Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №355/1363/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1363/26

Провадження № 2/355/1229/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

секретаря судового засідання Верби Ю.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на майно -

УСТАНОВИВ:

10.06.2026 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача – Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на майно. В обґрунтування позову зазначила, що відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було реалізоване право на приватизацію квартири розташованої по АДРЕСА_1 .

01.02.1995 року було отримано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 виготовленого Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива». Згідно даного свідоцтва співвласниками квартири розташованої по АДРЕСА_1 являлися: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Дане свідоцтво в подальшому було зареєстроване в органах БТІ.

16.01.2008 року ОСОБА_4 , частки належної їй квартири на підставі свідоцтва про право власності, виданого госпрозрахунковим бюро «Альтернатива» від 01.02.1995 року за №1219, договорів дарування посвідчених Баришівською державною нотаріальною конторою 18.10.1995 року за №1-2037 та №1-2035 зареєстрованих в Баришівському БТІ №549, розташованої по АДРЕСА_1 подарувала ОСОБА_6 .

На даний час частка квартири розташованої по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 (до реєстрації шлюбів ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності, виданого госпрозрахунковим бюро «Альтернатива»01.02.1995 року за №1219, інші 3/4 частки на підставі договору дарування частини квартири від 16 січня 2008 року посвідченого Баришівською районною державною нотаріальною конторою.

Нещодавно звернувшись до нотаріальної контори з наміром посвідчити договір купівлі-продажу квартири розташованої по АДРЕСА_1 , нотаріусом позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та повідомлено, що в свідоцтві № 1219 від 01.02.1995 року виданого на квартиру АДРЕСА_2 орган приватизації зазначений Госпрозрахункове бюро «Альтернатива», яке не являлося органом приватизації з правом видачі свідоцтва про право власності на житло, цій організації делегувались повноваження щодо проведення технічних робіт, а саме: підготовка документів для приватизації, виготовлення технічної документації, проведення розрахунків, а свідоцтво про право власності на об`єкт приватизації відповідно до Закону України «Про малу приватизацію» повинно було бути видане органом приватизації, який виніс відповідне розпорядження. В розпорядженні органу приватизації №20 від 31.01.1995 року печатка органу приватизації міститься «Баришівський районний комбінат комунальних підприємств», отже й орган приватизації в свідоцтві про право власності на житло повинен бути зазначений «Баришівський районний комбінат комунальних підприємств». В зв`язку з зазначеними невідповідностями в нотаріальній конторі позивачці було рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на частку квартири для можливості в подальшому реалізації власником на розпорядження квартирою.

В зв`язку з такими обставинами позивачка не має змоги вільно на свій розсуд розпоряджатися своїм майном та змушена була з даним позовом звернутися до суду.

Через невідповідність свідоцтва про право власності житло № НОМЕР_1 від 01 лютого 1995 року виданого на квартиру розташовану по АДРЕСА_1 виникає необхідність у визнанні права власності за ОСОБА_1 на 1/4 частку квартири розташованої по АДРЕСА_1 .

В зв`язку з вищевикладеним, позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом, який просила задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.06.2026 р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Проведення підготовчого засідання призначено на 25.06.2026р.

2026 р. на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача – Баришівської селищної ради Броварського району Київської області - щодо визнання позову та розгляду справи у відсутність представника відповідача.

25.06.2026 р. на адресу суду надійшла заява представника позивача – ОСОБА_9 - щодо розгляду справи у відсутність позивача та їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання

відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.01.1995 року органом приватизації «Баришівським районним комбінатом комунальних підприємств» було винесено розпорядження №20 про дозвіл ОСОБА_2 та членам її сім`ї на приватизацію квартири розташовану по АДРЕСА_1 (а.с. 10).

01.02.1995 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 було отримано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 виготовленого Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива» на квартиру розташовану по АДРЕСА_1 (а.с. 11,12).

Згідно договору дарування частини квартири від 16.01.2008 року ОСОБА_4 , частки належної їй квартири на підставі свідоцтва про право власності, виданого госпрозрахунковим бюро «Альтернатива» від 01.02.1995 року за №1219, договорів дарування посвідчених Баришівською державною нотаріальною конторою 18.10.1995 року за №1-2037 та №1-2035 зареєстрованих в Баришівському БТІ №549, розташованої по АДРЕСА_1 подарувала ОСОБА_6 (а.с.14,15).

09.06.2026 року нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори Малиновською Н. В. листом №797/01-16 від 09.06.2026 року було відмовлено позивачці у вчиненні нотаріальної дії посвідченні договору купівлі-продажу квартири розташованої по АДРЕСА_1 (а.с.23).

Положеннями статей 15, 16 ЦК, статтею 4ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини другої статті 16 ЦК способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Відповідно до ст.. 331 ЦК України передбачено, що Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених ст. ст. 335, 376, 392 цього Кодексу.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волііншихосіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядженнясвоїммайном.

Статтею 345 ЦК України встановлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки.

На момент виникнення спірних правовідносин приватизація державного житлового фонду здійснювалась на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Порядок передачі квартир будинків у власність громадян та перелік документів, що підлягають оформленню визначався Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 № 56, складеним відповідно до вказаного Закону.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (тут і далі Закон в редакції від 09.04.1994) приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Абзацом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно частин першої-четвертої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації.

Передача квартир (будинків) у власність громадян відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок). Це право засвідчується ліцензією, що видається в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (далі - Положення) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення.

У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові мови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.

Зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки та видає розпорядження. При створенні підприємства по оформленню документів ця робота виконується вказаним підприємством (крім оформлення розпорядження).

На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру, а на одноквартирний будинок - паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі (пункти 18, 20, 21,24, 26 Положення).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню, адже позивачі скористалися своїм правом на приватизацію житла.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у позовній заяві позивачі не ставлять вимоги про стягнення судового збору з відповідача. Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору, сплачених при зверненні до суду с вищевказаним позовом.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 76, 81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (картка платника податків – НОМЕР_2 ) право власності на 1/4 частку квартири загальною площею 45,3 кв. м. розташовану по АДРЕСА_1 (належної ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 01 лютого 1995 року видане на квартиру АДРЕСА_2 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. В. Чальцева