Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №943/125/26 — Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/125/26

Провадження №3/943/314/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року

Суддя Буського районного суду Львівської області Журибіда Б.М., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника ВАП УПП у Львівській області ДПП НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, гр. України, місце праці не встановлено, жителя АДРЕСА_1

за ст. 124 КпАП України –

встановив:

З протоколу серії ЕПР1 № 572231 від 21.01.2026 року, вбачається, що цього ж дня 21 січня 2026 р. о 18 год. 00 хв. на 484 км + 500 м автодороги М-06 Київ-Чоп Золочівського району Львівської області, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Renault Duster, н/з НОМЕР_1 , рухаючись по дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, у лівому ряді, не обрав безпечної швидкості, не переконався у безпеці маневру, був не уважним, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, у результаті чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме гужовий транспорт, який знаходився на розділювальній смузі дороги. Внаслідок ДТП транспортний засіб та гужова повозка отримали пошкодження.

ОСОБА_1 в судові засідання 15.05.2026, 12.06.2026, ні 26.06.2026 року не з`явився, хоча був судом належним вчасно та належним чином повідомлений про день та час розгляду справи (за допомогою СМС повідомлення та рекомендованим поштовим повідомленням, таке повернулося на адресу суду з відміткою, що ОСОБА_1 отримав повістку суду 20.06.2026 року, про що свідчить його особистий підпис).

Зважаючи на сповіщення порушника про розгляд адміністративних матеріалів, судом вирішено провести розгляд справи у його відсутності, що не суперечить правовим приписам ч.2 ст.268 КУпАП.

До вказаних висновків приходжу, зокрема виходячи і з наступного.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення не вбачаю, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, а також враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності останнього та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

По даному протоколу суддею Буського районного суду Львівської області Шендріковою Г.О. 16 лютого 2026 року була винесена постанова, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, накладено відповідне стягнення та судовий збір.

Постановою судді Львівського апеляційного суду від 24 березня 2026 року постанову судді Буського районного суду від 16 лютого 2026 року скасовано, матеріали справи направлено на новий розгляд до Буського районного суду.

Згідно протоколу розподілу від 17.04.2026 року, дану справу передано судді Журибіді Б.М.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 252 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 1.5 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З матеріалів справи, зокрема письмових пояснень ОСОБА_1 , вбачається, що останній 21.01.2026 року керував автомобілем, рухався автодорогою Київ – Чоп, в напрямку м. Броди, приблизно о 18.00 год, в темну пору доби. Під час руху в правій смузі раптово виявив на своїй смузі руху посторонній предмет (частину упряжі). З метою уникнення зіткнення з даним предметом, різко звернув на ліву смугу дороги та в останній момент побачив дишель, який виступав на проїжджу частину дороги, та з яким відбулося зіткнення. На дишелі не було жодних автовідбиваючих приладів, тому не побачив його завчасно. Після зіткнення, знизив швидкість автомобіля, прийняв праворуч та здійснив зупинку транспортного засобу, місця події не залишив, жодних правил ПДР не порушив.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що зіткнення з гужовим транспортом, який знаходився на розділювальній смузі дороги, без розпізнавальних знаків, відбулось за лічені секунди. Було темно, він їхав на ближньому світлі, рухався з дозволеною на даній ділянці дороги швидкістю та не відволікався від керування транспортного засобу. Побачити в темряві гужову повозку без жодних світоповертаючих елементів було неможливо, уникнути зіткнення він зміг, та від`їхав вбік (два наступних транспортних засоби після нього також вчинили аналогічні дії, оскільки побачити гужовий транспорт в темряві не видається можливим). Вважає, що він не порушував ПДР, а в тому, що сталась дорожньо-транспортна пригода, винен власник гужового транспорту.

Судом також досліджено протокол про адміністративного правопорушення, в якому викладена суть порушення, та схему місця ДПТ.

На схемі місця ДПТ по даному факту зафіксовано розташування транспортних засобів та місця зіткнення.

Згідно даної схеми та письмових пояснень водія ОСОБА_1 прослідковується, що водій керував автомобілем правою смугою руху, коли побачив перед собою перешкоду (упряж), звернув вліво, виїхавши на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з дишлем (можливо частина гужової підводи). На цій же схемі, дишель був розташований в крайній лівій смузі дороги (на обочині), де і відбулось зіткнення (на схемі №3).

Зі схемою місця ДТП ОСОБА_1 ознайомлений, зауважень не висловив.

Крім того, пояснення водія у справі, обставини події, викладені у протоколі, та обставини, викладені водієм в апеляційній скарзі, різняться, оскільки в скарзі водій зазначає, що гужовий транспорт знаходився на розділювальній смузі дороги, (тобто по середині між смугами руху) без розпізнавальних знаків, що різниться з даними схеми даного ДТП.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбаченого ст.124 КпАП України.

Однак, з положення ч. 2 ст. 38 КУпАП вбачається, що стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

За п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи закінчились строки, передбачені ст.38 КУпАП.

Як встановлено судом, порушення, передбачене ст.124 КУпАП вчинено 21 січня 2026 року, тому на момент розгляду справи в суді по суті закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП, що відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, є підставою для закриття провадження в справі.

Оскільки з дня вчинення порушення минуло більше ніж три місяці, в силу ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення відносно гр. ОСОБА_1 не може бути накладено, а адміністративна справа підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 38, п.7 ч.1 ст.247, 283-284, 294 КпАП України, -

постановив :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.

Суддя Б. М. Журибіда