Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №444/2130/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2130/26

Провадження № 2/444/1738/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Просить суд зменшити розмір аліментів, які утримуються з нього - ОСОБА_1 за рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 13.07.2023 року, яким вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти на утримання (аліменти) дітей, а саме дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 6000,00 (шість тисяч) гривень щомісячно на кожну дитину з подальшою щорічною індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 12.04.2023 року і до досягнення дитиною повноліття з підстав зазначених у позові.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін у справі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просить такі задоволити. Наголосив суду, що на даний час він відбуває покарання у ДУ "Дрогобицька виправна колонія № 40", а тому стягувані з нього аліменти значно перевищують його сукупний дохід.

Відповідач в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечила. Просить суд врахувати те, що позивач ухиляється від сплати аліментів і має наявну заборгованість. Просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

На підтвердження наведеного відповідач надала довідку про неотримання аліментів.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 82 ЦПК України встановлює підстави звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено з матеріалів справи, а саме з копії виконавчого листа від 13.07.2023 року (а.с. 6) з позивача в користь відповідача вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти на утримання (аліменти) дітей, а саме дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 6000,00 (шість тисяч) гривень щомісячно на кожну дитину з подальшою щорічною індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 12.04.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до положень ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення дітьми повноліття.

Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з положеннями ч.1 ст.182 вказаного Кодексу, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено, або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.

У ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних для цього обставин.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання у ДУ "Дрогобицька виправна колонія № 40" з 19.04.2024 року, що видно з довідки за № 7/160 від 13.01.2026 року (а.с.7).

Лише з 19.04.2024 року по 14.01.2026 року ОСОБА_1 не був працевлаштований і відповідно не отримував доходи, що видно з довідки за № 4/312 від 14.01.2026 року (а.с.8).

Станом на 15.06.2026 року боржник ОСОБА_1 ухиляється від сплати аліментів. З 12.04.2023 року боржником аліменти не сплачувалися, що видно з довідки про неотримання аліментів за № 25890 від 15.06.2026 року (а.с.21).

Однак, на підтвердження зміни матеріального або сімейного стану платника аліментів до матеріалів справи не долучено.

Суд враховує, що розмір аліментів визначений у рішенні суду гарантований для забезпечення належного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей сторін.

Нормами Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України не встановлено обмеження щодо максимального розміру утримання, в тому числі у формі аліментів, яке батьки (один з батьків) повинен надавати кожній чи кільком своїм дітям, а встановлено лише мінімальні розміри аліментів.

При визначенні конкретного розміру аліментів на кожну дитину враховується ряд обставин та факторів, які визначені, зокрема, ст. 182 Сімейного кодексу України (стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей чи утриманців, наявність, майна та майнових прав тощо).

При цьому, для визначення розміру аліментів, який батьки (один з батьків) повинен сплачувати на утримання конкретної дитини, в тому числі і для вирішення питання про зменшення їх розміру, обов`язково слід встановити матеріальних стан, зокрема, доходи платника аліментів.

Щодо доводів позивача про те, що місячний розмір аліментів, який стягується з позивача на утримання дітей, значно перевищує його сукупний дохід, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Отже, відповідно до змісту наведеної норми, прожитковий мінімум як певна вартісна величина, яка виражається в грошовому розмірі, передбачає лише мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, які забезпечують функціонування організму дитини.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Тобто, пріоритетним є саме гармонійний розвиток дитини.

Оцінивши вищевказані докази, суд дійшов висновку, що такі не є належними та достатніми, в розумінні ст. ст. 77, 80 ЦПК України, оскільки такі не підтверджують факт зміни матеріального чи сімейного стану позивача.

Суд зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи документи не доводять зміну його майнового стану, а тому, враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку, що позивач не довів, що не може сплачувати визначений судом розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Відтак, аналізуючи зібрані в справі докази з урахуванням наведених правових норм, суд дійшов висновку про те, що належних та достатніх доказів того, що змінились обставини, які існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, позивачем суду не надано.

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, а також враховуючи те, що розмір стягуваних аліментів за рішенням суду не є завищеним та відповідає розміру, необхідному та достатьому для забезпечення гармонійного розвитку дітей, передбаченому нормами чинного законодавства, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст. 180, 182-184, 191 СК України, ст. ст. 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позовній вимозі ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, які утримуються з ОСОБА_1 за рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 13.07.2023 року, яким вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти на утримання (аліменти) дітей, а саме дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 6000,00 (шість тисяч) гривень щомісячно на кожну дитину з подальшою щорічною індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 12.04.2023 року і до досягнення дитиною повноліття - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.арга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 29.06.2026 року.

Суддя: Зеліско Р. Й.