Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №556/1550/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1550/26

Номер провадження 1-кп/556/191/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі – ОСОБА_2

за участю прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Володимирець, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження №12026181050000115 від 18.04.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабка Володимирецького району, Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, розлученого, освіта середня, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, водія - електрика 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого ,-

За ч.1 ст.263 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 не маючи відповідного, передбаченого Законом, дозволу (ліцензії) на придбання і зберігання бойових припасів, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановленому досудовим розслідуванням часі та місці незаконно придбав оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, яка належить до боєприпасів та став незаконно її зберігати.

Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, помістив вищезазначений боєприпас до салону автомобіля, марки «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 та незаконно зберігав до 16 год. 22 хв. 18.04.2026, тобто до моменту виявлення факту незаконного збереження боєприпасу військовослужбовцями Національної гвардії України на блок-пості поблизу с. Бабка, Вараського району, Рівненської області та його вилучення працівниками Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Рівненській області.

Таким чином, своїми діями, що виразились у придбанні та зберіганні бойового припису без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 263 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину визнав, пояснив, що гранату знайшов у траві, неподалік старої хати своїх діда з бабою в с. Бабка, Вараського району Рівненської області. Відразу не розібрався, чи це була справжня граната, чи муляж. У правоохоронні органи не повідомив, так як вирішив відвезти вказаний предмет у поліцію м. Вараш. Поклав гранату в автомобіль. 18.04.2026 на блок-посту, поблизу с. Бабка, під час перевірки документів війсковослужбовцями, в салоні машини був виявлений предмет схожий на гранату. Даний предмет не мав наміру використовувати, а лише хотів здати його до поліції. Щиро розкаюється у вчиненому.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи відносно спрощеного кримінального правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, проаналізувавши вище вказані обставини та докази, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що органами досудового розслідування його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.263 КК України.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При цьому, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно із статтею 65 цього Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

При обранні міри покарання обвинуваченому, суд враховує, згідно ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом”якшують і обтяжують покарання, що вчинив тяжкий злочин за ч.1 ст.263 КК України, а саме: незаконне носіння та зберігання вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу.

Обставинами, які пом”якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Як зазначено в ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

ОСОБА_4 раніше не судимий, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому; на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Враховуючи вище викладене, тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, конкретні обставини справи, суд рахує за правильне призначити ОСОБА_4 мінімальне покарання у межах, встановлених у санкції ч.1 ст.263 КК України – у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Призначене покарання, на думку суду, буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Щодо застосування положень ст. 75 КК України, то суд не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року у справі №619/3635/23, підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, на основі ст. 75 КК України, є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду має ґрунтуватися на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на відомостях про вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки тощо. Важливе значення для застосування звільнення від відбування покарання мають дані, які характеризують особу винного, а саме: його поведінка до, в момент та після вчинення кримінального правопорушення, його соціально-демографічні властивості та соціально-психологічна характеристика. Лише проаналізувавши всі зазначені обставини, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання.

Суд рахує, що звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням за вчинення даного кримінального правопорушення не досягне мети, передбаченої ст. 50 КК України, ст. 65 КК України, не матиме превентивного впливу, а саме - попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

У конкретному випадку, те, що злочин вчинено військовослужбовцем не є підставою для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням , оскільки кримінальне правопорушення вчинено ним під час воєнного стану, тоді коли необхідна висока дисципліна та моральна свідомість військовослужбовців, їх взірцева та бездоганна поведінка, що є прикладом та мотивацією для інших, а звільнення від відбування винної особи від покарання може призвести до негативних наслідків у вигляді впевненості військовослужбовців у безкарності, сприятиме вчиненню аналогічних злочинів серед військовослужбовців, що впливатиме на стан дисципліни військовослужбовців.

Крім того, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 65-ОД від 18.05.2025, військовослужбовець ОСОБА_4 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 і з 17.04.2025 вважається таким, що перебуває поза військовою службою, оскільки не з`явився вчасно на службу без поважних причин.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що встановлена судом сукупність обставин дає обґрунтовані підстави вважати, що звільнення ОСОБА_4 від покарання із застосуванням іспитового строку в порядкуст.75 КК України, не призведе до позитивних змін в його особистості і не створить у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, оскільки таке покарання не матиме належного та відповідного виховного впливу на обвинуваченого та не сприятиме його виправленню, тому підстав для застосування статті 75 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Отже, за таких обставин, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що призначене судом покарання у виді позбавлення волі буде достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також у відповідності до ст.ст.122, 124, 126 КПК України, підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого судові витрати, понесені у даному кримінальному провадженню стороною обвинувачення на залучення експертів, згідно ст.124 КПК України.

Окрім того, за приписами ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Суд на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України скасовує арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вараського міського суду Рівненської області від 05 травня 2026 року на: транспортний засіб:автомобіль, чорного кольору, марки «Skoda Octavia», держаний номерний знак НОМЕР_2 ; предмет, зовні схожий на запал до ручних гранат, типу «УЗРГМ», з відламаною частиною важеля та розігнутим кільцем; предмет, зовні схожий на корпус гранати, типу «Ф-1», з маркувальними позначеннями на дні «107, 64-78, Т»; змиви з поверхонь предметів, схожих на запал, типу «УЗРГМ», та корпус гранати, типу «Ф-1»; змиви з правої та лівої рук ОСОБА_4 ; зразки букального епітелію ОСОБА_4 .

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Вараського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2026 року ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 червня 2026 року, продовжено ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, а саме до 10 год. 30 хв. 08 серпня 2026 року. Одночасно визначено розмір застави - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211960 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень.

На день ухвалення вироку, суд вважає необхідним продовжити дію такого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, оскільки встановлені раніше ризики, що послужили підставою для обрання запобіжного заходу, продовжують зберігатися.

На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_4 слід зарахувати строк попереднього ув"язнення, з часу затримання по день набрання вироком законної сили включно.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання про речові докази, вирішити відповідно до ст.100 КПК України. Керуючись ст.ст. 124, 370-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України і призначити покарання у виді: 3 (трьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з часу набрання вироком законної сили.

У строк відбуття покарання зарахувати ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з часу затримання - з 18 квітня 2026 року по день набрання вироком законної сили включно, згідно ч.5 ст.72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні в розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 копійки.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вараського міського суду Рівненської області від 05 травня 2026 року на: транспортний засіб - автомобіль, чорного кольору, марки «Skoda Octavia», держаний номерний знак НОМЕР_2 ; предмет, зовні схожий на запал до ручних гранат, типу «УЗРГМ», з відламаною частиною важеля та розігнутим кільцем; предмет, зовні схожий на корпус гранати, типу «Ф-1», з маркувальними позначеннями на дні «107, 64-78, Т»; змиви з поверхонь предметів, схожих на запал, типу «УЗРГМ», та корпус гранати, типу «Ф-1»; змиви з правої та лівої рук ОСОБА_4 ; зразки букального епітелію ОСОБА_4 .

Речові докази:

транспортний засіб - автомобіль, чорного кольору, марки «Skoda Octavia», держаний номерний знак НОМЕР_2 – повернути володільцю ОСОБА_4

предмет, зовні схожий на запал до ручних гранат, типу «УЗРГМ», з відламаною частиною важеля та розігнутим кільцем; предмет, зовні схожий на корпус гранати, типу «Ф-1», з маркувальними позначеннями на дні «107, 64-78, Т»; змиви з поверхонь предметів, схожих на запал, типу «УЗРГМ», та корпус гранати, типу «Ф-1»; змиви з правої та лівої рук ОСОБА_4 ; зразки букального епітелію ОСОБА_4 - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику обвинуваченого, прокурору.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1