволено, зупинено провадження у справі до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.12.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2023 про зупинення провадження у справі.

Постановою Верховного Суду від 05.06.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського апеляційного суду від 01.12.2023 скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2023 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2024 цивільну справу прийнято у провадження, призначено судове засідання.

03.01.2025 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заяву, у якій позивач просила стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 924976,22 гривень та судові витрати.

Ухвалою, постановленою у судовому засіданні від 15.01.2026 без викладення окремим документом, заява про збільшення позовних вимог прийнята судом.

На підставі розпорядження № 965/25 від 28.05.2025 «Щодо здійснення повторного автоматизованого розподілу справи» на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 06.05.2025 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку», відповідно до Засад використання автоматизованої системи документообігу суду для розподілу судових справ та матеріалів між суддями в Приморському районному суді м. Одеси, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/5861/18 провадження № 2/522/380/25.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана на розгляд судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2025 прийнято до провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Повторно розпочато розгляд справи по суті за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду по суті на 26.08.2025.

Витребувано від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, а саме: розписки від 02.03.2016.

Витребувано від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) оригінали документів, копії яких додані до відзиву на уточнену позовну заяву, поданого до суду 22.11.2019, а саме: розписки від 12.12.2016, 05.04.2017, 24.05.2017, 02.06.2017, 13.10.2016, 16.05.2016, 29.06.2017, 08.08.2016.

21.08.2025 на адресу Приморського районного суду м. Одеси від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про надання для огляду оригіналів документів у судовому засіданні, в якій вона зазначила, що витребувані докази долучені до матеріалів іншої судової справи. Таким чином, ОСОБА_5 не виконала вимоги ухвали суду від 23.06.2025 та не надала суду оригінал розписки від 02.03.2016, копія якої додана до позовної заяви.

25.08.2025 на адресу Приморського районного суду м. Одеси від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про надання можливості подати нотаріально завірені копії розписок, в якому заявник зазначає, що витребувані судом оригінали розписок на теперішній час знаходяться в матеріалах кримінального провадження, в якому він є цивільним позивачем. Тобто, відповідач ОСОБА_2 не виконав вимоги ухвали суду від 23.06.2025 та не надав суду оригінали розписок від 12.12.2016, 05.04.2017, 24.05.2017, 02.06.2017, 13.10.2016, 16.05.2016, 29.06.2017, 08.08.2016, копії яких додані до відзиву на уточнену позовну заяву.

У судове засідання 26.08.2025 з`явився представник позивача – Плачинда К.О. Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Розгляд справи відкладено на 23.10.2025, у зв`язку з не виконанням ухвали про витребування доказів.

У судове засідання 23.10.2025 учасники справи не з`явились, причини неявик суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою 23.10.2025 Приморського районного суду м. Одеси повторно витребувані від ОСОБА_1 оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, а саме: розписки від 02.03.2016. Повторно витребувані від ОСОБА_2 оригінали документів, копії яких додані до відзиву на уточнену позовну заяву, поданого до суду 22.11.2019, а саме: розписки від 12.12.2016, 05.04.2017, 24.05.2017, 02.06.2017, 13.10.2016, 16.05.2016, 29.06.2017, 08.08.2016. Розгляд справи відкладено на 18.12.2025.

У судове засідання 18.12.2025 з`явився представник позивача – Плачинда К.О. Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Розгляд справи відкладено на 24.02.2026, у зв`язку з не виконанням ухвали про витребування доказів.

У судове засідання 24.02.2026 учасники справи не з`явились. Розгляд справи відкладено на 31.03.2026.

Судове засідання 31.03.2026 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відрядженні. Розгляд справи відкладено на 13.05.2026.

У судове засідання 13.05.2026 з`явився представник позивача – адвокат Плачинда Костянтин Олександрович, та відповідач ОСОБА_2 . Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 25.05.2026.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та надавши оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 1-2 ст. 1047 ЦК України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Суд встановив, що 02.03.2016 ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір позики № 02/03-01, відповідно до п. 1.1. якого позикодавець передає позичальнику у власність кошти в сумі 333690,03 гривень, що за курсом НБУ на день укладення договору еквівалентно 12320,00 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів в строк і за графіком відповідно до пункту 3 цього договору. Кінцевий строк погашення позики – 02 травня 2016року.

Відповідно до п. 2.1. договору передача зазначеної в пункту 1 цього договору суми позики здійснюється під час підписання цього договору. З цього моменту договір позики вважається укладеним. На підтвердження укладення цього договору та його умов і отримання коштів позичальник видає позикодавцеві розписку.

Пунктом 3.1. договору погоджений графік повернення позичальником грошових коштів:

17876,25 гривень, еквівалент 660,00 доларів США – до 02.04.2016;

315813,78 гривень, еквівалент 11660,00 доларів США – до 02.05.2016.

Відповідно до п. 3.2. договору позика можу бути повернена позичальником достроково. За умови дострокового повернення позики до 02.04.2016, сума боргу становить 315813,78 гривень, еквівалент 11660 доларів США. По закінченню строк позики може бути пролонгований на строк обумовлений сторонами. Розрахунок за договором позики здійснюється у доларах США.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення позичальником позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 4.2. договору за несвоєчасне повернення позики (її чергової частини за графіком) позичальник сплачує позикодавцю неустойку у розмірі 123 доларів США за кожний календарний день існування простроченої заборгованості.

Згідно п. 7.2. договору забезпеченням виконання зобов`язань позичальником за цим договором є передача в заставу рухомого майна: автомобіль Toyota, модель Camry, шасі НОМЕР_3 , 2013 року випуску.

Додатковим забезпеченням виконання зобов`язання позичальником зобов`язань за цим договором підписана генеральна довіреність від 02.03.2016 (п. 7.3. договору).

02.03.2016 відповідач склав розписку про отримання позики від ОСОБА_1 в сумі 333690,03 гривень, що за курсом НБУ на день укладення договору становить 12320,00 доларів США, і зобов`язався повернути кошти до 02.05.2016 включно.

22.03.2017 сторони уклали додаткову угоду до договору позики № 02/03-01 від 02.03.2016, згідно якої за взаємно. Згодою сторони домовились внести зміни до пунктів договору та доповнити пунктами договорів, виклавши їх в наступній редакції:

«п. 1.1. позикодавець передає у власність позичальнику а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 348526,77 гривень, що еквівалентно 12980,00 доларів США, в свою чергу позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк, та згідно з визначеним цим договором умовами сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому цим договором буде відповідати еквіваленту 12980,00 доларів США за курсом продажу НБУ на дату здійснення платежу, не пізніше ніж через 3 (три) місяці з моменту укладення даного договору, тобто до 02.06.2017. За домовленістю сторін позика є безпроцентною.»

«п. 2.1. передача зазначеної у п. 1.1. цього договору суми позики здійснюється під час підписання цього договору. З цього моменту договір позики вважається укладеним. На підтвердження укладення цього договору та йому умов і отримання коштів позичальник видає позикодавцеві розписку.

Сума позики, встановлена п. 1 даного договору, отримана позичальником від позикодавця до моменту підписання даного договору в повному обсязі.»

У новій редакції п. 3.1. сторонами погоджений такий графік повернення позичальником грошових коштів:

17721,70 гривень, еквівалент 660,00 доларів США – до 02.04.2017;

17721,70 гривень, еквівалент 660,00 доларів США – до 02.05.2017;

313083,37 гривень, еквівалент 11660,00 доларів США – до 02.06.2017.

«п. 4.2. За несвоєчасне повернення позики (її чергової частини за графіком) позичальник сплачує позикодавцю неустойку у розмірі 1% за кожний календарний день існування простроченої заборгованості.»

Відповідно до п. 7.6. договору, погодженої у новій редакції, у випадку повернення суми позики, визначеної в п. 1 даного договору, позичальником готівкою, позикодавець зобов`язаний видати позичальнику розписку про одержання суми позики в повному обсязі або частково.

22.03.2017 відповідач склав розписку про отримання позики від ОСОБА_1 в сумі 348526,77 гривень, що за курсом НБУ на день укладення договору про виконання змін і доповнень до договору позики № 02/03-01 еквівалентно 12980,00 доларів США і зобов`язання повернути суму позики до 02.06.2017.

Таким чином, укладенням додаткової угоди до договору сторони визначили загальний розмір суми позики за договором – суму, еквівалентну 12980,00 доларів США, та змінили строк виконання зобов`язань – згідно з графіком, визначеним у п. 3.1. додаткової угоди - 17721,70 гривень, еквівалент 660,00 доларів США – до 02.04.2017; 17721,70 гривень, еквівалент 660,00 доларів США – до 02.05.2017; 313083,37 гривень, еквівалент 11660,00 доларів США – до 02.06.2017.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач, уклавшу додаткову угоду до договору позики, отримав у доповнення до первісної отриманої суми позики 12980,00 доларів США.

Зі змісту додаткової угоди від 22.03.2017 до договору позики від 02.03.2016 вбачається, що сторонами укладено договір про передання відповідачу загальної суми позики у розмірі 12980,00 доларів США. Викладенням п. 1.1. договору позики у новій редакції, сторони змінили первісно визначену суму позики 12320,00 доларів США на 12980,00 доларів США, а не погодили надання додатково до отриманої 02.03.2016 суми позики 12980,00 доларів США.

Таким чином, з урахуванням укладеної сторонами 22.03.2017 додаткової угоди до договору позики від 02.03.2016, суд виходить із того, що:

загальний розмір суми позики за договором позики – сума, еквівалентна 12980,00 доларів США;

строк виконання зобов`язань: 17721,70 гривень, еквівалент 660,00 доларів США – до 02.04.2017; 17721,70 гривень, еквівалент 660,00 доларів США – до 02.05.2017; 313083,37 гривень, еквівалент 11660,00 доларів США – до 02.06.2017.

Згідно наявних у матеріалах справи копій розписок, виданих ОСОБА_1 , вона отримувала від ОСОБА_2 такі суми коштів:

розписка від 11.07.2016 – 150,00 доларів США в рахунок сплати комісії за використання автомобіля для подовження договору позики;

розписка від 08.08.2016 – 510 доларів США в рахунок сплати боргу за договором позики;

розписка від 13.10.2016 – 76 доларів в рахунок сплати комісії за використання автомобіля для подовження договору позики № 02/03-01;

розписка від 12.12.2016 - на суму 600 доларів США в рахунок сплати боргу за договором позики та 228 доларів США в рахунок сплати комісії за використання автомобіля для подовження договору позики № 02/03-01;

розписка від 05.04.2017 – 400 доларів США в рахунок сплати боргу за договором позики;

розписка від 21.04.2017 – 200,00 доларів США - в рахунок сплати боргу за договором позики № 02/03-01;

розписка від 16.05.2017 – 200 доларів США в рахунок сплати боргу за договором позики та 70 доларів США в рахунок сплати комісії за використання автомобіля для подовження договору позики № 02/03-01;

розписка від 24.05.2017 – 200 доларів США в рахунок сплати боргу за договором позики;

розписка від 02.06.2017 – 200 доларів США в рахунок сплати боргу за договором позики;

розписка від 29.06.2017 – 244 долари США в рахунок сплати боргу за договором позики;

розписка від 13.09.2018 – 300,00 доларів США в рахунок сплати боргу за договором позики № 02/03-01.

Також відповідачем наданий документ під назвою «копія виписки по платежам» із написом «отримано, підпис, ОСОБА_1 », згідно якого у період з 04.04.2016 до 24.07.2018 були отримані платежі у загальній сумі 12539,00 доларів США.

Щодо частини платежів, відображених у документі під назвою «копія виписки по платежам» відповідачем надані копії розписок: від 12.12.2016 - на суму 600 доларів США в рахунок сплати боргу за договором позики та 228 доларів США в рахунок сплати комісії за використання автомобіля для подовження договору позики № 02/03-01; від 05.04.2017 – 400 доларів США в рахунок сплати боргу за договором позики; від 24.05.2017 – 200 доларів США в рахунок сплати боргу за договором позики; від 02.06.2017 – 200 доларів США в рахунок сплати боргу за договором позики; від 13.10.2016 – 76 доларів в рахунок сплати комісії за використання автомобіля для подовження договору позики № 02/03-01; від 16.05.2017 – 200 доларів США в рахунок сплати боргу за договором позики та 70 доларів США в рахунок сплати комісії за використання автомобіля для подовження договору позики № 02/03-01; від 29.06.2017 – 244 долари США в рахунок сплати боргу за договором позики; від 08.08.2016 – 510 доларів США в рахунок сплати боргу за договором позики.

Про здійснення платежів згідно розписок від 11.07.2016 на суму 150,00 доларів США, 21.04.2017 на суму 200,00 доларів США, 13.09.2018 на суму 300,00 доларів США у документі під назвою «копія виписки по платежам» інофрмація відсутня.

Вказані докази у сукупності свідчать про отримання позивачем від відповідача - 13189,00 доларів США у період з 04.04.2016 до 24.07.2018.

Договором позики не передбачено необхідність здійснення платежів зі сплати комісії за використання автомобіля для подовження договору позики № 02/03-01, позивач не надав суду доказів наявності правочину, на підставі якого відповідач зобов`язаний позивачу сплачувати комісію за використання автомобіля для подовження договору позики № 02/03-01.

За таких обставин, кошти, сплачені відповідачем в рахунок сплати комісії за використання автомобіля для подовження договору позики № 02/03-01 суд враховує під час визначення суми коштів, які були повернути відповідачем позивачу за договором позики.

Із сукупності наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що сума позики, отримана відповідачем, становить еквівалент 12980,00 доларів США, та сума коштів, повернутих відповідачем позивачу становить 13189,00 доларів США.

Тобто відповідач виконав зобов`язання за договором позики з повернення суми позики та заборгованість відповідача перед позивачем на момент ухвалення рішення у справі відсутня.

Станом на 03.06.2017 розмір простроченої заборгованості становив еквівалент 91,00 долар США. 13.09.2018 відповідач сплатив 300,00 доларів США в рахунок сплати боргу за договором позики № 02/03-01. Таким чином, у відповідача існувала прострочена заборгованість у розмірі, еквівалентному 91,00 долар США, у період з 03.06.2017 до 12.09.2018, яка 13.09.2018 була погашена, після чого залишилась переплата у розмірі 209 доларів США.

Згідно наведеного позивачем розрахунку заборгованості, доданого до заяви про збільшення позовних вимог від 19.07.2024, ним нархована неустойка згідно п. 4.2. договору за період з 03.04.2017 до 12.06.2017 із розрахунку 123 долари США за кожен календарний день заборгованості, інфляційній втрати за період з 19.07.2021 до 19.07.2024 та 3 відсотки річних за період з 19.07.2021 до 31.12.2024.

Згідно додаткової угоди від 22.03.2017 до договору позики від 02.03.2016 сторони погодили п. 4.2. у такій редакції: за несвоєчасне повернення позики (її чергової частини за графіком) позичальник сплачує позикодавцю неустойку у розмірі 1% за кожний календарний день існування простроченої заборгованості.

Строк виконання зобов`язнання за договором був встановлений до 02.06.2017.

Таким чином, нейстойку на суму заборгованості слід обраховувати з 03.06.2017. Позивач у розрахунку нараховував неустойку до 12.06.2017.

Отже, за період з 03.06.2017 до 12.06.2017 розмір неустойки згідно п. 4.2. договору на суму заборгованості 91,00 долар США становив 9,10 долар США (91 х 1% х 10 = 9,10).

Станом на 19.07.2021 у відповідача була відсутня заборгованість за договром позики, отже нарахування інфляційних втрат за період з 19.07.2021 до 19.07.2024 та 3 відсотків річних за період з 19.07.2021 до 31.12.2024 є безпідставним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Повний текст рішення суду складений 15.06.2026, з урахуванням періоду навчання та тимчасової непрацездатності судді.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 15.06.2026.

Суддя Юлія ЧОРНУХА