Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №756/11030/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/11030/26

Провадження № 2-о/756/422/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

26 червня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Зінець К.Б.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , в якій просила видати обмежувальний припис строком на шість місяців, визначивши такі тимчасові обмеження прав заінтересованої особи: заборонити перебувати в місці фактичного проживання заявника за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань ближче 10 метрів до місця проживання заявника за зазначеною адресою; заборонити вести листування, телефонні переговори та контактувати із заявником через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Заяву обґрунтовано тим, що заявник є власником квартири АДРЕСА_2 , а заінтересована особа, яка є рідним братом заявника, проживає в сусідній квартирі № 69 цього ж будинку. За твердженням заявника, заінтересована особа протягом тривалого часу вчиняє стосовно неї домашнє насильство психологічного характеру, що полягає в образах, учиненні сварок на побутовому ґрунті та переслідуванні. На підтвердження зазначеного заявник послалася на відповіді органів Національної поліції № 122446-2026 від 10.04.2026 та № 129405-2026 від 16.04.2026.

Заявник зазначила, що ставлення заінтересованої особи до неї не змінюється, вона не може передбачити подальших дій останнього, а продовження такої поведінки може призвести до погіршення її психологічного та фізичного стану.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні заявник та її представник заяву підтримали, просили її задовольнити. Заявник пояснила, що заінтересована особа за допомогою сторонніх осіб систематично вчиняє стосовно неї психологічне та фізичне насильство, зокрема що мешканці будинку застосовують до неї засоби дистанційного впливу на її свідомість, а заінтересована особа особисто тричі застосовувала до неї фізичне насильство.

Заінтересована особа та її представник проти задоволення заяви заперечували. ОСОБА_3 пояснив, що домашнього насильства стосовно заявника не вчиняв, а між ним та заявником, яка є його сестрою, протягом тривалого часу триває побутовий конфлікт, пов`язаний, зокрема, з користуванням майном будинку. Заінтересована особа зазначив, що заявник систематично та безпідставно звертається до органів поліції, а її поведінка викликає занепокоєння в інших мешканців будинку, на підтвердження чого надав їхнє звернення до поліції про вчинення ОСОБА_1 підпалу дверей квартири. Факт вчинення такого підпалу підтвердила у судовому засіданні заявник.

Дослідивши доводи заяви, заслухавши пояснення учасників справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Питання видачі обмежувального припису регулюються главою 13 розділу IV ЦПК України та Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Згідно з ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб.

За змістом ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість або завдали шкоди її психічному здоров`ю.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 7 ч. 1 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону). Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову в його видачі приймається на підставі оцінки ризиків, якою є оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону).

У постанові від 21.12.2022 у справі № 464/2376/22 Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису, суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. При цьому заявник має довести факт вчинення стосовно нього фізичного чи психологічного насильства, а додані до заяви докази повинні стосуватися ризиків безпеки постраждалої особи та обґрунтованих побоювань щодо небезпечних проявів домашнього насильства.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як убачається з матеріалів справи, на обґрунтування заяви заявник послалася виключно на відповіді органів Національної поліції та на власні пояснення. Інших доказів вчинення заінтересованою особою стосовно неї домашнього насильства заявник суду не надала.

Зі змісту наданих заявником відповідей органів поліції вбачається, що вони містять перелік численних (понад двадцять) звернень самого заявника до поліції за період з вересня 2025 року по березень 2026 року. Зазначені звернення відображають суб`єктивне сприйняття заявником дій сусідів та заінтересованої особи, зокрема щодо здійснення стосовно неї стороннього впливу, і переважно стосуються побутового та майнового конфлікту між заявником і заінтересованою особою щодо користування майном будинку. За результатами розгляду цих звернень органами поліції за жодним із них ознак домашнього насильства чи іншого правопорушення не встановлено.

Крім того, зі змісту листа Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.02.2026 № 09-25/341 вбачається, що за зверненням заявника щодо домашнього насильства за місцем її проживання здійснено візит, під час якого встановлено наявність тривалого конфлікту між заявником та заінтересованою особою; заінтересована особа надала письмове пояснення, в якому заперечила факт вчинення домашнього насильства.

Пояснення заявника про застосування стосовно неї фізичного насильства та про вчинення на неї стороннього впливу будь-якими об`єктивними даними не підтверджені та не узгоджуються з наявними у справі доказами.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що сам факт звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підтверджує факту вчинення домашнього насильства, що є необхідною умовою для застосування судом спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству (постанова Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 726/303/23).

Наявні у справі докази свідчать лише про тривалий побутовий та майновий конфлікт між заявником і заінтересованою особою та не підтверджують ні факту вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, ні наявності реальних ризиків його вчинення в майбутньому. Такий конфлікт не може бути вирішений шляхом застосування заходів обмежувального припису.

За таких обставин, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявник не довела факту вчинення стосовно неї заінтересованою особою домашнього насильства та наявності ризиків його продовження чи повторного вчинення, а тому правові підстави для видачі обмежувального припису відсутні.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст. 263-265, 350-2, 350-5, 350-6 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 29 червня 2026 року.

Суддя Андрій ПУКАЛО