Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №127/16883/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/16883/26

Провадження №1-кп/127/445/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , уродженця с. Іваниця, Ічнянського району, Чернігівської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

04.12.2012 вироком Липовецького районного суду Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік,

25.10.2013 вироком Липовецького районного суду Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки,

24.12.2013 вироком Липовецького районного суду Вінницької області за ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

11.08.2016 вироком Липовецького районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Липовецького районного суду від 24.12.2013 у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 7 місяців,

16.10.2019 вироком Липовецького районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 8 місяців обмеження волі, відповідно до ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув`язнення у строк відбуття відбуття покарання з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі, що становить 1 рік 8 місяців обмеження волі,

30.09.2022 вироком Баришівського районного суду Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4-х років позбавлення волі,

20.12.2022 вироком Баришівського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, з врахуванням положення ч. 1, 4 ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді 5 років 3 трьох місяців позбавлення волі. Звільнений ухвалою Білоцерківським міськрайонного суду Київської області від 28.11.2024 від відбування покарання умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом на підставі ст. 81-1 КК України,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026020020000239 від 16.04.2026, –

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_4 командир 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від виконання обов`язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та бажаючи їх настання, в умовах дії правового режиму воєнного стану, без отримання відповідного дозволу від командирів чи начальників та без наявності поважних причин, не прибув у встановлений строк до пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 після проходження лікування у KHП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Жажківської міської ради, що дислокується у АДРЕСА_2 , звідки був випасаний 27.08.2025 року та згідно з припису повинен був 30.08.2025 року прибути до пункту тимчасової дислокації роти (околиці села Павленкове Лебединського району Сумської області).

У подальшому, час проводив на власний розсуд за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, до моменту встановлення його місцезнаходження працівниками поліції.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_3 солдат ОСОБА_6 обов`язки військової служби НОМЕР_4 виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

Крім того, 15.04.2026 приблизно о 10 год 00 хв., діючи умисно, таємно, будучи засудженим 20.12.2022 Баришівським районним судом Київської області за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі до 5 років, таким чином маючи не зняту та не погашену судимість за злочин проти власності та діючи повторно, в умовах воєнного стану, шляхом підбору ключа, проник до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , звідки заволодів належними ОСОБА_7 інструментами, а саме: шуруповерт марки «Dnipro-M» модель TD-30 чорно-оранжевого кольору, серійний помер ZCT032440-00095, перфоратор бочковий «Dnipro-M» модель BH-14S, серійний номер 22557007Д807211202181, шліфмашина кутова марки «Dnipro-M» модель GS-98, серійний номер WHE092005-14139, лазерний рівень марки «Metalscan», після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення, надалі розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 4 873 (чотири тисячі вісімсот сімдесят три) гривні 84 коп.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі, суду повідомив, що після того, як його виписали з лікарні, він зателефонував на військову частину та повідомив, що не може повернутись на службу, оскільки в нього не було коштів. Після чого, він поїхав у Вінницю та працював у потерпілого, а саме виконував ремонтні роботи, однак останній затримував виплату зарплати, тому він на емоціях викрав інструменти. Зазначив, що через деякий час самостійно зателефонував до працівників поліції та повідомив, що він викрав речі та де він знаходиться. Про вчинене шкодує, свою вину визнав у повному обсязі, викрадені речі повернув.

Зважаючи на те, що обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого, дослідження матеріалів кримінального провадження, суд приходить до висновку про винність обвинуваченого у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати:

- за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану;

- за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу військовослужбовця без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Суд зважає на те, що обвинувачений військовослужбовець, раніше судимий, станом на 20.04.2026 на лікуванні не перебував та за медичною психіатричною, неврологічною, нейрохірургічною та наркологічною допомогою не звертався, за місцем проживання скарг не надходило.

Обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого відсутні.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого відсутні.

Згідно із ч. 1 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, а частина друга цієї статті передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, в й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до положень ст. 65 КК України, враховуючи ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушення, обставини справ, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, враховуючи особу обвинуваченого, ставлення до вчинених кримінальних правопорушень, який вину визнав, вчинив злочини будучи військовослужбовцем, не з`явився вчасно на службу без поважних причин, а також, вчинив крадіжку, тому суд приходить до висновку, що його виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень не можливе без його ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк, визначений в межах санкції передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 5 ст. 407 КК України, визначивши остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України – шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Остаточне покарання слід призначити з врахуванням положень ч. 3 ст. 81-1 КК України, ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Баришівського районного суду Київської області від 20.12.2022, остаточно визначивши ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому строк попереднього ув`язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження слід зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з моменту затримання 27.04.2026 по день набрання вироком законної сили.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому слід рахувати з дня набрання вироком законної сили.

З метою забезпечення виконання вироку суду запобіжний захід застосований до обвинуваченого у виді тримання під вартою слід продовжити до набрання вироком законної сили, але не довше ніж на шістдесят днів, з дня оголошення вироку.

Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати у відшкодування вартості проведення судових експертиз (т.1 а.с. 84, 90), оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений на речові докази.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 53, 65-67, 70, 382, 407 КК України, ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці;

-за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.

Керуючись ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати до призначеного покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Баришівського районного суду Київської області від 20.12.2022 та остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 5 місяців позбавлення волі.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 27.04.2026 по дату набрання вироком законної сили включно.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому слід рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 у виді тримання під вартою – продовжити до набрання вироком законної сили, але не довше, ніж на шістдесят днів, з 29.06.2026 до 27.08.2026.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у кримінальному провадженні на загальну суму 7514 (сім тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн 96 коп.

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2026 №127/13642/26, після набрання вироком законної сили – скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню №12026020020000239, а саме:

- лазерний рівень, шуруповерт марки «Dnipro-M», шліфмашина кутова марки «Dnipro-M» – які передано на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , після набрання вироком законної сили, залишити останньому.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: