Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №469/188/25 — Березанський районний суд Миколаївської області

29.06.26 Справа №469/188/25

2/469/112/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуй В. В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 - не з`явився,

представник позивача - Степаненко А.І. (в режимі відеоконференції),

відповідач ОСОБА_2 - не з`явився,

представник відповідача адвокат - Старчеус О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості за орендною платою,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Степаненко А.І., в інтересах ОСОБА_1 26 лютого 2025 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної, стягнення заборгованості по орендній платі, пені, 3% річних та судових витрат понесених по справі.

В обґрунтування позову, посилається на те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4820982400:08:000:0037, площею 11,82 га, яка розташована на території Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку від 12 жовтня 2011 року серії ЯК №261728. 24 лютого 2012 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, право оренди по якому було зареєстровано Березинською районною державною адміністрацією від 15 лютого 2019 року, номер запису про інше речове право в ДРРП: 3107764. Згідно умов договору, нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 168936,57 гривні. Строк дії 49 (сорок дев`ять) років починаючи із терміну його державної реєстрації. Розмір орендної плати становить 3% (три) відсотки від нормативної вартості земельної ділянки з урахуванням інфляції. Орендна плата вноситься орендарем – один раз на рік, не пізніше 20-го грудня поточного року.

Проте, вказані умови договору відповідач не виконує, орендну плату протягом дванадцяти років (2012-2024 р.р.) не сплачує, тому сторона позивача вважає, що несплата відповідачем орендної плати протягом дванадцяти років (2012-2024 р.р.) у строки, встановлені договором, є систематичною несплатою відповідачем орендної плати та відповідно істотним порушенням відповідачем договору, що є підставою для задоволення позовної вимоги про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки.

Вважає, що відповідачем порушено умови договору оренди землі, тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з виплати орендної плати за 2022 – 2024 роки у розмірі 24170,57 грн. Крім того, за не виконання умов договору по внесенні орендної плати за 2022 – 2024 роки, позивач має право на отримання від відповідача пені в розмірі 126312,06 грн та 3% річних в розмірі 1198,54 грн, які сторона позивача просить стягнути з відповідача.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що є наявними підстави для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Березанського районного суду від 28.02.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.28).

Ухвалою суді від 23 жовтня 2025 року до матеріалів справи було долучено докази, які за словами представника відповідача, доводять відсутність заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 року. Зокрема, було долучено: копію нотаріально посвідченої довіреності від 13 березня 2011 року №093969; копію нотаріально посвідченого заповіту від 24 лютого 2012 року №206; копію витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 24 лютого 2012 року №29709712; копію довідки від 28 серпня 2023 року; копію розписки від 13 листопада 2023 року; копію розписки від 24 лютого 2012 року; копію видаткового касового ордеру від 24 лютого 2012 року №1; копію видаткового касового ордеру від 24 лютого 2012 року №2 (а.с.65-72).

19 листопада 2025 року від представника позивача адвоката Степаненко А.І. надійшло заперечення на докази долучені представником відповідача, відповідно до якого він зазначив, що відповідач не надав належних доказів відсутності заборгованості по договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 року. Вказував, що довіреність від 13 березня 2011 року №093969, заповіт від 24 лютого 2012 року №206, витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі від 24 лютого 2012 року №29709712, довідка від 28 серпня 2023 року та розписка від 13 листопада 2023 року не є належними доказами відсутності заборгованості по виплаті орендної плати відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 року, зважаючи на інший характер правовідносин із яких вони виникли і ніяким чином не доводять виконання відповідачем свого обов`язку щодо виплати орендної плати у визначеному договором від 24 лютого 2012 року розмірі. Розписка позивача від 24 лютого 2012 року про отримання коштів за оренду землі в повному обсязі теж не є належним доказом отримання орендної плати за 2012-2024 роки, оскільки в ній не вказано за які роки вона отримана «в повному обсязі» та яка сума складає цей «повний обсяг». Вказував, що належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі, оскільки вказані документи є платіжними і з них можливо встановити періоди нарахування. Посилався на постанову Верховного Суду від 23 червня 2022 року в справі № 193/805/20, від 06 вересня 2023 року у справі № 193/805/20, провадження № 61-13263св22 (ЄДРСРУ № 113396040).

Також вказував, що сума орендної плати, виплату якої підтверджують видаткові касові ордери від 24 лютого 2012 року №1 та №2 складає 70000 (сімдесят тисяч) гривень. Натомість відповідно до розрахунку орендної плати по договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 року, який був вказаний представником позивача у позовній заяві, заборгованість відповідача перед позивачем щодо сплати орендної плати по договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 року за 2012 – 2024 роки становить 95116,58 гривень. Тобто заборгованість Відповідача перед Позивачем щодо сплати орендної плати по договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 року, враховуючи видаткові касові ордери від 24 лютого 2012 року №1 та №2, становить 25116,58 гривень, що є заборгованістю за 2022-2024 роки (за 3 роки). Посилався на правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.09.2016 року у справі № 6-977цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18). Зазначав, що відповідач не довів належними та достатніми доказами відсутність боргу за 3 роки (2022-2024 роки) і відповідно до законодавства та правових позицій Верховного Суду допустив систематичну несплату орендної плати (а.с.91).

27 квітня 2026 року відповідачем на адресу суду було надіслано пояснення про обставини справи, у яких відповідач вказував, що укладаючи договір оренди сторони у пункті 2.2. I розділу 2 Договору узгодили, шо він укладається терміном на 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації, тобто набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Вказував, що вони не розподілили обов`язок зареєструвати договір. Одночасно з укладенням договору opeнди позивач за актом приймання-передачі 24 лютого 2012 року передав земельну ділянку йому. Тому подальша поведінка позивача суперечить його попередній поведінці, сформованій за 12 років з моменту підписання договору оренди. Волевиявлення сторін відповідало меті такого договору. Він розумно покладався (розраховував) на виконання позивачем умов договору оренди та користування земельною ділянкою згідно з цими умовами, тобто очікував на стабільність i незмінність свого майнового стану. Стверджуючи про те, що він не сплачував йому всі ці роки орендну плату, позивач діє недобросовісно та порушує його права як орендаря вимагаючи сплатити йому ще раз орендну плату. Вказував, що договір оренди земельної ділянки почав діяти тільки з 2019 року i за цей період орендна плата складала з урахуванням індексу інфляції 53172,42 грн. Доказом того, що він розрахувався із ОСОБА_1 за орендну плату наперед за 49 років є видаткові касові ордера №1 та 2 від 24 лютого 2012 року з його підписом про отримання коштів, його розписка про отримання коштів у повному обсязі та навіть його заповіт від 24 лютого 2012 року, який було посвідчено Приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Мартинюк О.Б» (а.с.118-125).

08 червня 2026 року представником позивача надано додаткові пояснення по справі, у яких він зазначав, що доводи відповідача, які зазначені у поясненнях від 28.04.2026 року, протирічать самі собі, адже в одному реченні він визнає факт укладання договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 року (Далі – Договір) з позивачем та прийняття спірної земельної ділянки від позивача за актом приймання-передачі від 24 лютого 2012 року, тобто не заперечує, що він користується земельною ділянкою з 2012 року, а в іншому реченні зазначає, що оскільки Договір зареєстровано тільки в 2019 році то оренду плату по Договору слід було сплачувати починаючи з 2019 року. Водночас доказами сплати орендної плати починаючи з 2019 року зазначає видаткові касові ордера №1 та №2 від 24 лютого 2012 року, розписку про отримання коштів від 24 лютого 2012 року, які, враховуючи його аргументи, що договір було зареєстровано в 2019 році, були складені до державної реєстрації Договору (права оренди) та до набрання ним законної сили. Зазначав, що пунктом 13.1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Отже, обов`язок орендаря щодо сплати орендної плати та право орендодавця на її отримання виникло після проведення державної реєстрації договору оренди землі (права оренди). 15 лютого 2019 року право оренди по спірному договору зареєстровано Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області (номер запису про інше речове право в ДРРП: 31017764). Вказував, що враховуючи викладені у заперечені пояснення, доводи відповідача щодо наявності видаткових касових ордерів та розписки від 24 лютого 2012 року, які підтверджують оплату оренду спірної земельної ділянки, не слід брати до уваги, оскільки грошову суму, що нібито отримав позивач, не можна вважати орендною платою за землю, оскільки її було сплачено до державної реєстрації спірного договору (права оренди), тобто за нечинним договором оренди землі, за відсутності обов`язку відповідача сплачувати орендну плату та права позивача на її отримання. При цьому спірним Договором авансова орендна плата не була передбачена, а додаткова угода до цього Договору щодо внесення змін в частині строків та порядку виплати орендної плати сторони не укладали. Посилався на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц (провадження № 61-34296св18) (а.с.134-135).

У судовому засіданні представник позивача адвокат Степаненко А.І. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача Старчеус О.П. позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на відсутність заборгованості з виплати орендної плати.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, оцінивши досліджені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4820982400:08:000:0037, площею 11,82, яка розташована на території Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку від 12.10.2011 року серії ЯК №261728 (а.с.12-13).

Між позивачем та ОСОБА_2 24.02.2012 року укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4820982400:08:000:0037, право оренди по якому було зареєстровано Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області від 15.02.2019 року, номер запису про інше речове право в ДРРП: 31017764 (а.с.7-10).

Згідно пункту 1.1. Договору нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 168936,57 гривні. Строк його дії складає 49 (сорок дев`ять) років починаючи із терміну його державної реєстрації, п. 2.2. Договору. Пунктом 2.3.1. Договору визначено, що розмір орендної плати становить 3% (три) відсотки від нормативної вартості земельної ділянки з урахуванням інфляції. Пунктом 2.3.3. Договору передбачено, що періодичність внесення орендної плати – один раз на рік, не пізніше 20-го грудня поточного року.

Згідно з актом приймання - передачі від 24 лютого 2012 року ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв в оренду земельну ділянку площею 11,82 га, даний факт засвідчений підписами сторін у даному акті (а.с.11).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 414301049 від 20.02.2025, інформація про державну реєстрацію іншого речового права №31017764 від 15.02.2019 зареєстровано право оренди земельної ділянки за ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі, серія та номер : 204, укладеного 24.02.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , строк дії договору оренди 49 років (а.с.12).

На підтвердження сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 12 лютого 2012 року відповідачем надано до суду: копію нотаріально посвідченої довіреності від 13 березня 2011 року №093969; копію нотаріально посвідченого заповіту від 24 лютого 2012 року №206; копію витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 24 лютого 2012 року №29709712; копію довідки від 28 серпня 2023 року; копію розписки від 13 листопада 2023 року; копію розписки від 24 лютого 2012 року; копію видаткового касового ордеру від 24 лютого 2012 року №1; копію видаткового касового ордеру від 24 лютого 2012 року №2 (а.с.65-72).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 12 лютого 2012 року вбачається, що станом на 01.01.2012 проіндексована нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 168936,57 грн.(а.с.7).

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 19 лютого 2025 року № НВ-9946894162025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4820982400:08:000:0037 становить – 310791.44 грн. (а.с.18).

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата є однією з істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) сформульовано висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначила, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 289/12204/17, (провадження 14-246 цс 19), від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, (провадження14-126цс19) вказувала, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України).

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12ЦПК України).

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на несплату відповідачем орендної плати протягом 12 років (2012-2024 роки), що є систематичною несплатою відповідачем орендної плати та відповідно істотним порушенням відповідачем договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 року.

Заперечуючи проти позову представник відповідача посилався на документи, що на його думку доводять відсутність заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 року: копію нотаріально посвідченої довіреності від 13 березня 2011 року №093969; копію нотаріально посвідченого заповіту від 24 лютого 2012 року №206; копію витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 24 лютого 2012 року №29709712; копію довідки від 28 серпня 2023 року; копію розписки від 13 листопада 2023 року; копію розписки від 24 лютого 2012 року; копію видаткового касового ордеру від 24 лютого 2012 року №1; копію видаткового касового ордеру від 24 лютого 2012 року №2.

Але надані відповідачем вказані документи не доводять відсутність заборгованості за 2022-2024 роки по договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 року.

Довіреність від 13 березня 2011 року №093969, заповіт від 24 лютого 2012 року №206, витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі від 24 лютого 2012 року №29709712, довідка від 28 серпня 2023 року та розписка від 13 листопада 2023 року є не належними доказами відсутності заборгованості по виплаті орендної плати відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 року, зважаючи на інший характер правовідносин із яких вони виникли і жодним чином не доводять виконання відповідачем свого обов`язку щодо виплати орендної плати у визначеному договором від 24 лютого 2012 розмірі.

Розписка позивача від 24 лютого 2012 року про отримання коштів за оренду землі в повному обсязі теж є не належним доказом отримання орендної плати за 2012-2024 роки оскільки в ній не вказано за які роки вона отримана «в повному обсязі» та яка сума складає цей «повний обсяг»

Відповідачем також надано видаткові касові ордери від 24 лютого 2012 року №1 та №2 про виплату позивачу орендної плати у сумі 70000,00 грн, підпис на яких хоч і заперечувався позивачем, але не ним не порушувалось питання про проведення судової почеркознавчої експертизи його підписів на них, отже, суд приймає вказані касові ордери як доказ виплати відповідачем орендної плати позивачу.

Відповідно до розрахунку орендної плати по договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 року, який був вказаний позивачем у позовній заяві, і проти якого не заперечував відповідач, заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 щодо сплати орендної плати по договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 року за 2012 – 2024 роки становить 95116,58 гривень.

Тобто заборгованість відповідача перед позивачем щодо сплати орендної плати по договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 року, враховуючи видаткові касові ордери від 24 лютого 2012 року №1 та №2, становить 25116,58 гривень.

За таких обставин встановивши, що відповідач ОСОБА_2 не сплачував орендну плату орендодавцю ОСОБА_1 протягом 2022-2024 років, доказів на спростування даних обставин суду не надано, вимога позивача про дострокове розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати, та вважає за правильне застосувати до спірних правовідносин положення статті 32 Закону України «Про оренду землі» і статті 141 ЗК України та розірвати договір оренди, який був укладений 24.02.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV у разі дострокового розірвання договору оренди землі, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Що стосується позовних вимог, щодо стягнення заборгованості виплати орендної плати за період з 2022-2024 роки.

Представником позивача в позовній заяві наведено розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем щодо сплати орендної плати по договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 року за 2012 – 2024 роки та становить 95116,58 гривень.

Однак, враховуючи строк позовної давності, представник просить стягнути заборгованість за орендною платою за 2022 - 2024 роки у розмірі 24170,57 грн.

Відповідно до загальнонаціональної нормативної грошової оцінки земель та договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2012 орендна плата за земельну ділянку з кадастровим номером 4820982400:08:000:0037 за 2022 – 2024 роки становила:

- 2022 рік: 264096,97 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 20.12.2022 р.) х 3 % (розмір орендної плати, який встановлений у договорі) = 7922,90 грн;

- 2023 рік: 264096,97 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 20.12.2023 р.) х 3 % (розмір орендної плати, який встановлений у договорі) = 7922,90 грн;

- 2024 рік: 277492,35 грн (проіндексована нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 20.12.2024 р.) х 3 % (розмір орендної плати, який встановлений у договорі) = 8324,77 грн.

На думку суду, представник позивача навів суду методологічно і калькуляційно правильний розрахунок розміру пені, розрахувавши її в межах строку передбаченого ст. 258 ЦК України (за рік) з 21.02.2024 по дату звернення до суду 21.02.2025 року, у сумі 126312,06 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Крім того, враховуючи, що відповідачем порушені строки внесення орендної плати за 2022-2024 роки, тому позивач має право на отримання від відповідача трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 1198,54 грн:

- 2022 рік: 7922,90 грн (сума заборгованості станом на 21.12.2022 р.) х 3% : 365 = 0,65 гривні х 794 дня ( кількість днів прострочення по 21.02.2025 р.) = 516,1 грн;

- 2023 рік: 15845,8 грн (сума заборгованості станом на 21.12.2023 р.) х 3% : 365 = 1,30 гривень х 429 днів ( кількість днів прострочення по 21.02.2025 р.) = 557,7 грн;

- 2024 рік: 24170,57 грн (сума заборгованості станом на 21.12.2024 р.) х 3% : 366 = 1,98 гривень х 63 дня ( кількість днів прострочення по 21.02.2025 р. рік) = 124,74 грн.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивач підлягає стягненню заборгованість за орендною платою за 2022-2024 роки у розмірі 24170,57 грн, пені 126312,06 грн та 3% річних у розмірі 1198,54 грн, що у загальному розмірі складає 151681,17 грн.

Крім того, адвокатом Степаненком А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , було подано заяву про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

На виконання, вказаної норми позивачем до позовної заяви було додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката складають 15 000,00 грн.

Пунктом 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

На обґрунтування витрат на правову допомогу, понесених при розгляді справив, представником позивача подано наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 12 лютого 2025 року №11. Укладений між позивачем та адвокатом Степаненко А.І., квитанція на переказ готівки від 14.02.2025 року №37, квитанція на переказ готівки від 14.02.2025 року №3, квитанція на переказ готівки від 03.11.2025 року №13, опис робіт (надання послуг), відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги: прийняття доручення представником, вивчення матеріалів справи та судової практики – 5500 грн; надання усної консультації на час напрацювання правової позиції у справі – 1500 грн; складання представником позовної заяви (інших процесуальних документів) та представництво Варзара А.В. у цивільній справі, що розглядається – 8000 грн. (а.с.84-88).

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року, «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

З урахуванням викладеного, оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі в сумі 15000,00 грн.

Доводи представника відповідача про те, що розмір витрат є завищеним, не відповідає критерію реальності та розумності, і є неспівмірними зі складністю та категорією справи, є безпідставними, оскільки сама лише незгода сторони з розміром визначених витрат на професійну правничу допомогу, без належного доведення їх невідповідності критеріям, визначеним у ст.141 ЦПК, не може бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Адже обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір, в розмірі2728,01 грн.

Керуючись Законом України «Про оренду землі», ст.ст.237, 248, 526, 629, 651 ЦК України, п.«д» ч.1 ст.141 ЗК України, ст.ст.4, 13, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, районний суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості за орендною платою задовольнити у повному обсязі.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 24.02.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відносно земельної ділянки кадастровий номер 4820982400:08:000:0037 (номер запису інше речове право в ДРРП: 31017764), площею 11,82 га, розташованої на території Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: м.Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області, заборгованість по виплаті орендної плати за 2022-2024 роки за договором оренди землі від 24.02.2012 року у розмірі 24170 грн. 57 коп.; пеню у розмірі 126312 грн. 06 коп.; 3 % річних у розмірі 1198 грн. 54 коп., що у загальному розмірі складає 151681 (сто п`ятдесят одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 17 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2728,01 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 червня 2026 року.

Суддя: