Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №486/313/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/313/26

Провадження № 2/486/870/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 червня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непонолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непонолітньої дитини.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 18.03.1999 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24.11.2025 року шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Неповнолітній син проживає разом з позивачем та перебуває на її повному утриманні. Відповідач на даний час проходить військову службу, матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно не надає, угода про сплату аліментів між сторонами не укладалася. З урахуванням того, що відповідач проходить військову службу, має регулярний дохід, вважає за необхідне стягнути з нього аліменти у частці від усіх видів заробітку (доходу).

Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 24.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.03.2026 року клопотання позивача про витребування доказів задовольнити частково, витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 відомості, чи проходить відповідач військову службу; у випадку підтвердження проходження військової служби відповідачем, зобов`язано надати довідку про підтвердження проходження військової служби та витяг з наказу «Про особовий склад» про прийняття на військову службу та інформацію про доходи у зв`язку з проходженням військової служби по теперішній час (із зазначенням розміру виплат, надбавок та премій).

Ухвалою суду від 30.04.2026 року повторно витребувано докази від ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21.05.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшли витребувані судом докази.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, проте надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, судом належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом надсилання судових повісток рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та оголошенням на офіційному сайті суду, про причини неявки суду не повідомив. Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши докази в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що шлюб, укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , розірвано рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24.11.2025 року /а.с.11-12/.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області /а.с.13/.

Дитина проживає разом з позивачем, що підтверджується довідкою №1444 від 25.05.2021 року про реєстрацію місця проживання особи та відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 20.01.2026 року, згідно яких ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.14, 16-17/.

Згідно витребуваних судом доказів від ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач ОСОБА_2 призваний на військову службу по мобілізації 06.01.2024 року до ВЧ НОМЕР_2 /а.с.64/.

Відповідач є працездатним, на утриманні інших осіб не має, матеріальне становище та стан здоров`я дозволяють йому сплачувати аліменти на дитину. Доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до ч. 1 та 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Так само і положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Правовідносини щодо утримання батьками дитини регулюються главою 15 Сімейного кодексу України (далі СК України), яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Даний обов`язок є рівним для обох батьків і покладається на них, не зважаючи на те, з ким із батьків проживає дитина (ст. 180 СК України).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

При цьому за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 ст. 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімально необхідний рівень матеріального забезпечення дитини відповідного віку встановлений на законодавчому рівні.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Так, згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум з 01.01.2026 року на дітей віком до 6 років 2 817 грн; на дітей від 6 до 18 років 3 512 грн.

Враховуючи вищезазначені норми закону, суд виходить із того, що батьки повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі, не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини.

Оскільки встановлений ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, виходячи із аналізу цієї норми Закону, висновується, що іншу рівну частину аліментів на виконання батьківського обов`язку щодо утримання дитини повинен забезпечити той з батьків, із ким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Оцінюючи надані суду докази, виходячи із рівності обов`язку батьків щодо утримання дітей, розумності та достатності розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб дітей, зважаючи на встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягувати із відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову, а саме з 11.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 89, 263-265, 273, 280, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непонолітньої дитини задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 11.02.2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) в дохід держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 (двадцять) копійок судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.О. Волощук