Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №462/7563/23 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/7563/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023142390000404 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Артемівськ Донецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, а саме вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.01.2023 року за ч. 1 ст. 309 КК України з призначенням покарання у виді 1 року позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, вироком Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг від 02.04.2026р. за ч. 1 ст. 213 КК України до 2 (двох) років обмеження волі та звільнено на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, який обвинувачується вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав психотропну речовину, без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , будучи раніше судимим 05.01.2023р. вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.01.2023 року за ч. 1 ст. 309 КК України з призначенням покарання у виді 1 року позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді порушення правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, 13.09.2023 близько 12 год. 30 хв., перебуваючи в так званому «Пятому парку», що по вул. Рудненська, 22 у м. Львові, біля одного із дерев на землі знайшов (придбав) полімерний зіп-пакет, в якому знаходилась кристалоподібна речовин білого кольору. Зрозумівши, що це особливо небезпечна психотропна речовина а саме PVP, обіг якої заборонено,

ОСОБА_4 вирішив незаконно привласнити знайдений полімерний зіп-пакет, всередині якого знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, та зберігав такий при собі з метою подальшого власного самостійного вживання, без мети збуту, заховавши його до правої кишені свої спортивних штанів.

Цього ж дня, близько 13:00 год., ОСОБА_4 , знаходячись біля виходу з так званого «П?ятого парку», що по вул. Рудненська, 22 у м. Львові, та зберігаючи при собі вказану психотропну речовину, яка була виявлена працівниками поліції, яким у подальшому добровільно видав із правої кишені своїх спортивних штанів полімерний зіп-пакет, всередині якого знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору. У виявленій та вилученій у ОСОБА_4 кристалоподібній речовині білого кольору, яка знаходилась у полімерному зіп-пакеті, виявлено особливо небезпечну психотропну речовину PVP, яка згідно постанови Кабінету міністрів України N770 від 06.05.2000, якою затверджено «Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» відноситься до психотропних речовин, обіг яких заборонено. Загальна маса PVP, яка вилучена у ОСОБА_5 становить 0,2793 грама.

Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 309 КК України визнав повністю, пояснив, що 13.09.2023р. вдень гуляв у парку у м. Львові, точної адреси на пригадує, де біля одного із дерев на землі побачив пакет, перемотаний ізолентою, із кристалічною речовиною всередині. Зрозумівши, що всередині може знаходиться наркотична речовина, він підняв цей пакет, заховав до кишені з метою власного споживання, без мети збуту. Однак через кілька хвилин до нього підійшли патрульні,, запитали чи має при собі заборонені речі, обвинувачений повідомив їм, що у кишені є пакет із психотропною речовиною, яку в подальшому добровільно віддав поліцейським. З кількістю психотропної речовини повністю погоджується. У вчиненому щиро кається, просить суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.

Суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 в тому, що він своїми умисними діями вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею, і ці його дії кваліфікує його за ч. 2 ст.309 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винуватого, який ухилявся від явки до суду, в результаті чого оголошувався у розшук, є військовослужбовцем, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, негативну характеристику за місцем проживання, раніше судимий. Обставину, що пом`якшує покарання, судом визнано щире каяття.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є нетяжким, особу обвинуваченого, обставини справи та наведені вище дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі,що буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Частиною 4 статті 71 КК передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли вони визначаються шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

У випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід`ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.

Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 127/25037/17 та постанові від 15 липня 2025 року по справі №462/7107/24.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 неодноразово судимий, а саме 05.01.2023р. вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці за ч. 1 ст. 309 КК України з призначенням покарання у виді 1 року обмеження волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, а також вироком Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг від 02.04.2026р. за ч. 1 ст. 213 КК України до 2 (двох) років обмеження волі та звільнено на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

За даним вироком ОСОБА_6 , вчинив кримінальне правопорушення 13.09.2023р., тобто після ухвалення щодо нього вироку Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.01.2023 року та до ухвалення вироку Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг від 02.04.2026р.

Таким чином, у цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_4 після призначення покарання за ч. 2 ст. 309 КК України належить призначити покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, а після того – за правилами ч. 1 ст. 71 КК України – за сукупністю вироків.

Також підлягають відшкодуванню обвинуваченим процесуальні витрати на залучення експерта.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. , 349, 368-370, 371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати ОСОБА_4 невідбуту частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг від 02.04.2026р., яким ОСОБА_4 засуджено до 2 (двох) років обмеження волі та звільнено на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, із застосуванням правил, передбачених ч.1 ст.72 КК України , остаточно призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 2 (два) місяці.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.01.2023 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі строком на 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік, із застосуванням правил, передбачених ч.1 ст.72 КК України, остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Речові докази: - спецпакет з психотропною речовиною PVP масою 0,2793 грам – знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати у кримінальному провадженні, пов`язані із проведенням експертизи в розмірі 1195 грн.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно. Оригінал вироку міститься в матеріалах справи № 462/7563/23. Вирок не набрав законної сили.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Копія виготовлена

Суддя: ОСОБА_1