Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №332/1473/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 332/1473/26

запорізький апеляційний суд

Провадження №33/807/822/26Головуючий у 1-й інстанції Ретинська Ю.І.

Єдиний унікальний №332/1473/26Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

Категорія – ч.4 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С. за участі ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1 на постанову судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 07 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ

Згідно з постановою суду, 28.02.2026 року о 14 год. 27 хв. біля буд.11 по вул.Діагональній у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_1 та після того, як на вимогу поліцейського транспортний засіб був зупинений, ОСОБА_1 вживав алкоголь до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 визнано винним за ч.4 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги мотивував тим, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, а викладені в ній висновки про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є передчасними.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки відеозапису події та не зіставив його зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення.

Матеріали провадження не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вживав саме алкогольний напій. Відображене на відеозаписові усне твердження уповноваженої особи про вживання водієм алкоголю свідчить про фактичну підміну джерела доказування.

Протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону та не узгоджується із відеозаписом події. Копію вказаного процесуального документа ОСОБА_1 вручено не було, а відмову останнього від підписання вказаного документа чи отримання його копії не зафіксовано. Вказане позбавило особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості надати свої пояснення і зауваження, в тому числі про незгоду з діями працівників поліції.

Наявні в матеріалах справи табличні відомості не є належним доказом.

Крім того, апелянт заперечує проти стягнення з нього судового збору, оскільки він є учасником бойових дій та має бути звільнений від його сплати.

Заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимогами ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова відповідає зазначеним вимогам закону.

Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602855 від 28.02.2026 року, згідно з яким водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_1 та після того, як на вимогу поліцейського транспортний засіб був зупинений, вживав алкоголь до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння;

- долученим до матеріалів справи відеозаписом, змістом якого об`єктивно зафіксовано факт вживання алкоголю ОСОБА_1 , а саме слабоалкогольного напою «Shake Tequila Sombrero 330 мл, міцністю 7% об.» після того, як керований ним транспортний засіб було зупинено на вимогу поліцейського.

Після таких дій ОСОБА_1 працівник поліції повідомив водія, що останній такими своїми діями вчиняє передбачене ч.4 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення. На запитання уповноваженої особи про те, з якою метою водій випив алкоголь, ОСОБА_1 відповів: «Бо ви мене почали нервувати» (БК 474959, часове позначення 28/02/2026, 14:35:36). Надалі водій продовжив вживати алкоголь, повторюючи при цьому, що він нервує.

В подальшому, в ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 зазначив, що він керував автомобілем, не маючи при собі посвідчення водія, та попросив, щоб працівники поліції його «відпустили» без оформлення відповідної постанови. Водій пояснив, що оскільки цього не сталося, то він вирішив випити алкоголь, адже така ситуація його роздратувала. Крім того, ОСОБА_1 зауважив, що він продовжуватиме вживати алкоголь у присутності поліцейських (БК 474959, 28/02/2026, часовий інтервал 14:38:29 – 14:39:09).

На зазначеному відеозаписові об`єктивно за допомогою технічного засобу зафіксовано обставини вчинення передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення водієм ОСОБА_1 .

Відеозапис події має істотне значення для правильного вирішення даної справи, адже містять достовірні дані про вчинення водієм інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Вказаний доказ є належним, допустимим у розумінні ст.251 КУпАП, а також узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

У зв`язку наведеним, у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини дійсно мали місце.

Під час перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення апеляційним суд встановлено, що за результатами розгляду даної справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції надав правову оцінку зібраним доказам як окремо, так і в їх сукупності.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови судді, в основу твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, жодні табличні відомості, роздруківки тощо, на що помилково посилався апелянт в апеляційній скарзі, покладено не було.

Диспозицією ч.4 ст.130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин ніким не оспорюється.

Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність доказів на підтвердження факту вживання ним алкоголю спростовуються сукупністю зібраних доказів, у тому числі й змістом дослідженого судом відеозапису, зміст якого із зазначенням таймкодів деталізовано вище.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх складанні, не встановлено.

Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року.

В ньому зазначено дату та місце його складання, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть адміністративного правопорушення.

Зі змісту вказаного процесуального документа вбачається, що письмових пояснень у відповідній графі №14 та на окремому аркуші водій не надав. Від підпису та отримання копії протоколу ОСОБА_1 відмовився. Змістом долученого до матеріалах справи відеозапису також об`єктивно встановлено, що жодних клопотань, зокрема щодо вручення даного протоколу, від водія на надходило.

Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що протягом всього часу перебування даної справи в провадженні судді місцевого суду ОСОБА_1 , жодних клопотань та зауважень, в тому числі щодо незгоди з діями працівників поліції, до суду не подавав, за виключенням єдиного клопотання про розгляд справи без його участі, в якому ОСОБА_1 зазначив про визнання провини у повному обсязі (а.п.11).

Крім того, в подальшому ОСОБА_1 реалізував право на апеляційне оскарження судового рішення та подав апеляційну скаргу.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не був обмежений у передбачених ст.268 КУпАП правах, в тому числі і в правах бути присутнім під час апеляційного розгляду спільної апеляційної скарги, заявляти клопотання та подавати докази.

Проте, ОСОБА_1 , будучи присутнім особисто під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, жодних нових доказів, які були невідомі суду першої інстанції та могли б істотно вплинути на суть прийнятого рішення, апеляційному суду не надавав. Жодних клопотань, в тому числі про дослідження нових доказів, ОСОБА_1 не заявляв. Тому передбачені ст.268 КУпАП права особи, на переконання апеляційного суду, не порушено.

Що стосується заперечення апеляційної скарги ОСОБА_1 проти стягнення з нього судового збору на користь держави та твердження про необхідність звільнення від його сплати, оскільки ОСОБА_1 є учасником бойових дій, апеляційний суд виходить з такого.

Вимогами ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», регламентовано, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 вказаного Закону передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України – у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Проте з матеріалів провадження та зі змісту поданої апеляційної скарги правових підстав, що зумовлюють надання вказаної пільги особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, саме на згідно п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» не вбачається. Оскільки з огляду на об`єктивну сторону передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, провадження в даній справі не є таким, що пов`язане або може бути пов`язаним з порушенням прав ОСОБА_1 .

Відтак, вимоги апелянта в цій частині відхиляються апеляційним судом.

Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із винесеним судовим рішенням, проте висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.

Постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та прийнятою з урахуванням усіх фактичних обставин справи. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 07 травня 2026 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Гончар