Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №753/12593/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12593/26

провадження № 2/753/12172/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Комаревцевої Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу-поставки, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу-поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.06.2023 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли договірні правовідносини купівлі-продажу-поставки товару, які були оформлені у спрощений спосіб шляхом фактичного погодження сторонами істотних умов правочину та його виконання. На підтвердження передачі товару позивач посилається на видаткову накладну № 272 від 07.06.2023.

Позивач зазначає, що відповідач отримала товар, однак належним чином грошове зобов`язання щодо його оплати не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. З урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28 398 грн. 53 коп., а також понесені судові витрати.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.06.2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду позивач подав заяву про усунення недоліків, у якій зазначив, що окремий письмовий договір купівлі-продажу-поставки між сторонами не укладався, оскільки правочин було вчинено у спрощений спосіб шляхом погодження сторонами істотних умов та фактичного виконання договору, що підтверджується видатковою накладною № 272 від 07.06.2023.

Також позивачем надано квитанцію про сплату судового збору № 5915-5835-1596-5269 від 10.06.2026, копію ТТН № R031340027283, фіскальний чек № 173 та опис вкладення від 10.06.2026 на підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими документами, а також відповідь про наявність електронного кабінету ЄСІТС № 658147 від 29.03.2024.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала, доказів сплати заборгованості або заперечень щодо факту отримання товару суду не надала.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом досліджено видаткову накладну № 272 від 07.06.2023, з якої вбачається передача позивачем відповідачу товару та визначення його вартості. Вказана видаткова накладна є первинним документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції, погодження сторонами істотних умов правовідносин щодо найменування, кількості та вартості товару, а також виникнення у відповідача обов`язку оплатити отриманий товар.

Відсутність окремого письмового договору купівлі-продажу-поставки сама по собі не спростовує факту виникнення між сторонами договірних правовідносин, оскільки чинне цивільне законодавство допускає укладення договору у спрощений спосіб, зокрема шляхом вчинення сторонами конклюдентних дій, спрямованих на передачу та прийняття товару.

Суд бере до уваги, що відповідач не надала доказів, які б спростовували факт отримання товару за видатковою накладною № 272 від 07.06.2023, не заявила заперечень щодо розміру заборгованості та не надала доказів повної або часткової оплати отриманого товару.

Крім того, судом враховано копію ТТН № R031340027283, фіскального чеку № 173 та опису вкладення від 10.06.2026, які підтверджують належне направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами. Отже, відповідач була забезпечена можливістю ознайомитися зі змістом заявлених вимог, подати відзив, заперечення та докази на їх підтвердження, однак таким правом не скористалася.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що між сторонами виникло грошове зобов`язання з оплати отриманого товару, яке відповідач належним чином не виконала.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що інфляційні втрати та три проценти річних є передбаченою законом відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання, тому їх стягнення не потребує окремого погодження сторонами у письмовому договорі.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних, який відповідачем не спростовано. Доказів неправильності такого розрахунку або доказів виконання грошового зобов`язання відповідач суду не надала.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінюючи докази у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд вважає доведеним факт передачі відповідачу товару, виникнення у відповідача обов`язку з його оплати та прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 28 398 грн. 53 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 11, 202, 205, 509, 526, 530, 625, 629, 639, 655, 692 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу-поставки - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу-поставки у розмірі 28 398 грн. 53 коп. (двадцять вісім тисяч триста дев`яносто вісім) гривень 53 копійки, судовий збір у розмірі 1 064 грн. 13 коп. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 13 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 30.06.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.