Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №593/727/26 — Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 593/727/26

Провадження № 3/593/260/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2026 р. СУДДЯ Бережанського районного суду Тернопільської області Крамар В. М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділу поліції №1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Рибники Бережанського району Тернопільської області, жительки АДРЕСА_1 , одруженої, має двоє малолітніх дітей, освіта фахова передвища, не працюючої, до адміністративної відповідальності за ст. 1734 КУпАП впродовж року не притягувалася,

за ч.3 ст. 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 783966 від 28.04.2026 року, складеного ст. інспекторкою СЮП ВПП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області лейтенанткою поліції Вовк Х.А., 24.04.2026 року близько 14 год. 00 хв. у приміщенні Бережанського ліцею № 1 учениця 7-А класу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинила булінг відносно своєї однокласниці ОСОБА_3 , що виразилося у систематичних словесних образах, приниженні честі та гідності, внаслідок чого потерпіла зазнала моральних страждань. Оскільки ОСОБА_2 є малолітньою та не досягла віку з якого настає адміністративна відповідальність відповідальність за її дії покладається на її матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 пояснила, що вину у вчиненні правопорушення не визнає, оскільки між дітьми були якісь сварки і про вказане у протоколі про адміністративне правопорушення вона дізналася під час складення протоколу про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 та її захисник Прийдун В.М. просять провадження по справі закрити за відсутністю складу правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_3 на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з`явилася, від законної представниці потерпілої – ОСОБА_4 надійшла заява, відповідно до якої просить розглянути справу без її участі, просить провести розгляд справи без участі малолітньої потерпілої та її законної представниці, при вирішенні справи врахувати письмові пояснення, які є в матеріалах справи.

Допитана під час розгляду справи про адміністративне правопорушення як свідок ОСОБА_5 повідомила, що протокол про адміністративне правопорушення у цій справі складено нею, булінгом є, зокрема, систематичне вчинення дій психологічного, фізичного насильства, що вчиняються стосовно учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілої. Пояснити, чому в протоколі про адміністративне правопорушення не наведено відомостей на підтвердження систематичності насильства зі сторони ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 не змогла, також не змогла пояснити, у зв`язку з чим у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано доказів, зокрема, пояснень свідків, на підтвердження наявності систематичного вчинення дій психологічного насильства, що вчинялося ОСОБА_2 стовно потерпілої.

З письмових пояснень ОСОБА_3 , які додані до справи про адміністративне правопорушення вбачається, що 24.04.2026 року остання в групі соціальної мережі «Телеграм», де знаходяться всі однокласники, побачила голосові повідомлення, зокрема, ОСОБА_6 , де остання насміхається з неї та висловлюється в її сторону нецензурною лексикою.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 7 та ст. 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності; завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Розгляд справ про адміністративне правопорушення врегульовано главою 22 КУпАП, де в ст. 279 КУпАП встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Виходячи з системно-логічного тлумачення вказаних норм законодавства, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на підставі протоколу про адміністративне правопорушення в межах, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, шляхом перевірки за допомогою доказів, доданих до справи про адміністративне правопорушення, наявності відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлення в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, що зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення.

Ч. 1 ст. 1734 КУпАП передбачено відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Ч. 3 ст. 1734 КУпАП передбачено відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років.

Згідно з абз.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» булінг (цькування) це - психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов`язків.

Виходячи з наведеного, необхідною умовою наявності складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 1734 КУпАП, у поєднанні з відомостями, наведеними у протоколі про адміністративне правопорушення, є діяння учасників освітнього процесу, які полягають у систематичному психологічному, фізичному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої особи, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про освіту» учасниками освітнього процесу є: здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

П.8 ч.1 ст. 1 Закону України «Про освіту» встановлено, що здобувачі освіти це - вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад`юнкти), інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство це - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

П.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про систему охорони психічного здоров`я в Україні» встановлено, що психічне здоров`я - складова загального здоров`я та стан благополуччя, а не лише відсутність психічних та поведінкових розладів, за якого кожна особа може реалізувати власний потенціал, впоратися із життєвими труднощами, продуктивно і плідно навчатися та працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти

У протоколі про адміністративне правопорушення складеному щодо ОСОБА_1 відсутнє посилання на докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_7 , систематичного психологічного насильства, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, щодо ОСОБА_3 . В протоколі про адміністративне правопорушення не згадується та до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не додано голосові повідомлення зроблені ОСОБА_2 у групі соціальної мережі «Телеграм», де знаходяться однокласники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на які посилається потерпіла у своїх поясненнях.

У справі «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення. Таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

У справі «Карелін проти росії» («Каrеlіn v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, ЄСПЛ зазначив, що за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини 1 статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з наведеного, оскільки суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні посилання на докази (пояснення свідків), а звукозаписи, на які містяться посилання у поясненнях потерпілої, не додано до матеріалів справи про адміністративне правопорущення, - провадження по справі слід закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки такі відомості відсутні в протоколі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в справах щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст. 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 1734 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілими, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: