Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №568/906/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 568/906/26

Провадження № 1-кп/568/84/26

"29" червня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радивилів кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026181210000052 від 22.04.2026 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Михайлівка, Радивилівського району, Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, пенсіонер, розлученого, українця, громадянина України, не маючого на утриманні неповнолітніх осіб та осіб непрацездатного віку, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 22.04.2026р. близько 17 год. 36 хв., перебуваючи поблизу лавки, що розташована у північно-східній ділянці площі «Незалежності» міста Радивилів, Дубенського району, Рівненської області, побачивши мобільний телефон марки «Iphone» моделі «12Pro» 128 GB, IMEI: НОМЕР_1 у прозорому силіконовому чохлі, що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу до чужого майна, таємно викрав вищевказаний мобільний телефон марки «Iphone» моделі «12Pro» 128 GB, IMEI: НОМЕР_1 у прозорому силіконовому чохлі, вартість якого з чохлом становить 10 070,00 грн., після чого покинув місце події, чим завдав ОСОБА_4 матеріальної шкоди на зазначену суму.

Окрім цього, ОСОБА_5 , заволодівши мобільним телефоном марки «Iphone» моделі «12Pro» 128 GB, IMEI: НОМЕР_1 та виявивши у просторі між чохлом та телефоном банківську карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яка, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує та посвічує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, та видана повноважною особою юридичної особи х дотриманням визначеної законом форми та містять передбачені законом реквізити, розуміючи та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, таємно, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів привласнив вищевказану пластикову банківську карту, яка є офіційним електронним платіжним документом, після чого покинув місце події.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила, що 22.04.2026р. ввечері у її доньки, яка знаходилася на площі в м. Радивилів непомітно для неї вкрали мобільний телефон, який належить їй. В мобільному телефоні в чохлі також знаходилась її банківська картка. Коли їй донька повідомила про втрату мобільного телефону, вони спочатку самотужки намагалися його знайти, а згодом викликали поліцію. Оскільки біля місця події є камери відеоспостереження, працівники поліції виявили особу, яка вкрала мобільний телефон. Також суду повідомила, що мобільний телефон та банківська картка їй повернуті, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. Покарання обвинуваченому просить призначити на розсуд суду.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 22.04.2026р., в вечірню пору доби, перебуваючи на центральній площі в м. Радивилів, виявив на лавці мобільний телефон, який власником був залишений без нагляду, непомітно для останнього, викрав його. В чохлі мобільного телефону виявив також банківську карту АТ КБ «Приватбанк», належну ОСОБА_4 . Незабаром був затриманий працівниками поліції. Банківська картка та мобільний телефон були повернуті потерпілій. Свою поведінку засуджує, щиро кається, просить надати шанс виправитися, не позбавляти його волі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст. 357 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та дослідженням матеріалів, характеризуючих його особу та речові докази.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану та за ч.1 ст. 357 КК України - привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які за приписами ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину та кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та усунення шкоди, шляхом повернення майна потерпілому.

Обставини, які обтяжують обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

З урахуванням наведеного, а також особи обвинуваченого, який раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, пенсіонер, відсутність претензій з боку потерпілої, суд приходить до висновку про призначення покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальних межах санкції ч.4 ст. 185 КК України та за ч.1 ст. 357 КК України у вигляді штрафу. З урахуванням всіх обставин справи при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, суд вважає за можливе обрати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Ураховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, беручи до уваги характер і ступень небезпечності для суспільства вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, усунення шкоди, суд вважає за доцільне надати обвинуваченому можливість виправитися без відбування покарання в місцях позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

По кримінальному провадженню судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

На підставі ст.ст. 50, 65 КК України, та керуючись ст. 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

-за ч.1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 510 грн. (п`ятсот десять гривень 00 копійок).

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Іспитовий строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_5 не обирати.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Iphone» моделі «12Pro» 128 GB, IMEI: НОМЕР_1 та банківська картка АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , належні ОСОБА_4 , які передані їй на зберігання – вважати їй повернутими;

-DVD-R диск, на якому міститься відеозапис з камери відеоспостереження, що розташована на приміщенні квіткового магазину «Fashion Flora» за адресою: м. Радивилів, вул. Соборна, 5а, Дубенського району Рівненської області за 22.04.2026р. – зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-DVD-R диск, на якому містяться відеозаписи з камер відеоспостереження, що спрямовані на ділянку площі «Незалежності» м. Радивилів, Дубенського району, Рівненської області за 22.04.2026р. – зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-CD-R диск, на якому міститься відеозапис з камери відеоспостереження, що розташована всередині приміщення продуктового магазину «ТРАШ» за адресою: м. Радивилів, вул. Соборна, 12, Дубенського району Рівненської області за 22.04.2026р. – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи за №СЕ-19/118-26/6067-ТВ від 30.04.2026р. у сумі 2 888,16 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім гривень шістнадцять копійок).

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1