Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №712/14342/24 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/14342/24

Провадження № 2др/712/56/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого /судді Троян Т.Є.

за участі секретаря Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Хорошун О.В. про винесення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2026 року у зазначеній вище справі постановлено рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання договору недійсним – відмовлено.

В зазначеному рішенні судом не вирішувалось питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу представника позивача.

Так, 04 червня 2026 року до Соснівського районного суду м. Черкаси звернулася представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Хорошун О.В. про винесення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 48 000 грн. з відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 . Додатково заявник просила поновити строк, встановлений законом для подання заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки рішення суду було проголошене за відсутності представника відповідача за зустрічним позовом, а тому з самим текстом вступної та резолютивної частини, представник ознайомилася значно пізніше. Дана заява була подана через систему електронний суд 04.06.2026, а зареєстрвоана в системі 05.06.2026.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 червня 2026 заяву прийнято до провадження, розгляд заяви вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання.

Позивачка – ОСОБА_2 скерувала заперечення та клопотання про зменшення витрат на оплату правничної допомоги, в якій зазначила, що заявником пропущено строк для подання доказів понесення судових витрат, а також не доведено належними та допустимими доказами факт понесення витрат на правничу допомогу саме у заявленому розмірі та їх безпосередній зв`язок із розглядом даної справи. Зокрема, відповідачка за первісним позовом зазначала, що договір про надання правничої допомоги не містить посилання на конкретну судову справу, платіжні документи не дають можливості встановити оплату саме заявлених послуг, а вказаний в акті обсяг роботи адвоката є завищеним та не відповідає фактичній складності справи. Також посилалася на те, що участь представника у судових засіданнях здійснювалася під час спільного розгляду первісного та зустрічного позовів, а тому не може бути віднесена виключно до розгляду зустрічного позову.

Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, судом встановлено наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Так, ч.1 ст.15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частинами 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 2 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем понесені судові витрати на надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача за первісним позовом ОСОБА_1 під час судового розгляду справи судом першої інстанції здійснювала адвокат Хорошун Оксана Володимирівна.

На підтвердження понесених витрат заявником надано свідоцтво про адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги від 31 січня 2025 року, акт виконаних робіт від 03 червня 2026 року, відповідно до якого вартість наданих послуг визначена у сумі 48 000 грн., н апідтвердження оплати - скриншоти про поповнення карткового рахунку з мобільного додатку.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат та підлягають розподілу між сторонами з урахуванням результатів розгляду справи.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо розміру витрат, суд не обмежений виключно встановленням факту їх документального підтвердження, оскільки відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, а також значенням справи для сторони.

Докази на підтвердження понесених витрат були подані після спливу встановленого законом строку, у зв`язку з чим заявником заявлено клопотання про поновлення процесуального строку.

У зв`язку із чим відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 заявила про пропуск строку подання доказів понесення витрат.

Суд зазначає, що представником ОСОБА_1 до закінчення судових дебатів було заявлено про намір подати такі докази після ухвалення рішення.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку, суд виходить із того, що процесуальні строки не є самоціллю, а спрямовані на забезпечення ефективності судового розгляду, дотримання принципу правової визначеності та можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Оцінюючи наведені заявником причини пропуску строку, суд враховує, що заявник завчасно повідомив суд та інших учасників справи про намір подати докази понесення витрат після ухвалення рішення, а самі докази стосуються витрат, понесених у межах розгляду цієї справи.

За таких обставин. суд не вбачає підстав вважати пропуск строку таким, що свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами або спрямований на створення перешкод для іншої сторони, а тому вважає можливим поновити ОСОБА_1 строк для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас. поновлення строку на подання доказів витрат не означає автоматичного задоволення заяви про їх стягнення у заявленому розмірі, оскільки питання компенсації витрат на правничу допомогу вирішується судом із урахуванням критеріїв реальності, необхідності та співмірності таких витрат.

При цьому. суд враховує правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких суд має оцінювати не лише факт понесення витрат, а й їх необхідність, обґрунтованість та розумність з урахуванням конкретних обставин справи.

Отже, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом із тим, суд враховує доводи ОСОБА_2 щодо необхідності перевірки реальності, необхідності та співмірності заявлених витрат.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи за умови їх фактичного понесення або виникнення обов`язку щодо їх сплати, а також з урахуванням критеріїв розумності та співмірності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 поніс витрати на правничу допомогу, що підтверджується договором про надання правової допомоги, актом виконаних робіт та іншими наданими документами.

При цьому, спір розглядався за первісним та зустрічним позовами, які виникли з одних правовідносин та були взаємопов`язаними. Відтак, участь представника ОСОБА_1 у судових засіданнях, підготовка процесуальних документів та формування правової позиції були спрямовані на захист його прав у межах усього спору, а не виключно щодо окремої позовної вимоги.

Водночас, сам по собі факт відмови у задоволенні первісного позову не є підставою для автоматичного позбавлення позивача права на компенсацію витрат, понесених у зв`язку із захистом від зустрічних позовних вимог, у задоволенні яких також відмовлено.

На думку суду, заявлений розмір витрат у сумі 48 000 грн не відповідає критерію співмірності, оскільки включає значний обсяг витрат за участь у судових засіданнях, які проводилися при спільному розгляді первісного та зустрічного позовів, а також витрати на процесуальні дії, які за своїм змістом не можуть бути повністю віднесені лише до захисту від зустрічного позову.

Так, відповідно до акту виконаних робіт від 03.06.2026 року заявником заявлено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000 грн., з яких 6 000 грн. становить аналіз зустрічної позовної заяви та узгодження правової позиції, 6 000 грн. — підготовка відзиву на зустрічний позов, 4 000 грн. — підготовка адвокатських запитів та інших процесуальних дій, 28 000 грн. — участь у судових засіданнях.

Разом із тим, суд враховує, що розгляд первісного та зустрічного позовів здійснювався в одному провадженні, у межах якого досліджувалися тотожні фактичні обставини щодо укладення договору позики, передачі грошових коштів, характеру правовідносин між сторонами та обставин придбання нерухомого майна.

Отже, хоча представником заявника здійснювався захист від заявлених зустрічних позовних вимог, частина наданої правничої допомоги об`єктивно була пов`язана із загальним предметом спору та не може бути розцінена як витрати виключно на окремий розгляд зустрічного позову.

Суд також враховує, що визначений актом розмір витрат на участь у судових засіданнях у сумі 28 000 грн не відображає фактичного розмежування часу та процесуальних дій, спрямованих саме на захист від зустрічного позову, оскільки судові засідання проводилися одночасно за первісним та зустрічним позовами.

Щодо доводів ОСОБА_2 про неналежність наданих платіжних документів, зокрема скріншотів із мобільного банківського додатку, суд зазначає, що сам по собі такий спосіб підтвердження факту зарахування коштів не є безумовною підставою для неврахування відповідних доказів, оскільки цивільне процесуальне законодавство не встановлює вичерпного переліку документів, якими виключно може підтверджуватися понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Надані заявником документи у сукупності із договором про надання правничої допомоги, актом виконаних робіт та фактичними процесуальними діями представника підтверджують наявність правовідносин щодо надання правничої допомоги та виникнення у ОСОБА_1 обов`язку щодо оплати таких послуг.

За таких обставин, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 має право на часткове відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, однак заявлена сума 48 000 грн є завищеною та не відповідає критеріям розумності і співмірності.

Враховуючи характер спору, обсяг наданої правничої допомоги, складність зустрічного позову, тривалість судового розгляду, а також те, що представник здійснював захист інтересів ОСОБА_1 одночасно у межах первісного та зустрічного позовів, суд вважає співмірним та обґрунтованим розміром витрат на правничу допомогу суму 25 000 грн.

Беручи до уваги вищевказане, керуючись ст.ст.133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Хорошун О.В. про винесення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання договору недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . 2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 .) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25000 гривень.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Повний текст рішення складений 29.06.2026.

Суддя Т.Є.Троян