Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №753/10220/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10220/26

провадження № 3/753/3096/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 22.04.2026 року о 17 год. 00 хв., рухаючись по просп. М. Бажана у м. Києві, повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме в порушення вимог п.2.1 а) ПДР керував транспортним засобом «Toyota Camry», н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами.

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з`явилася, про причини неявки не повідомила. Враховуючи вище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Також, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, за статтею 126 КУпАП, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним. Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтею 126 КУпАП не належить до цих випадків.

Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (2005 р.), у силу вимог параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.

При цьому справа не є складною ні в правовому, ні у фактичному аспекті.

Крім того, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в тому числі із використанням власних технічних засобів, до суду не надходило.

Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю можливим розглядати справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.

Так, пункт 1.3 ПДР, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до вимог п. 2.1 а) ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, при цьому відповідно до вимог п. 2.4 а) ПДР, водій на вимогу поліцейського повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, та пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, за обставин, викладених у протоколі, повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме даними: протоколу, складеного відносно ОСОБА_1 серії ЕПР1 № 647417, постанови серії ЕНА № 6710329 від 23.02.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП; постанови Новобаварського районного суду м. Харкова від 08.05.2025 року; довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП у м. Києві ДПП капітана поліції С. Каська; відеоматеріалами з боді-камер працівника поліції.

Так, з переглянутого у судовому засіданні відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, долучених до матеріалів справи, вбачається, що автомобіль «Toyota Camry», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху, а саме - використання мобільного телефону під час руху. Під час перевірки документів, що посвідчують особу водія та його право на керування транспортним засобом, працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_1 керує транспортним засобом, будучи позбавленим права керування. У ході спілкування з працівниками поліції водій поводив себе зухвало, висловлював незгоду з їхніми діями та зазначив, що, на його думку, його транспортний засіб був зупинений умисно у зв`язку з обізнаністю поліцейських про факт попереднього притягнення його до адміністративної відповідальності та позбавлення його права керування транспортними засобами. У подальшому, з відеоматеріалів вбачається, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом, після чого за кермо сів інший чоловік, який прибув на його прохання.

З огляду на викладене, приходжу до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Крім того, враховуючи те, що транспортний засіб не перебуває у приватній власності порушника, стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу накладено бути не може.

Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 126, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Роз`яснити, що в разі несплати штрафу в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови правопорушнику, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.

Постанова судді пред`являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя