Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №133/857/26 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/857/26

3-зв/133/11/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.06.26 м.Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі головуючої судді Дем`янової Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про відвід судді Дурач О.А. у розгляді справи №133/707/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 121 КУпАП,

встановив:

У провадженні судді Пєтухової Н.О. перебуває справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 172-6 КУпАП.

24.06.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_2 про відвід судді Пєтухової Н.О. від розгляду зазначеної справи.

Заява мотивована тим, що, на думку заявниці, суддя є упередженою, оскільки судове засідання було призначене на 04.05.2026, однак її захисник не мав можливості взяти участь у судовому засіданні, про що суд був завчасно повідомлений. Після відкладення розгляду справи наступне судове засідання було призначено на 20.05.2026.

Заявниця зазначає, що ні вона, ні її захисник не отримали судових повісток про виклик у судове засідання на 20.05.2026, у зв`язку з чим не були обізнані про дату та час його проведення. На її думку, суддя безпідставно дійшла висновку про ухилення від явки до суду та незаконно застосувала привід, що свідчить про її упередженість.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи заяви про відвід, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції та у точній відповідності до закону.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які б регулювали порядок вирішення заяв про відвід судді. Водночас, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої провадження у справах про адміністративні правопорушення за своїм характером можуть вважатися «кримінальними» у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при вирішенні питання про відвід судді підлягають застосуванню положення кримінального процесуального законодавства за аналогією закону.

Такий правовий підхід узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справах Надточій проти України та Лучанінова проти України.

Крім того, пунктом 4 рішення Ради суддів України № 34 від 08.06.2017 роз`яснено, що у разі необхідності врегулювання конфлікту інтересів під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, за відсутності відповідного нормативного регулювання, суддя вправі застосовувати процесуальні норми за аналогією закону.

Відповідно до ст. 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь судді у кримінальному провадженні. Перелік таких підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим та містити конкретні обставини, які викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя при здійсненні правосуддя є незалежним та керується принципом верховенства права.

Статтями 1, 3 та 15 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя повинен бути безстороннім, дотримуватись високих стандартів поведінки та забезпечувати довіру суспільства до суду і правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі Мироненко і Мартенко проти України зазначив, що безсторонність суду оцінюється за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. При цьому особиста безсторонність судді презюмується, доки не доведено інше.

Разом із тим незгода сторони з процесуальними діями суду сама по собі не свідчить про упередженість чи необ`єктивність судді та не може бути підставою для його відводу.

Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України заперечення щодо ухвал, постановлених під час судового провадження, можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне судове рішення.

Отже, заявник не позбавлений права викласти свої заперечення щодо розгляду справи за відсутності захисника та щодо строків призначення справи у разі подання апеляційної скарги на судове рішення у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.04.2026 до суду надійшли заяви ОСОБА_2 та її захисника про відкладення судового засідання, призначеного на 04.05.2026, у зв`язку із зайнятістю захисника в іншому судовому процесі. Зазначені клопотання були враховані судом, а розгляд справи відкладено.

Після відкладення справи судове засідання було призначено на 20.05.2026. Судова повістка про виклик ОСОБА_2 була направлена судом рекомендованим поштовим відправленням за адресою її проживання.

Той факт, що заявниця не отримала судову повістку, сам по собі не свідчить про порушення судом порядку повідомлення учасника провадження та не є доказом упередженості судді.

Попри те, що право на судовий захист є конституційно гарантованим, його реалізація покладає на учасників судового провадження не лише права, а й відповідні процесуальні обов`язки.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка бере участь у судовому провадженні, повинна з розумною періодичністю цікавитися перебігом відомого їй судового процесу, добросовісно користуватися наданими процесуальними правами та сумлінно виконувати процесуальні обов`язки. Так, у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони повинні вживати належних заходів для того, щоб дізнаватися про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, у рішенні у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх стадіях розгляду справи, які стосуються його безпосередньо, утримуватися від використання процесуальних засобів, спрямованих на затягування провадження, а також максимально використовувати національні процесуальні механізми для забезпечення оперативного розгляду справи.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

З огляду на наведене саме лише неотримання особою судової повістки за відсутності доказів порушення судом встановленого законом порядку повідомлення не може свідчити про упередженість судді чи бути самостійною підставою для його відводу. Учасник провадження, будучи обізнаним про перебування справи на розгляді суду, повинен проявляти належну процесуальну активність та вживати розумних заходів для отримання інформації про її рух.

Доводи заяви фактично зводяться до незгоди заявниці з процесуальними діями та рішеннями судді щодо призначення судового засідання, оцінки належності повідомлення про його проведення та застосування приводу. Водночас незгода особи з процесуальними рішеннями суду не є підставою для відводу судді.

Обставин, які б свідчили про особисту заінтересованість судді у результатах розгляду справи, її необ`єктивність чи наявність інших підстав, що могли б викликати обґрунтовані сумніви у її безсторонності, заявником не наведено, а матеріалами справи такі обставини не підтверджуються.

Таким чином, наведені у заяві доводи не свідчать про наявність об`єктивних чи суб`єктивних підстав для відводу судді, а тому заява задоволенню не підлягає.

Керуючись за аналогією положеннями ст.ст. 75, 80, 81, 82 КПК України, суд, —

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Пєтухової Н.О. від розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення - відмовити.

Постанова є остаточною та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА