Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №712/6798/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/6798/26

Провадження 2-а/712/101/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

за участю секретаря - Чумак Д.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позов обгрунтував наступним, 04 травня 2026 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивачу стало відомо про існування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №R330005 від 04.02.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з нібито неприбуттям за повісткою.

Відповідач у постанові зазначив, що позивачу була направлена повістка №6069016 рекомендованим поштовим відправленням №R067062625659, яке повернулося з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою», у зв`язку з чим повістка вважається врученою.

Позивач не погоджується із зазначеним, оскільки фактично не був повідомлений про направлення повістки та не мав можливості виконати обов`язок щодо прибуття до ТЦК та СП.

У період з 12.01.2026 по 27.01.2026 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради, що підтверджується епікризом виписним із медичної карти стаціонарного хворого №145. Стан здоров`я та перебування на лікуванні об`єктивно унеможливлювали отримання поштового відправлення та прибуття до ТЦК та СП.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, а також встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим відповідачем не було належним чином встановлено факт отримання позивачем повістки, наявність умисного невиконання обов`язку щодо прибуття, а також не враховано поважні причини неприбуття.

Відповідно до пункту 23 постанови Кабінету Міністрів України №560 поважними причинами неприбуття є, зокрема, хвороба громадянина або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені місце та строк.

Крім того, оскаржувана постанова не містить належного опису обставин правопорушення, зокрема не зазначено дату отримання повістки, дату встановлення факту неприбуття, обставини повідомлення особи про розгляд справи, що порушує вимоги ст. 283 КУпАП та право позивача на захист.

Сам факт повернення поштового відправлення з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою» не підтверджує фактичного повідомлення позивача про виклик до ТЦК та СП, оскільки належним доказом повідомлення є, зокрема, підтвердження отримання поштового відправлення, відмова від його отримання або підтвердження відсутності особи за адресою, яку вона повідомила ТЦК та СП.

Відповідачем не доведено, що позивач був належним чином оповіщений про необхідність прибуття, а також що він мав реальну можливість виконати відповідний обов`язок.

Отже, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а постанова №R330005 від 04.02.2026 винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування обставин справи.

На підставі викладеного постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю. Також вказував на безпідставність подвоєння накладеного штрафу до 34102 грн., так як про наявність спірної постанови та відкриття виконавчого провадження дізнався після блокування особистих рахунків у банку. Просив позов задовольнити.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без виклику сторін, витребовано у відповідача копії матеріалів, на підставі яких були винесені постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 № R330005 від 04 лютого 2026 року.

Представник відповідача скерував відзив, який отримано 23.06.2026, відповідно до якого заперечував проти доводів позивача з огляду на наступне: у ІНФОРМАЦІЯ_3 заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивач, перебуваючи на військовому обліку, був належним чином викликаний до ТЦК та СП шляхом формування в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів повістки №6069016 для прибуття 21.01.2026 о 09:00 год. з метою уточнення облікових даних.

На думку відповідача, позивач був зобов`язаний з`явитися за викликом відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак не прибув та не повідомив ТЦК про причини неявки.

Відповідач посилається на те, що повістка була направлена поштовим відправленням №R067062625659, яке повернулося з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 41 постанови КМУ №560 є належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного.

У зв`язку з неприбуттям позивача та відсутністю повідомлення про причини неявки ТЦК 29.01.2026 сформував подання до поліції щодо розшуку та доставлення позивача для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідач зазначає, що 01.02.2026 позивача було доставлено працівниками поліції до ТЦК, складено протокол про адміністративне правопорушення, роз`яснено права за ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Позивач заяв та клопотань не подавав, у зв`язку з чим справа була розглянута без його участі.

На думку відповідача, у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки в умовах особливого періоду він порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не прибувши за викликом до ТЦК.

Також відповідач посилається на конституційний обов`язок громадян щодо захисту Вітчизни, дію воєнного стану та загальної мобілізації, а також на обов`язок військовозобов`язаних дотримуватися правил військового обліку.

Окремо відповідач заявляє про пропуск позивачем строку звернення до суду, зазначаючи, що постанова була направлена позивачу 16.03.2026 рекомендованим листом, але не була отримана та повернулася за закінченням строку зберігання. На думку відповідача, позивач мав можливість своєчасно отримати постанову та оскаржити її, а тому позов підлягає залишенню без розгляду.

За вказаних обставин, відповідач просить залишити позов без розгляду, а у разі поновлення строку звернення до суду — відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи у порядку письмового провадження, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.

Під час складання протоколу №F 3863253 від 01.02.2026 за 210-1 КУпАП відповідно до вимог ст.254 КУпАП ОСОБА_1 доведено положення ст.63 Конституції, ст.268 КУпАП. Суть адміністративного правопорушення відповідно до протоколу: 01.02.2026 о 14:20 год. ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 . В ході перевірки облікових даних, було з?ясовано, що стосовно громадянина ОСОБА_1 29.01.2026 № НОМЕР_1 направлено до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, звернення згідно статті 259 КУпАП, щодо доставлення особи для складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 210-1, так як громадянин ОСОБА_1 не прибув по повістці №6069016 на 09:00 год 21.01.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В ході розгляду справи з пояснень громадянина ОСОБА_1 було встановлено, що за повісткою (викликом) для визначення його призначення на особливий період до ІНФОРМАЦІЯ_2 він з його слів не з?являвся, оскільки повістку не отримував. Своєю бездіяльністю під час дії особливого періоду громадяний порушив вимоги частини 3 стасті 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Повідомлено, що розгляд справи відбудеться 04.02.2026 об 14-00.

З постанови по справі про адміністративне правопорушення №R330005 від 04.02.2026 року, яка складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 051 грн. За змістом вказаної постанови зазначаєтья, що позивач за повісткою (викликом) для визначення його призначення в особливий період до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з його слів не з`явився так як не отримував повістку. Своєю бездіяльністю під час дії особливого періоду порушив вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Постанова надіслана позивачу 16.03.2026 року, що підтверджуєтьс фіскальним чеком про відправлення рекомендованого листа №R180080006916 та конвертом із відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022, оголошується та проводить загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували станом на дату винесення оскаржуваної постанови).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст.235 КУпАП).

Таким чином, з 24.02.2022 в Україні діє особливий період.

Указом Президента України від24.02.2022№ 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації, яку в подальшому було продовжено і яка діяла станом на час притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

Щодо складу адміністративного правопорушення, вказаного у постанові №R330005 від 04.02.2026 : неявка за повісткою, чим було порушено вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчиннео правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перевіряє, чи прийняте рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема, обґрунтовано, пропорційно, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також чи є обставини, що виключають адміністративну відповідальність або пом`якшують її.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки громадянин зобов`язаний з`явитися у визначені місце та строк, а у разі неможливості прибуття — повідомити про причини неявки у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, поважними причинами неприбуття визнаються, зокрема, хвороба громадянина або інші обставини, які об`єктивно унеможливили прибуття у визначені місце та строк.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що позивач у період, який охоплює дату прибуття, перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується медичними документами. Наведені обставини об`єктивно свідчать про наявність потенційної поважної причини неприбуття за викликом.

Суд зазначає, що питання кваліфікації дій позивача за частиною третьою статті 210-1 КУпАП не може вирішуватися виключно через встановлення факту неявки за повісткою, оскільки склад адміністративного правопорушення у сфері мобілізаційного законодавства є бланкетним і передбачає необхідність встановлення сукупності всіх елементів, у тому числі вини та відсутності поважних причин.

Відповідно до пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного є не лише факт направлення повістки засобами поштового зв`язку, а й наявність юридично значущих наслідків доставки, а саме: отримання повістки, відмова від її отримання або належним чином підтверджена відсутність особи за адресою, яка була повідомлена ТЦК та СП.

У даній справі відповідач послався на повернення поштового відправлення з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою» як на належне підтвердження оповіщення. Водночас матеріали справи не містять перевірки, чи відповідала зазначена адреса обліковим даним позивача, повідомленим ним ТЦК та СП, а також чи були вжиті заходи для встановлення фактичного місця його перебування.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що посадовою особою ТЦК та СП при розгляді справи було належним чином досліджено питання наявності чи відсутності поважних причин неприбуття позивача, зокрема його стану здоров`я, об`єктивної можливості виконати обов`язок щодо явки, а також можливості повідомити про причини неявки та надати відповідні докази. Також відсутня оцінка таких обставин у постанові.

Таким чином, висновок про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення є передчасним, оскільки ґрунтується на неповному з`ясуванні всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень обов`язок доказування правомірності рішення покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до відповідальності, крім випадків, передбачених законом, при цьому особі гарантується право на захист та можливість надання пояснень і доказів.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що позивач був своєчасно і належним чином повідомлений про розгляд справи, що фактично унеможливило реалізацію ним процесуальних прав, передбачених статтею 268 КУпАП.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 286 КАС України суд за наслідками розгляду справи у справах про притягнення до адміністративної відповідальності має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і направити справу на новий розгляд до компетентного органу.

З урахуванням встановлених порушень, оскаржувана постанова є передчасною та підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до уповноваженого органу для повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи.

Оскільки позивач дізнався про оскаржувану постанову у травні 2026 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, строк звернення до суду не є пропущеним.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн, тому при частковому задоволенні позовних вимог розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача складає 302,80 гривень, який підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №R330005 від 04.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 на новий розгляд.

Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 302,80 (триста дві) гривні 80 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене у відповідності до ч. 4 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано або за результатом розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений 29.06.2026 року.

Головуючий: Т.Є. Троян