Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №595/775/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/775/26

Провадження № 2-а/595/93/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

представника позивача, адвоката Ковалівського Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., подав до суду позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 2779 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, від 20 травня 2026 року.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 2779 від 20 травня 2026 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в розмірі 17000 грн. Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона винесена за відсутності належних доказів події і складу адміністративного правопорушення, без підтвердження належного оповіщення позивача, із порушенням права на захист та з істотним порушенням процедури розгляду справи. У 2024 році позивач мав бути виключений з військового обліку, однак через неналежне виконання працівниками ТЦК та СП своїх службових обов`язків фактичне виключення позивача з військового обліку здійснене не було. Надалі саме це стало причиною помилкового відображення позивача як особи, яка перебуває на військовому обліку, та подальшого безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності.Позивач, дізнавшись від офіцера поліції про те, що він перебуває у так званому розшуку ТЦК, перевіривши інформацію в застосунку «Резерв+», побачив відомості про порушення ним правил військового обліку, тому 28 травня 2026 року ОСОБА_1 добровільно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою з`ясування обставин та уточнення інформації. У цей день відносно нього було складено протокол №207 про адміністративне правопорушення за неявку по повістці №7103327 на 27 квітня 2026 року о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних. Разом з тим, жодної повістки позивач не отримував. Під час складення протоколу 28 травня 2026 року позивачу було повідомлено, що розгляд справи відбудеться 03 червня 2026 року о 15 год. 30 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , куди він мав намір прибути, однак 01 червня 2026 року йому зателефонували та повідомили про розгляд справи у його відсутності, що позбавило його можливості надати пояснення, подати докази, заявити клопотання, скористатися правовою допомогою та взяти участь у розгляді справи.Більше того, оскаржувана постанова датована 20 травня 2026 року, тоді як протокол про адміністративне правопорушення складено 28 травня 2026 року. У постанові та протоколі фактично описана одна і та сама повістка №7103327, одна і та сама дата прибуття - 27 квітня 2026 року, одна і та сама підстава - неявка для уточнення даних. При цьому, відповідач не долучив належних доказів того, що ця повістка була вручена позивачу або, що позивач був належним чином оповіщений про виклик. Протокол та постанова містять суперечності щодо способу оповіщення позивача. Так, у протоколі №207 від 28 травня 2026 року та оскаржуваній постанові №2779 від 20 травня 2026 року відповідач по-різному описує спосіб оповіщення позивача: у протоколі йдеться про надсилання конкретної повістки, а в постанові про розпорядження щодо здійснення оповіщення через орган місцевого самоврядування. Такі формулювання не є тотожними та вимагають різного доказового підтвердження.Саме по собі розпорядження про необхідність здійснити оповіщення не підтверджує, що позивач був фактично та належним чином оповіщений про виклик до ТЦК та СП.За таких обставин висновок відповідача про те, що позивач був належним чином оповіщений і без поважних причин не з`явився до ТЦК та СП 27 квітня 2026 року, є припущенням, а не встановленим та доведеним фактом.

Із зазначених у позові обставин ОСОБА_1 просить суд: скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2779 від 20 травня 2026 року та закрити провадження у справі.

Ухвалою судді від 08 червня 2026 року поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду на оскарження постанови. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

15 червня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю. Відзив мотивованим тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 було видано розпорядження від 17 квітня 2026 року № 62, згідно якого голові Бучацької міської ради визначалося завдання здійснити оповіщення військовозобов`язаних, згідно списку, про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 на 27 липня 2026 року. У наданому списку під номером 47 зазначено ОСОБА_1 . Відповідно до звіту Бучацької міської ради від 20 травня 2026 року № 13-23/1267, військовозобов`язаному ОСОБА_1 направлялася повістка про виклик, проте була повернута у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Таким чином, позивачу була направлена належним чином оформлена повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де позивач перебуває на військовому обліку. Однак, позивач ухилився від отримання повістки, тому вона була повернута відповідальним працівником АТ "Укрпошта" з відміткою, що "адресат відсутній за вказаною адресою", що вважається належним оповіщенням військовозобов`язаного, згідно закону. Не прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не надавши пояснень щодо поважності причин свого неприбуття за належним чином оформленою повісткою, позивач допустив порушення абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а також ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про що і було винесено оскаржувану постанову. Відповідальним працівником Третього відділу було складено протокол від 11 травня 2026 року №193, в якому позивачу було роз`яснено суть інкримінованого порушення, його права, повідомлено про призначення розгляду справи про адміністративне правопорушення на 20 травня 2026 року. Зазначає, що копія протоколу № 207, долучена до позовної заяви, не має стосунку до справи про адміністративне правопорушення, постанова у якій оскаржується. Протокол № 207 від 28 травня 2026 року складено в іншій справі про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої винесено постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 8 ст. 247 КУпАП.

17 червня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, яку суд приймає в якості письмових пояснень у справі, поданих стороною позивача в порядку ст. 44 КАС України (в даній категорії справ, відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив), в яких представник вказує, що з доводами відзиву позивач не погоджується, вважає їх необґрунтованими, такими, що не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, та не підтверджують правомірності оскаржуваної постанови. Відповідач у відзиві фактично обмежився загальним викладом норм законодавства щодо військового обов`язку, мобілізації, повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також порядку виклику військовозобов`язаних. Разом з тим сам по собі виклад загальних норм законодавства не доводить правомірності конкретної постанови № 2779 від 20 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 . Предметом доказування у цій справі є не загальне існування у громадян обов`язку з`являтися за викликом до ТЦК та СП, а наявність або відсутність конкретних обставин: чи був позивач належним чином оповіщений про виклик, чи отримував він повістку, чи був обізнаний про дату, час і місце явки, чи мав реальну можливість з`явитися, чи була встановлена його вина, а також чи дотримався відповідач процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідач не надав належних доказів того, що позивач отримав повістку, відмовився від її отримання або свідомо ухилявся від її отримання.Отже, висновок відповідача про належне оповіщення позивача є необґрунтованим. Також, саме по собі розпорядження про здійснення оповіщення не є доказом того, що таке оповіщення було реально та належним чином здійснене щодо конкретної особи.Зазначає, що відповідач у відзиві стверджує, що відповідальним працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол від 11 травня 2026 року № 193, у якому позивачу нібито було роз`яснено суть інкримінованого порушення, його права та повідомлено про призначення розгляду справи на 20 травня 2026 року. Разом з тим, відповідач не довів, що такий протокол був складений саме у присутності позивача, що позивач отримав його копію, що йому були реально роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, та що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Саме по собі посилання відповідача на існування протоколу № 193 не спростовує доводів позивача про порушення його права на захист. Відповідач повинен довести не лише факт складення певного документа, а й дотримання процедури його складення, повідомлення особи, вручення копії та забезпечення можливості надати пояснення, докази та клопотання. Відповідач також зазначає, що протокол № 207 від 28 травня 2026 року, долучений до позовної заяви, не має стосунку до справи про адміністративне правопорушення, за результатами якої винесено оскаржувану постанову, оскільки нібито був складений в іншій справі. Протокол № 207 має значення для цієї справи, оскільки саме цей документ був складений щодо позивача після того, як він добровільно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для з`ясування обставин. У цьому протоколі також йшлося про повістку № 7103327, дату явки 27 квітня 2026 року та ті самі фактичні обставини, які пов`язані з оскаржуваною постановою, тому твердження відповідача про повну нерелевантність протоколу № 207 є необґрунтованим.Навпаки, наявність протоколу № 207 підтверджує, що в матеріалах ТЦК та СП існувала плутанина щодо процесуального оформлення одних і тих самих обставин, а саме нібито неявки позивача за повісткою № 7103327.Більше того, позивач у позовній заяві зазначав, що під час складення протоколу 28 травня 2026 року йому було повідомлено про розгляд справи 03 червня 2026 року. Надалі йому стало відомо, що постанова вже була винесена раніше - 20 травня 2026 року.Держава в особі уповноваженого органу зобов`язана належним чином вести військовий облік, вчасно вносити відповідні зміни та не створювати для особи негативних правових наслідків через власні помилки або бездіяльність. Відповідач у відзиві не надав належної оцінки доводам позивача щодо проходження ВЛК у 2024 році та визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відзив не містить належного пояснення, чому після такого висновку позивач продовжував обліковуватися як військовозобов`язаний та чому саме на нього покладено негативні наслідки неналежного ведення обліку. Відповідач також не спростував доводів позивача про те, що він добровільно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 після того, як дізнався про наявність у застосунку «Резерв+» відомостей про нібито порушення правил військового обліку. Така поведінка позивача не свідчить про ухилення. Навпаки, вона підтверджує, що після отримання інформації про можливі претензії з боку ТЦК та СП позивач добровільно прибув для з`ясування обставин. Отже, у діях позивача відсутня вина, а також відсутні належні докази події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Оскаржувана постанова не містить належного аналізу доказів, не містить оцінки доводів позивача про неотримання повістки, не містить належної оцінки обставин проходження ВЛК у 2024 році, а також не доводить наявності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. Постанова прийнята без належного підтвердження факту оповіщення позивача, без встановлення вини, без належної оцінки доказів, із суперечностями у матеріалах справи та з порушенням права позивача на участь у розгляді справи. У даній справі відповідач не довів правомірності постанови № 2779 від 20 травня 2026 року, не спростував доводів позивача та не надав належних доказів на підтвердження законності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Таким чином, доводи відзиву є необґрунтованими, не підтверджують правомірності оскаржуваної постанови та не спростовують позовних вимог.

Відповідно до ухвали суду від 22 червня 2026 року зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 надати суду належним чином засвідчені копії всіх матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за результатами розгляду якої винесено постанову № 2779 від 20 травня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

23 червня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_6 на виконання ухвали суду від 22 червня 2026 року надано копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а саме: протоколу про адміністративне правопорушення № 193 від 11 травня 2026 року; розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 №62 від 17 квітня 2026 року, № 1727/113493, адресованого Бучацькому міському голові; повістки № 7103327; пенсійного посвідчення, виданого ОСОБА_1 ; інформації Бучацької міської ради № 13-13/1276 від 20 травня 2026 року по виконанню розпорядження.

Представник позивача, адвокат Ковалівський Б.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явилася, проте у відзиві на позовну заяву просила суд справу розглядати без участі представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , призначена пенсія по інвалідності 3 гр. загального захворювання (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 21 лютого 2024 року Пенсійним фондом України).

11 травня 2026 року начальником групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 складено протокол № 193 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 15:30 год. 20 травня 2026 року.

20 травня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_4 винесено постанову № 2779 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 грн.

Згідно вказаної постанови, 11 травня 2026 року об 11 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час звіряння військово-облікових даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було встановлено, що гр. ОСОБА_1 було направлено повістку № 7103327 для уточнення персональних даних з датою прибуття на 27 квітня 2026 року о 09 год., згідно розпорядження № 1727/1134 від 17 квітня 2026 року. У визначену дату ОСОБА_1 не з`явився, внаслідок чого з 05 травня 2026 року обліковується як такий, що порушив вимогу підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, чим своїми діями вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, на нього накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Згідно Розпорядження № 1727/1134 від 17 квітня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_5 адресованого голові Бучацької міської ради на виконання Конституції України, Законів України «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, з метою проведення звірки військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, визначено завдання здійснити оповіщення таких призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на обліку в Бучацькій міській раді про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та забезпечення їх прибуття на 09 год. 27 квітня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

До матеріалів справи представником відповідача долучено заповнений бланк повістки № 7103327 про виклик ОСОБА_1 на 27 квітня 2026 року о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, а також надану на виконання розпорядження від 17 квітня 2026 року № 1727/1134 інформацію Бучацької міської ради за № 13-23/1267 від 20 травня 2026 року, яка зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3 за № 1632 від 22 травня 2026 року, згідно якої відправлялись рекомендовані листи військовозобов`язаним, та згідно долученого до інформації сприску про вручення та повернення листів під номером 20 зазначено ОСОБА_1 , де стоїть відмітка «адресат відсутній за вказаною адресою».

Позивач не погоджується із постановою № 2779 від 20 травня 2026 року, оскільки, як зазначає у позовній заяві, він повістки не отримував.

За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. (ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Як слідує з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі-підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Частиною ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об`єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.

Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають до відділення РТЦК та СП, однак свідомо не з`явився, при цьому обов`язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України, покладається на відповідача.

Разом з тим, як вбачається із адміністративного позову, позивач зазначив, що не отримував повістки та йому не було відомо про те, що йому необхідно було з`явитися до ТЦК та СП.

При цьому відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з`явитися на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 і він, незважаючи на це, не з`явився.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 направлялась та була вручена повістка про необхідність прибути до ТЦК та СП для уточнення даних. Не долучено таких матеріалів і до відзиву на позов.

Інформація Бучацької міської ради за № 13-23/1267 від 20 травня 2026 року, згідно якої військовозобов`язаному ОСОБА_1 направлявся рекомендований лист, який повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», не є належним доказом сповіщення ОСОБА_1 про необхідність його прибуття на 09:00 год. 27 квітня 2026 року за адресою: м. Бучач, вул. Просвіти, 25, оскільки до зазначеної інформації не долучено підтвердження поштового конверта з рекомендованим повідомленням про вручення та відміткою.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відтак, відповідач не подав до суду належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення № 2779 від 20 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Керуючись ст. ст. 245-247, 251, 268, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 2779 від 20 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, провадження у справі – закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 40 коп судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя: Л. І. Созанська