Додаткове рішення від 28 червня 2026 р. у справі №308/21838/23 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/21838/23

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді Джуги С.Д.,

суддів – Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вовканич Сергій Михайлови, про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №308/21838/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, як удаваного правочину, що був вчинений під впливом обману,

в с т а н о в и в :

02 червня 2026 року через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вовканич Сергій Михайлови, подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подану заяву та матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У ч.ч. 4 – 6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як передбачено ч.ч. 3-5, 8 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, як удаваного правочину, що був вчинений під впливом обману.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2025 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Моняк Роман Васильович, залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2025 року залишено без змін.

02 червня 2026 року через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вовканич Сергій Михайлови, подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн.

До заяви про ухвалення додаткового рішення адвокатом долучено: ордер про надання правничої допомоги від 14 квітня 2024 року; договір про надання правничої допомоги від 14 квітня 2024 року, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 01 жовтня 2025 року; акт виконаних робіт від 28 травня 2026 року; квитанції про надсилання сторонам заяви.

Матеріалами справи встановлено, що 27 січня 2024 року між ОСОБА_3 та адвокатом Вовканичем С.М. укладено договір про надання правничої допомоги у цивільній справі №308/21838/23.

Відповідно до додаткової угоди від 01.10.2025 до договору про надання правової допомоги від 14.04.2024 р. Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Вовканич С.М.: визначили наступний розмір гонорару адвоката з надання правової (правничої) допомоги у цивільній справі №308/21838/23 в Закарпатському апеляційному суді відповідно до договору про надання правової допомоги б/н від 14.04.2024 р.: одна година роботи адвоката 1000 грн., участь в судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції, незалежно від тривалості судового засідання - 1000 грн. одне засідання.

Згідно з акту виконаних робіт (наданих послуг) від 28.05.2026 р. (послуги з надання правничої допомоги у цивільній справі №308/21838/23 в Закарпатському апеляційному суді відповідно до договору про надання правової допомоги б/н від 14.04.2024 р.): «Загальний обсяг наданих послуг становить: 5 годин та участь у 1 судовому засіданні. Вартість наданих послуг становить 6 000, 00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок). Послуги надані в повному обсязі, претензії по виконанню послуг відсутні».

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).

У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (ИOLIЖ v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, а також враховуючи, що процесуальні дії у даній справі були пов`язані із складанням та поданням відзиву на апеляційну скаргу та участь в судовому засіданні, апеляційний суд дійшов до висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. є неспівмірними зі складністю справи та вважає, що такі підлягають частковому задоволенню у сумі 3000 грн., що є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Керуючись ст. ст. 133, 141, 270 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вовканич Сергій Михайлови, про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №308/21838/23, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3000 (три тисячі) гривень) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В решті вимог відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складена 29 червня 2026 року.

Головуючий :

Судді: