Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №607/11147/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2026 Справа №607/11147/26 Провадження №2-а/607/334/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Дуди О.О.

за участю секретаря Малицької І. В.

представника позивача Цибульського В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник адвокат Цибульський Володимир Володимирович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник адвокат Цибульський В. В., звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №R523764 від 07.05.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 23.03.2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову №R523764 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Дана постанова надійшла до застосунку «РЕЗЕРВ +». Позивач заявляє, що не визнає та не погоджується з оскаржуваною постановою, не погоджується та не визнає інкриміноване правопорушення Так, постанова №R523764 від 07.05.2026 підлягає скасуванню з огляду на наступне: Накладаючи адміністративне стягнення, посадова особа, в оскаржуваній постанові вказує на те, що «За результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що Позивач не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місці зазначеної в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у зв`язку із чим Позивач вчинив порушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП» Заявою від 12.04.2026 року за вих. №59/04-26 на обліку якого перебуває Позивач подав на адресу Відповідача заяву в якій він вказав, що не отримував жодної повістки та належним чином про необхідність прибуття до Відповідача повідомлений не був. Позивач у даній заяві вказав, що не визнає жодного порушення. (долучаю копію заяви з доказами надіслання та отримання). Слід зауважити на тому, що в оскаржуваній постанові не вказано, на яку дату та час і місце саме Позивач не прибув за повісткою, за яким саме видом повістки Позивача було викликано до Відповідача також не вказано, для якої цілі було викликано також не зазначено. Не вказано для яких цілей нібито було викликано Позивача чи для уточнення військово-облікових даних чи для проходження медично-лікарської комісії. Позивач зауважує, що йому не надходило будь-яких повісток від Відповідача, належним чином про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 Позивача повідомлено не було, Позивач не отримував будь-яких сповіщень від засобу поштового зв`язку про необхідність в отриманні будь-якої повістки, будьяких з цього приводу повідомлень та запрошень Позивачу не надходило, а тому уповноважені працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 повинні би були вчинити дії передбачені п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП та тим самим утриматися від направлення до правоохоронних органів повідомлення про примусове доставляння мене до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки законні підстави вчиняти дані дії відсутні. Крім того, безпідставність оскаржуваної постанови виходить із нижчевикладеного: таким, Відповідач в описову частину не вніс жодних даних коли та за яких обставин та чи взагалі був належним чином проінформований Позивач про необхідність прибуття до Відповідача, не вказав в оскаржуваній постанові відповідні докази та номер поштового відправлення яким було надіслано та вручено або не вручено поштове відправлення про виклик до Відповідача. В примітках до статті 210 КУпАП вказано: Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційнокомунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Відповідач веде та тим більше є адміністратором Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста, що підтверджується ч. 5, ч.8 ст. 5 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Таким чином Відповідач наділений відповідною можливістю отримувати будь-які відомості шляхом електронної інформатизації взаємодії з іншими інформаційними системами. Так в оскаржуваній постанові Відповідач не спростовує те, що він не мав можливості отримати інформацію щодо Позивача з відповідних реєстрів, а згідно наведених мною обставин вище саме на Відповідача покладено обов`язок та можливість отримання будь-яких персональних даних Позивача, що не спростовується оскаржуваною постановою, як наслідок зважаючи на примітки ст. 210, в яких вказано про випадки незастосування ст. 210-1 КУпАППозивач безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності. Варто зауважити на тому, що Позивача притягнуто до відповідальності за те, що Позивач не з`явився за викликом до Відповідача інкримінуючи останньому адміністративне правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тоді як якщо б Позивач вчинив дане порушення то його слід інкримінувати за ч. 3 ст. 210 КУпАП, в якій передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, так як згідно п. 2 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року за №1487 (надалі – Правила військового обліку) - встановлений обов`язок військовозобов`язаних прибути за викликом до територіальних центрів комплектування, зокрема і на підставі повістки про виклик. А згідно ч. 3 Правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність за невиконання вказаних правил. Тому що саме ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а не 210-1 КУпАП як застосував Відповідач. Саме ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а не ст. 210-1 КУпАП. Таким чином в оскаржуваній постанові не вірно визначена кваліфікація адміністративного правопорушення. Отже, можна стверджувати про те, що наявні розбіжності у суті адміністративного правопорушення та зазначенні нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. В порушення порядку заповнення постанови, а саме частини 2 ст. 283 КУпАП в оскаржуваній постанові не вказано час скоєння інкримінованого правопорушення у зв`язку із чим не можливо встановити повний опис обставин, установлених під час розгляду справи, відсутня адреса куди надсилалася повістка, скоєння адміністративного правопорушення виключає суб`єктивну сторону складу правопорушення. Вагомим є зауваження на тому, що в описовій частині оскаржуваної постанови відсутня інформація про опис вкладення в рекомендований лист (дана вимога є обов`язковою згідно п. 32 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджених постановою Кабінет Міністрів України за №1487 від 30.12.2022 року) Відповідач не витримав вимогу передбачену п. 32 отже вищевикладені обставини виключають об`єктивну сторону складу правопорушення. Відповідач в оскаржуваній постанові взагалі не вказує про наявність опис вкладення у рекомендований лист та чи взагалі був сам рекомендований лист також не вказано, а тому не було Відповідачем витримано належної правової процедури відповідного прийняття оскаржуваної постанови. Позивача не було повідомлено про дату та час розгляду справи щодо притягнення його до адміністративного правопорушення, розгляд справи та притягнення Позивача до відповідальності відбувався за його відсутності. В оскаржуваній постанові не вказано чи був взагалі повідомлений та чи належним чином Позивач про розгляд справи на підставі якої було прийнято оскаржувану постанову. Доказів повідомлення Позивача про розгляд справи щодо притягнення його до відповідальності відсутні. Позивач зазначає, що не отримував жодних повідомлень про розгляд справи, тобто Позивач не був повідомлений про те, що зокрема 07.05.2026 року відбудеться розгляд справи. В оскаржуваній постанові не вказано, що взагалі Відповідач складав протокол про притягнення до адміністративної відповідальності. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього штраф у 17 000,00 грн., що порушує ч. 3 ст. 210-1 КУпАП так як санкція статті передбачає відповідальність у вигляді накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто Відповідач не у спосіб передбачених законом притягнув Позивача до відповідальності у визнаному грошовому еквіваленті. А не як передбачено положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП застосуванням неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Вказані обставини в оскаржуваній постанові взагалі не відображені та відсутні. Зважаючи на викладені обставини які доводять беззаперечні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Таким чином, з огляду на вищевикладене, - можна стверджувати про те, що відсутні, як кваліфікуючі ознаки вчинення адміністративного правопорушення так і сам факт вчинення адміністративного правопорушення, отже постанова №R523764 є такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю. Орієнтований розрахунок правових витрат щодо розгляду даної справи становить 15 000,00 грн. Просить, скасувати постанову № R523764 від 07.05.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Представник позивача – адвокат Цибульський В. В. у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених в позовній заяві, та просить оскаржувану постанову скасувати.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином у встановленому законом порядку, причини своєї неявки суду не повідомив.

За наявності вказаних обставин суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача, який у судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином у встановленому законом порядку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних міркувань.

Згідно з постановою ТВО начальника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення №R523764 від 07.05.2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Відповідно до постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210-1 КУпАП, на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об`єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають у ТЦК, однак свідомо не з`явитися, при цьому обов`язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Тому, суд вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з`явитися на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 громадян у зазначеній у повістці у ній місце та строк, і він незважаючи на це в приміщення ТЦК не з`явився.

Також, Відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 , який не з`явився на розгляд справи 07.05.2026 року, був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи відносно останнього.

Відтак, позбавлення позивача, який не був повідомлений про розгляд справи 07.05.2026 року, можливості бути присутнім під час розгляду справи та реалізувати гарантовані йому права, як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не відповідає вимогам закону, та є процесуальним порушенням, яке слугує підставою для скасування оскаржуваної постанови, тому позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.

Крім цього, у оскаржуваній постанові неналежним чином викладно об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, а саме взагалі не вказано коли саме мав з`явитись позивач згідно з повісткою.

Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, керуючись ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 532,48 гривень, оскільки позивач звернувся із даним адміністративним позовом через підсистему «Електронний суд».

Разом з тим як вбачається із Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року (справа №543/775/17), розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 665,60 грн. Згідно вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Тобто при зверненні до суду із адміністративним позовом через систему «Електронний суд» підлягає сплаті судовий збір в розмірі 532,48 грн. Однак як вбачається із квитанції, долученої до адміністративного позову, позивачем при зверненні до суду із позовною заявою, яка є предметом розгляду в даній справі, сплачено 1331,20 грн судового збору, які зараховано на казначейський рахунок до спеціального фонду. У зв`язку з викладеними обставинами за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає відшкодуванню сплачений позивачем судовий збір в сумі 532,48 грн, а також решта суми сплаченого судового збору підлягає поверненню позивачу як надмірно зарахований до бюджету судовий збір, відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за №1650/24182 від 25.09.2013 р.

Керуючись статтею 55 Конституції України, статтями 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник адвокат Цибульський Володимир Володимирович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №R523764 від 07.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, провадження у справі – закрити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із адміністративним позовом в суд, що становить 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок).

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений до бюджету судовий збір в розмірі 798,72 грн (сімсот дев`яносто вісім гривень 72 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя О.О. Дуда