Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №308/2618/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2618/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке 14.12.2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071170000868 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2024 року о 07 годині 00 хвилин, інспектор взводу №2 роти «ТОР» УПП в Закарпатській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_5 заступив на добове чергування спільно з інспектором взводу №2 роти «ТОР» УПП в Закарпатській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 відповідно до розробленого графіку чергування, затверджених начальником ВЧС УПП в Закарпатській області майором поліції ОСОБА_7 та приступив до несення служби у складі екіпажу «T-2» з обслуговування м. Ужгорода.

Того ж дня, о 09 годин 20 хвилин в ході проведення анти терористичних контррозвідувальних заходів на відрізку дороги М06 в с. Барвінок Ужгородського району, працівником поліції ОСОБА_6 було зупинено транспортний засіб марки «Peugeot», моделі «307 SW», червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_4 , за порушення правил дорожнього руху.

В подальшому, гр. ОСОБА_8 , маючи на меті невиконання законних вимог працівників поліції, відмовився пред`явити документ, що посвідчує його особу, після чого почав рух на вищевказаному автомобілі у сторону м. Ужгород. Надалі, приблизно через 500 метрів ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на службовому автомобілі в ході переслідування наздогнали гр. ОСОБА_4 та знову зупинили останнього на зазначеному вище відрізку дороги.

Далі ОСОБА_10 та ОСОБА_6 було прийнято рішення про адміністративне затримання гр. ОСОБА_8 за злісну непокору працівникам поліції, в ході чого вищевказані працівники поліції підійшли до автомобіля марки «Peugeot», моделі «307 SW», червоного кольору, номерний знак НОМЕР_2 , та відкривши водійські двері почали вчиняти дії, спрямовані на адміністративне затримання гр. ОСОБА_8 та усунення його від керування транспортним засобом.

В ході вищевказаних дій, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті перешкодити працівникам правоохоронного органу виконати свої службові обов`язки, розуміючи, що гр. ОСОБА_5 перебуває у форменому одязі, виконує свої службові обов`язки, повторно почав рух на зазначеному вище транспортному засобі, внаслідок чого протягнув працівника поліції ОСОБА_5 , який в ході цього вчепився за водійські двері автомобіля, внаслідок чого останній впав на асфальтоване покриття автомобільної дороги та отримав тілесні ушкодження у вигляді забою правого стегна, правої гомілки, правої поперекової ділянки, які згідно висновку експерта №642 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів, тим самим перешкодив нормальній діяльності правоохоронного органу - Національній поліції України, та завдав шкоди авторитету Національної поліції України.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 342 КК України, тобто опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26.06.2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 та призначити останньому визначену в угоді міру покарання.

Потерпілий ОСОБА_5 не скористався правом на участь у судовому засіданні та в матеріалах справи міститься його заява, згідно якої він не заперечує щодо укладення угоди у кримінальному провадженні.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та надав суду згоду на затвердження угоди про визнання винуватості, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, які йому роз`яснені судом.

Незважаючи на те, що судом роз`яснено обвинуваченому право на захист, передбачене ст. 20 КПК України, від отримання якого останній відмовився. Суд переконався у добровільності такого рішення, яке не пов`язане з матеріальним становищем обвинуваченого чи будь-якими іншими обставинам.

Заслухавши сторони, дослідивши зміст угоди стосовно свідомої добровільної узгодженості сторонами її істотних умов, суд доходить до наступного висновку.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винним, згідно з положеннями ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину. Він розуміє права, визначені п.п. 1, 4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Угода не суперечить вимогам КК та КПК України, а тому, суд приходить до переконання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості.

Подана на розгляд суду угода відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна. Шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільною, тобто не наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Із змісту угоди слідує, що прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо всіх істотних обставин даного кримінального провадження, обвинувачений у повному обсязі обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчинених діяннях.

Також, сторонами визначено узгоджене ними покарання за ч. 2 ст. 342 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, зміст обвинуваченому, яких роз`яснено.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена і його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 342 КК України, тобто опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи конкретні обставини справи, особу винного, а також вимоги ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, попередження нових злочинів, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 342 КК України у виді штрафу та призначає узгоджене сторонами вид і міру покарання, відповідно до угоди про визнання винуватості від 26 червня 2026 року, укладеної між прокурором у кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_4 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314, 369, 370, 373, 374, 376, 473, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26 червня 2026 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071170000868 від 14.12.2024 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази:

- транспортний засіб марки «Peugeot», моделі «307 SW», червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 - повернути власнику;

- оптичний диск "DVD-R" - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Судові витрати по справі відсутні.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорення встановлених досудовим розслідуванням обставин не допускається.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1