Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
Дата: 28 червня 2026 р.
Справа: №554/9161/26
Суддя: Троцька А. І.
Дата документу 29.06.2026Справа № 554/9161/26
Провадження № 1-кп/554/1131/2026
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора – ОСОБА_3 ,
обвинуваченого – ОСОБА_4 ,
захисника – ОСОБА_5 ,
потерпілої – ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Полтаві кримінальне провадження № 12026170420000516 від 10.05.2026 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацевлаштованого, маючого інвалідність 2 групи, на утриманні має дитину 2016 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122 КК України,
В С Т А Н О В И В :
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
ОСОБА_4 , в порушення Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинив фізичне насильство по відношенню до своєї дружини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою вони разом проживали та вели спільний побут, тобто вчинив кримінальне правопорушення пов`язане з домашнім насильством щодо особи, з якою відповідно до ст. 3 вказаного закону перебував у сімейних відносинах за наступних обставин.
Так, проживаючи спільно з дружиною в одній квартирі, ОСОБА_4 , замість того щоб налагодити сімейні відносини, які були б побудовані на принципах взаємної поваги, гармонійності, взаємодопомоги та підтримки, навпаки, зловживав спиртними напоями, після чого періодично порушував на цьому ґрунті правила спільного співжиття, вчиняв сварки, допускав образи щодо потерпілої, які поєднувались із актами фізичної агресії.
10 травня 2026 року протягом дня ОСОБА_4 вживав спиртні напої, після чого близько 16 год., повернувся додому, за адресою: АДРЕСА_1 , де продовжив їх вживати разом із знайомими та своєю дружиною ОСОБА_6
10 травня 2026 року близько 20.00 години внаслідок надмірного вживання спиртних напоїв, ОСОБА_4 втратив ситуаційний самоконтроль над своїми вчинками та на зроблене йому ОСОБА_6 зауваження став проявляти до неї вороже ставлення, лаятись, ображати, тобто безпідставно вчинив сварку, під час якої, на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих відносин та для демонстрації своєї керівної ролі в сімейних відносинах, у нього виник умисел на спричинення останній тілесних ушкоджень.
З цією метою, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, а також бажаючи їх настання, схопив ніж, яким вдарив ОСОБА_6 по пальцям лівої руки та в голову.
Внаслідок застосованого фізичного насильства, ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження, які розділено на декілька груп:
- перша група: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку з переломом кортикального шару лобної кістки з підшкірною гематомою та забійно-рублену рану голови, які кваліфікуються лише у своїй сукупності, як ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я (п.2.2.1., 2.2.2. Правил судово-медичної оцінки ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказ МОЗ №6 від 17.01.1995);
- друга група: травматичну ампутацію ІІ-ІІІ пальців лівої кисті, в які кваліфікуються в у своїй сукупності так і кожне окремо, як ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я (п.2.2.1., 2.2.2. Правил судово-медичної оцінки ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказ МОЗ №6 від 17.01.1995).
Кваліфікація дій обвинуваченого судом
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Допитаний в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених в обвинувальному акті. Пояснив, що він є колишнім військовим, списаний за станом здоров`я. 10 травня 2026 року вживав алкогольні напої, а потім заснув. Дружина почала його будити і він вдарив її ножем. Ніж був у нього в руках, його подарував побратим.
Потерпіла ОСОБА_6 підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті.
Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, вважає повністю доведеною, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнає за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.
Виклад позицій сторін кримінального провадження
Прокурор просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК Україїни, звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, поклавши обов`язки відповідно до ст. 76 КК України, та направити для проходження програми для кривдників, згідно ст. 91-1 КК України.
Потерпіла ОСОБА_6 просила обвинуваченого суворо не карати, призначити йому покарання з іспитовим строком, претензій до нього не має.
Обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому та просив його суворо не карати, зазначивши, що усвідомив неправильність своїх дій. Повідомив, що з дружиною примирився, поросив і зараз також просить у неї пробачення. Дуже шкодує щодо вчинених відносно неї дій.
Захисник просила врахувати всі помякшуючі обставини, оскільки обвинувачений має інвалідність ІІ групи внаслідок отриманого поранення, пов`язаного із службою в ЗСУ, та призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з іспитовим строком на 1 рік.
Мотиви призначення покарання
При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65 – 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставинами, які обтяжують його покарання відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою перебуває у сімейних та близьких відносинах, та вчинення кримінального правопорушеня у стані алкогольного сп`яніння.
Так, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочині , і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Суд враховує характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.
Разом із тим, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, має на утриманні дитину 2016 року народження, непрацевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра на даний час не перебуває, раніше не судимий, має інвалідність ІІ групи, позитивно характеризується за місцем проживання.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом`якшуючої та обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, позицію потерпілої, з урахуванням ставлення до вчиненого та його наслідків, яке, на думку суду, є проявом усвідомлення суспільної небезпечності наслідків свого діяння, про що свідчить щире каяття та прохання до потерпілої пробатичи його, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст.75 та ст.76 КК України і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Крім того, в інтересах потерпілої, з метою необхідності зміни поведінки обвинуваченого у майбутньому та формування у нього неагресивної моделі поведінки, суд вважає за доцільне застосувати до нього обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України.
Вирішення цивільного позову
Цивільний позов по матеріалах кримінального провадження не заявлений.
Мотиви інших рішень
Витрати на залучення експертів відсутні.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Згідно ст. 174 ч. 4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Отже арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 14.05.2026 року, слід скасувати.
У зв`язку із звільненням від відбування основного покарання з іспитовим строком, запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 12.05.2026 року, слід скасувати та звільнити останнього в залі суду негайно.
Керуючись статтями 100, 124, 174, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд,
У Х В А Л И В :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період його попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, за період з моменту затримання 11.05.2026 року по 29.06.2026 року.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи, передбачені п.5 ст.91-1 КК України, строком на 3 (три) місяці, поклавши на нього обов`язок пройти програму для кривдників.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою скасувати та звільнити його з-під варти в залі суду негайно.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України, а саме:
- предмет зовні схожий на мачете з дерев`яним руків`ям та чохлом; змиви та зіскоби РБК – знищити;
- футболку, штани, босоніжки та телефон «Redmi Note 8 Pro» – повернути власнику.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 14.05.2026 року, – скасувати.
Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua