Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №127/33147/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/33147/25

Провадження № 2/127/7438/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 червня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Бойко В.М.,

при секретарі Іщенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини.

Позов мотивовано тим, що сторони перебували в не зареєстрованому шлюбі та від спільного шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з матір`ю, та знаходяться на її утриманні. Відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку щодо утримання дітей, матеріально дітям не допомагає. Враховуючи вищевикладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу відповідача до досягнення дітьми повноліття, аліменти на утримання матері дітей в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку, щомісячно, до досягнення дітьми трьох-річного віку.

Ухвалою суду від 11.11.2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив. У встановлений законодавством строк для подання відзиву від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися. На адресу суду від представника позивачки ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 повторно у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

На підставі ст. 280 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Суд вирішив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що в провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебувала справа №495/7071/13-ц про розірвання щлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , стадія розгляду справи – заяву задоволено повністю. (а.с.19).

Згідно Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.15).

Згідно Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.16).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 , та її діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.9-11).

Крім того, відповідно до довідок від 15.09.2025 року про взяття на облік ВПО, ОСОБА_1 , та її діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , фактично проживають за однією адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.12-14).

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Крім того, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 11 ЗУ «Про охоронну дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, і відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В частині 3 статті 181 СК України зазначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька або у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Зважаючи на положення ст.ст. 141, 180-182 СК України, зокрема про солідарний обов`язок батьків на утримання дітей та те, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги дітям, суд вважає, що з відповідача слід стягувати на користь позивачки аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.10.2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

З приводу вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини, то вона також підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

З аналізу вказаної вище норми закону вбачається, що основною умовою для утримання чоловіком дружини до досягнення дитиною трьохрічного віку є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Враховуючи вказане вище, суд вважає, що відповідач має можливості утримувати позивача - матір дітей до досягнення дітьми трьох років, оскільки він є особою працездатного віку. Також, слід зазначити, що позивач має право на утримання аліментів з відповідача, оскільки вона проживає з дітьми та здійснює догляд за ними, в зв`язку з чим не має змоги працювати і утримувати себе.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача аліментів на її утримання обґрунтована, тому суд вважає, що аліменти слід стягнути у розмірі 1/6 частки від всіх видів заробітку, щомісячно, до досягнення дитиною трьохрічного віку.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору за дві позовні вимоги, згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави в загальному розмірі 2 662,40 грн.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 180- 182, 191 СК України, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) усіх видів отриманого заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.10.2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 , аліменти на її утримання, як матері дітей, з якою проживають діти у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , щомісячно, починаючи стягнення з 20.10.2025 року і до досягнення дітьми трирічного віку.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь держави судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – суду невідомо, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 26.06.2026 року.

Суддя: